89. ШВЯШШШШШвШШШЯШШШШШШБілет 4 ЯНВНМННИИМВНШНИИІ

90. 4.1. Початок Української революції, утворення Центральної Ради.

91. М. Грушевський. В. Винниченко.

92. Українська революція стала визначною подією в історії українського народу XX ст., що засвідчи­ла прагнення українців до творення власної дер­жави. Незважаючи на тривале імперське поне­волення, народ протягом тривалого часу (1917— 1920 рр.) продовжував вести запеклу збройну боротьбу, відстоюючи свою державність.

93. До причин і передумов революції належать:

• залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панів­них кіл як Росії, так і Австро-Угорщини;

• важке соціальне становище переважної частини населення. Невирі- шеність аграрного питання та соціального захисту робітництва;

• піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення;

• Перша світова війна, що загострила проблеми воюючих держав, ослабила і призвела до падіння Російської, а згодом Австро-Угорської імперій. Це дало історичний шанс українському народу в боротьбі за свою державність.

94. Перемога Лютневої демократичної революції в Росії 27 лютого 1917 р.і по­валення самодержавства відкрили нову сторінку в історії України. Розпочався складний, суперечливий, але дуже важливий етап у її суспільно-політичному й духовному розвитку.

95. 2 березня 1917 р.у Петрограді виник Тимчасовий уряд, який вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма те­риторіями імперії, зокрема й над Україною. Виконавчу владу в Україні Тимча­совий уряд передав повітовим і губернським комісарам, якими були голови земських управ.

96. Поряд з органами Тимчасового уряду в Україні, як і в Росії, майже одразу виникли інші структури влади — Ради робітничих і солдатських депутатів, провідну роль у яких відігравали російські меншовики, есери, більшовики.

97. Третім центром влади і носієм ідеї національного відродження України ста­ла Українська Центральна Рада (УЦР).

98. план відповіді

1. Причини і передумови Української революції.

2. Заснування Української Центральної Ради.

3. Роль М.Грушевського в діяльності УЦР.

4. Особистість В. Винни- ченка в політичній діяль­ності України.

99. 9. Ідея заснування Центральної Ради народилася на зборах Товариства ук­раїнських поступовців (ТУП).Полеміка щодо принципів її творення, завдань і програмних гасел не припинялася кілька днів. З березня 1917р.відбулися вибори керівного ядра Центральної Ради. Цей день вважається датою ство­рення УЦР.

    УЦР поступово перетворилася на справжній керівний осередок національно- демократичної революції, своєрідний український парламент, що, крім ТУП, об'єднував представників головних українських політичних партій, а також багатьох безпартійних прихильників українського національно-державного відродження. До неї увійшли представники православного духовенства, куль­турно-освітніх, кооперативних, військових, студентських організацій, громад і гуртків, наукових товариств. У перші дні діяльності УЦР налічувала незнач­ну кількість членів, а її повний склад восени 1917 р. становив 822 особи.

100. Керівником (головою) УЦР було обрано М. Грушевського.Важливу роль у діяльності УЦР відігравали також відомий український письменник, лідер Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) В. Винниченко, С. Петлюра, С. Ефремов, Б. Мартос, І. Стешенко, П. Христюкта ін.

101. На початку своєї діяльності УЦР виконувала лише роль київської міської організації. Не змогла вона одразу сформувати й політичну платформу. Спо­чатку вона закликала український народ добиватися від Тимчасового уряду «всіх прав, які тобі природно належать», проте обмеживши їх публічним ви­користанням української мови в державних, судових та освітніх установах.

102. Основну роль у розробці стратегічної мети УЦР зробив М. Грушевський. У його брошурах головною метою проголошувалося здобуття національно-те- риторіальної автономії для України і перебудови Російської держави на феде­ративну, демократичну республіку. Національно-територіальна автономія України, за Груиіевським — це територіальне об' єднання всіх етнічних україн­ських земель, організоване на засадах широкого демократичного громадського самоврядування. Автономна Україна повинна мати всі державні атрибути.

103. У федерації М. Грушевський бачив об'єднання в одній союзній (федератив­ній) державі кількох національних. Він розумів федералізм не як основне за­перечення незалежності української державності, а як крок їй назустріч.

104. Грушевський Михайло Сергійович(1866—1934 рр.).Видатний діяч націо­нально-визвольного руху, голова Української Центральної Ради, перший пре­зидент Української Народної Республіки, автор Універсалів Центральної Ради, які стали найвидатнішими конституційними документами в історії української державності. Політичну діяльність М. Грушевський поєднував із великою ти­танічною працею історика (йому належить близько 2 тис. наукових праць).

105. Наукова і політична діяльність висунула М. Грушевського в лідери ук­раїнського національного відродження. Завершивши навчання в Київському університеті, М. Грушевський бере активну участь у діяльності Київської гро­мади, до якої входили видатні представники української інтелігенції: А. Ан­тонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Чубинський та ін.

106. Львівський період життя Грушевського був насичений не тільки науковими здобутками, а й активною громадсько-політичною роботою. Він обирається го­ловою наукової секції (історико-філософської) Наукового товариства ім. Шев­ченка, підтримує розвиток української освіти в Галичині. 1899 р. він став од­ним із засновників Української національно-демократичної партії (УНДП). У період першої російської революції Грушевський розробив власний консти­туційний проект, який віддзеркалював традиційні українські погляди щодо національної автономії.

107. Лютнева революція в Росії 1917 р. і розвал Російської імперії висунули М. Грушевського в лідери українського національно-визвольного руху. Під його керівництвом почала роботу Українська Центральна Рада.

108. Проіснувавши всього чотирнадцять місяців, Центральна Рада, очолювана М. Грушевським, заклала могутні підвалини державного будівництва: була прийнята Конституція України, відновлено символи держави (золотий три­зуб і синьо-жовтий прапор). Започатковувалось створення української армії, була введена власна грошова одиниця — гривня. Була прийнята низка законів соціально-політичного характеру в інтересах усіх верств суспільства. Залиша­ючи «поміщикам» і «багачам» рівні права з усіма іншими верствами населен­ня, М. Грушевский все ж віддає перевагу владі «всього трудящого народу». Запропонована ним модель майбутньої Української держави носила соціал- демократичний характер.

109. Певний час М. Грушевський залишався на позиціях автономії України, але це для нього не було кінцевою метою.

110. Федерацію Російської Республіки і України Грушевський розглядав лише як важливий етап на шляху до політичної перебудови Європи та її перетворен­ня на Європейську федерацію.

111. 29 квітня 1918 р. Михайло Грушевський був обраний президентом Ук­раїнської Народної Республіки. Однак після гетьманського перевороту П. Ско­ропадського, що відбувся того ж дня,

Війна обернулась колосальною трагедією для українського народу. 3,5 млн

українців були мобілізовані до російської армії, а 250 тис. українців із Гали­

чини й Буковини ^;— до австро-У горської.

8