Предмет економічної теорії. Основні проблеми науки. Два рівні аналізу

Предмет економічної теорії тісно пов’язаний із поняттям “економіка”, яке походить від грецького слова “oikonomia” (oicos – дім, домашнє господарство, nomos – закон), а тому економічна наука у первісному значенні – це наука про домашнє господарство або управління домашнім господарством. Приблизно так її предмет вперше визначив давньогрецький філософ Ксенофонт (першим вченим-економістом вважається Аристотель). У центрі економічних процесів завжди перебували власник, виробник, посередники.

Сформувавшись як наука, економічна теорія постійно знаходиться в процесі розвитку і пройшла при цьому ряд етапів, що пов’язано зі зміною існуючих економічних систем на нові, більш прогресивні. Першою школою економічної теорії був “меркантелізм”, засновником якої є Антуан де Монкретон. Представники цієї школи вважали, що основою багатства людей є торгівля, гроші, золото, за які можна все купити.

На зміну меркантилізму прийшла школа “фізіократів” – влада природи. Засновником цієї школи був Ф.Кене. Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, але тільки сільськогосподарське, бо там багатство виникає природнім шляхом і виглядає як дар природи. Проте сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати багатство.

Наступною теоретичною школою була класична школа. Її видатними представниками були англійські економісти У.Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо. Вони довели, що багатство націй створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх галузях. Ріст багатства спостерігається тільки тоді, коли первісно вложена у виробництво вартість збільшується на суму додаткової вартості або прибутку. Так було зроблено принципово важливе відкриття, яке перетворило політичну економію в науку.

В основі економічної теорії знаходяться два факти: перший – матеріальні потреби суспільства є безмежними; другий – економічні ресурси є обмеженими.

Економічна теорія - ця суспільна наука досліджує проблеми такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше, максимальне задоволення безмежних потреб суспільства.

Минали століття й епохи. Поняття “економіка” набуло дещо іншого сенсу, але суть його залишилася, змінювались лише масштаби, які воно охоплювало. Тепер, говорячи про економіку, ми маємо на увазі не тільки домашнє господарство, а й підприємства, національне і світове господарство. Не змінилось одне – у центрі усього, що відбувається – конкретні люди та їхні потреби. Саме потреби в усі віки змушували людей до пошуку нових земель і ринку збуту, освоєння нових територій.

Кожна наука має свою структуру і виконує ряд функцій, через які доказується і підтверджується необхідність цієї науки, її вплив на розвиток суспільства. Економічна теорія виконує такі функції як теоретико-пізнавальну, практичну, прогностичну та методологічну. Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій. Практична полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства. Прогностична функція політекономії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Методологічна функція спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних процесах, дає змогу об’єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми політичних партій і рухів. Економічні знання дають змогу орієнтуватися в сфері бізнесу, робити правильний економічний вибір, приймати реальні політичні рішення, що в кінцевому результаті забезпечують більш високий рівень життя людей.

При виясненні суті теми важливою є проблема визначення тих основних методів, за допомогою яких політичні економії теорії проводиться економічне дослідження. В своїх дослідженнях політекономія використовує такі основні методи:

1. Метод наукової абстракції заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і відокремлення в ньому стійкого, типового.

2. Спостереження та економічного аналізу економічних явищ – це перше джерело економічного життя.

3. Метод аналізу та синтезу.

4. Поєднання кількісного і якісного аналізу дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропозицій розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки.

5. Математичні і статистичні методи забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу. Передбачають використання ЕОМ.

6. Метод системного аналізу означає вивчення внутрішніх прямих і зворотних зв’язків.

7. Метод єдності логічного і історичного.

8. Метод порівнянь використовується для визначення схожості та відмінності господарських явищ.

9. Метод аналогії означає перенесення властивості одного явища на інше.

Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні. Через це структурно економічна теорія включає в себе макро- та мікроекономіку.

Макроекономіка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу – національний продукт, загальний рівень цін, інфляцію, безробіття.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб’єктів економіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлення окремих товарів, з’ясовує, як діють фірми та механізм мотивації праці.