25.Фінансова система. Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету

Існування товарного виробництва зумовлює об”єктивну необхідність ведення грошового господарства. Кошти, які підприємства одержують за свою продукцію, вони використовують для заміщення спожитих засобів виробництва, розширення виробництва і оплати праці. Частина коштів підприємств надходить до загальнодержавного фонду і розподіляється в централізованому порядку для задоволення суспільних потреб. Отже, економічна діяльність суспільства пов”язана з існуванням фінансів.

Термін „фінанси” виник в 13 ст. В Італії в перекладі з латинської означає дохід, платіж.

Фінанси - це сукупність економічних відносин, що пов”язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у господарстві країни. Фінанси включають лише ті відносини, які стосуються процесу утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів на підприємствах, у регіонах і народному господарстві країни в цілому.

До сфери фінансових відносин належать такі грошові відносини, які виражають відносини між суспільством (державою ) з одного боку і підприємствами і організаціями – з іншого, а також грошові відносини підприємст і організацій між собою.

Неправильно називати фінансами грошові ресурси, які обслуговують особисте споживання та обмін (роздрібний товарооборот,плата побутових комунальних, транспортних послуг, зв”язку, купівля-продаж між окремими громадянами, бартерні операції, що обходяться без грошей).

Фінансові відносини в сукупності з інституціями та механізмом, що використовується для забезпечення руху грошових ресурсів різної цілеспрямованості,формують цілісну фінансову систему.

Суб’єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи управління, громадські організації, члени суспільства.

Більш повно суть фінансів розкривається в їх функціях.

Фінанси виконують такі функції:

- розподільчу;

- регулюючу;

- контрольну;

- стимулюючу.

Розподільча функція означає розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними видатками підприємств. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл ВВП і національного доходу в суспільстві.

Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. Наприклад, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень.

Контрольна - передбачає контроль держави за порядком мобілізації грошових коштів підприємствами, фінансово-кредитними інститутами та виконання фінансових зобов”язань перед державою. За допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.

Стимулююча функція покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, проведення режиму економії, підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Фінансова система у будь-якій країні складається з 3-ох основних підсистем:

1. Державні фінанси;

2. Фінанси підпиємств;

3. Фінанси населення.

Державні фінанси - це сукупність грошових фондів, які зосереджуються в руках держави і використовуються нею для виконання соціально-економічних функцій.

До складу жержавних фінансів входять:

- Державний бюджет

- Пенсійний фонд

- Державний фондсприяння зайнятості населення

- Соціальне страхування

- Державний кредит

- Фонд соціального захисту населення.

Фінанси підприємств - це сукупність грошових ресурсів, призначених для забезпечення процесу виробництва. Вони існують у формі основних і оборотних засобів і прибутку.

Фінанси населення - це грошові ресурси, що формуються з грошових доходів громадян, отриманих на основі трудової та господарської діяльності, або із спадщини і спрямовані на примноження їх власності. Йдеться не про всі гроші, а лише ті, що даються в кредит іншій фізичній особі, вкладення в цінні папери або якусь справу, що приносить певний дохід.

Особливість фінансів підприємств і фінансів населення полягає в тому, що вони є джерелом ресурсів для державних фінансів і саме на них спрямовані мобілізіційні механізми: податкова система, система страхових і пенсійних відрахувань, митні та ін. платежі.Діє і зворотній зв”язок, коли централізовані державні фінансові ресурси певною мірою повертаються піприємствам і населенню у вигляді капіталовкладень, субсидій, дотацій і витрат соціального характеру.

Фінанси характеризують значну частину грошових відносин, пов”язаних зі створенням, розподілом і використанням валового внутрішнього продукту. А тому сутність фінансів повніше розкривається через такі категорії як: податки, платежі, відрахування, доходи і витрати, прибуток, бюджетне фінансування, дотації, як характеризують конкретні види руху фінансових ресурсів та економічні відносини.

У системі державних фінансів велика роль відводиться централізованому бюджету.

Державний бюджет є центральним фондом грошових ресурсів, що знаходятьсч у розпорядженні уряду, це головний фінансовий план створених і використання фонду грошових коштів держави.

Державний бюджет показує бюджетний потенціал, який фактично спроможна сформувати країна, і виступає вихідною базою для розробки поточної фінансової політики.

У державному бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни.

Бюджетна частина України складається з державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Структура бюджету країна характеризується насамперед двома головними взаємопов’язаними складовими: доходами і видатками. Однак це не означає, шо зміст бюджету зводиться до простого кошторису чи своєрідної каси, куди надходять і звідки витрачаються гроші. Він завжди був і залишається головним фінансовим планом держави, який є засобом досягнення економічної стабільності, і в ньому відбивається реальне життя суспільства. Його проект щороку розробляє виконавчий орган країни, обговорює і приймає законодавчий орган. Затвердженний бюджет реалізують виконавчі органи, які після завершення фінансового року звітують про відповідність його фактично досягнутих показників плановим, що встановлені законом.

Державний бюджет складається з двох частин: доходи і витрати.

Доходна частина бюджету в основному складається із податкових надходжень. Сьогодні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридичних і фізичних суб”єктів, тобто з підприємств та окремих громадян.

Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління.

Видатки здебільшого пов”язані із забезпеченням соціальних послуг, що пом”якшує неминуче властиву для ринкової економіки диференціацію в доходах, рівні життя різних верств населення.

На жаль, розробники бюджету не можуть точно визначити майбутніх надходжень і необхідних витрат. Навіть при налагодженій процедурі прийняття бюджету реальні величини його обох складових частин (доходів і видатків) значною мірою залежить від стадії циклу, тому виникає дефіцит державного бюджету (перевищення видатків над доходами) або профіцид державного бюджету (перевищення доходів над видатками). Дефіцит зростає в період спаду виробництва, оскільки доходи від податкових надходжень знижуються, а обсяг соціальних витрат зростає.

Якщо держава не спроможна ліквідувати дефіцит свого бюджету, то постиє питання про допустимі його межі. Як переконує світовий досвід, нормально економіка функціонує при бюджетному дефіциті на рівні 2 % від валового національного продукту і не має ознак фінансової кризи.