Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1d4.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
73.4 Кб
Скачать

раїнським референдумом. Тому того ж дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зок­рема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р.все­український референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Референдум, який відбувся в зазначений термін, не залишив жодних сумнівів. 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, на питання бюлетеня дали позитивну відповідь. Свою згоду підтвердило населення всіх областей України і Криму незалежно від їх національного складу. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших національностей. Результати голосування ознаменува­ли повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. Пер­шими незалежність України визнали Польща й Канада.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією в остаточній ліквідації СРСР.7—8 грудня в Біловезькій пущі біля Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад Радянського Союзу та підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й України. Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, є цілком незалежною у своїй внутрішній і зовнішній політиці державою, а нове між­державне утворення не передбачає ніякого центру, ніяких вертикальних уп­равлінських структур.

Незалежність України стала подією всесвітньо-історичного значення.

1 грудня 1991 р. Україна також визначила першого президента своєї само­стійної держави.

Кандидатами на виборах Президента України були: Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Львівської обласної Ради В. Чорновіл, голова Ук­раїнської республіканської партії Л. Лук'яненко, керівник Народної Ради в парламенті України академік І. Юхновський, голова Української народної партії Л. Табурянський, міністр сільського господарства України О. Ткачен- ко (на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру й закликав виборців голосувати за Л. Кравчука). Незважаючи на істотні відмінності в їх програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України, за­кликали громадян України підтвердити на республіканському референдумі 1 грудня 1991 р. це рішення Верховної Ради. У ході передвиборної боротьби всі кандидати виступали проти участі України у відновленні нового союзного об'єднання.

Уже в першому турі, набравши 61,6 % голосів, переміг Голова Верховної Ради України, у недалекому минулому завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ Л. Кравчук.Він і став першим Президен­том незалежної України (1991—1994).

  1. Проведення всеук­раїнського референдуму 1 грудня 1991 р., його передумови і результати.

  2. Вибори Президента Ук­раїни. Л. Кравчук як пер­ший Президент України.

Леонід Макарович Кравчук народився в 1934 р. на Рівненщині. Навчав­ся в Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському універ-

1915 р. діячі СВУ почали видавати українською мовою у столиці Болгарії Софії газету «Робітничий прапор». Велику агітаційно-пропагандистську роботу СВУ розгорнув у таборах для військовополонених. На гроші, надані урядами Німеччини та Австро-Угорщини, СВУ, який перебрався зі Львова до Відня, а потім до Берліна, здійснював велику пропагандистську діяльність. Його діячі виступали з лекціями і доповідями не тільки в Австро-Угорщині, а й у Німеччині, Болгарії, друкували статті, а головне — налагодили регуляр­не видання українською та іншими мовами (загалом 9) науково-популярних брошур з історичного минулого та сучасного України. Серед друкованих ви­дань СВУ: «Кобзар» Т. Шевченка, праці корифеїв української історіографії М. Костомарова, В. Антоновича, Ф. Вовка, ученого-географа С. Рудницького, публіциста М. Лозинського, письменника Б. Лепкого. Надруковано також низку праць М. Грушевського, хоч він не був прихильником СВУ. Допомога, що надавалася державами Четвертного союзу, зараховувалась як державний борг майбутньої самостійної України. У червні 1918 р. СВУ припинив свою діяльність. Історичною заслугою СВУ було насамперед те, що він першим се­ред українських організацій проголосив своєю метою утворення самостійної української держави.

На початку війни емігранти-москвофіли з Галичини організували в Києві «Карпато-русский освободительний комитет». Він закликав галичан вітати російську армію як визволительку, допомагав організовувати владні структу­ри під час окупації Галичини.

Проавстрійські та пронімецькі настрої СВУ не знайшли відгуку в Східній Україні. Представники всіх національних меншин у Думі висловили лояль­ність до російського уряду. У зв'язку з тим, що українці не мали свого пред­ставництва в Думі, редактор журналу «Украинская жизнь»що виходив у Москві, С. Петлюра видав декларацію із закликом до українців чесно викону­вати свій обов'язок перед російською державою. У питаннях зовнішньої полі­тики С. Петлюра закликав орієнтуватися на Антанту.

Товариство українських поступовців (ТУП) зайняло очікувальну позицію, не ставши на платформу С. Петлюри чи СВУ. Але навіть лояльність українсь­ких діячів до російського самодержавства не пом'якшувала його упередженос­ті до України. Це переконувало українців, що тільки в межах національного руху можна розв'язати українське питання.

Починаючи з 1916 р. у містах України починають масово виникати націо­налістичні гуртки молоді, які виступали за незалежність України. Висновок. Перша світова війна сприяла активізації і консолідації українсько­го національно-визвольного руху і в той же час внесла розкол у його ряди. Ж Дати: 1914 р. — створення ГУР, СВУ, Легіону УСС; 1915 р. — реорганіза­ція ГУР в ЗУР.

Особистості в історії:К. Левицький, В. Дорошенко, Д. Донцов, С. Пет­люра, М. Грушевський.

2.2. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

24 серпня 1991 р.Верховною Радою України був прийнятий Акт проголошен­ня незалежності України.Однак, згідно із чинним на той час законодавством, питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило за межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеук­

раїнським референдумом. Тому того ж дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зок­рема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р.все­український референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Референдум, який відбувся в зазначений термін, не залишив жодних сумнівів. 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, на питання бюлетеня дали позитивну відповідь. Свою згоду підтвердило населення всіх областей України і Криму незалежно від їх національного складу. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших національностей. Результати голосування ознаменува­ли повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. Пер­шими незалежність України визнали Польща й Канада.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією в остаточній ліквідації СРСР.7—8 грудня в Біловезькій пущі біля Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад Радянського Союзу та підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й України. Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, є цілком незалежною у своїй внутрішній і зовнішній політиці державою, а нове між­державне утворення не передбачає ніякого центру, ніяких вертикальних уп­равлінських структур.

Незалежність України стала подією всесвітньо-історичного значення.

1 грудня 1991 р. Україна також визначила першого президента своєї само­стійної держави.

Кандидатами на виборах Президента України були: Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Львівської обласної Ради В. Чорновіл, голова Ук­раїнської республіканської партії Л. Лук'яненко, керівник Народної Ради в парламенті України академік І. Юхновський, голова Української народної партії Л. Табурянський, міністр сільського господарства України О. Ткачен- ко (на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру й закликав виборців голосувати за Л. Кравчука). Незважаючи на істотні відмінності в їх програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України, за­кликали громадян України підтвердити на республіканському референдумі 1 грудня 1991 р. це рішення Верховної Ради. У ході передвиборної боротьби всі кандидати виступали проти участі України у відновленні нового союзного об'єднання.

Уже в першому турі, набравши 61,6 % голосів, переміг Голова Верховної Ради України, у недалекому минулому завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ Л. Кравчук.Він і став першим Президен­том незалежної України (1991—1994).

  1. Проведення всеук­раїнського референдуму 1 грудня 1991 р., його передумови і результати.

  1. Вибори Президента Ук­раїни. Л. Кравчук як пер­ший Президент України.Леонід Макарович Кравчук народився в 1934 р. на Рівненщині. Навчав­ся в Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському універ­

  2. ситеті, кандидат економічних наук. Працював викладачем політекономії, на партійній роботі (завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретарем ЦК КПУ, другим секретарем КПУ). У 1990—1991 рр. — голова Верховної Ради України. 1991—1994 рр. — перший Президент незалежної України. Починаю­чи з 1994 р. народний депутат України. Історичною заслугою Л. Кравчука є те, що у боротьбі за незалежність України йому вдалося уникнути кровопролиття та значних потрясінь на початковому етапі державотворення. У той же час у період його президентства так і не було здійснено радикальних економічних перетворень, які б вивели країну з кризи й забезпечили стабільний розвиток. Висновок. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. відіграв велике істо­ричне значення для українського народу, оскільки його результатом стало створення України як самост ійної, незалежної держави. Ш Дати: 24 серпня 1991 р. — прийняття ВРУ Акта проголошення незалеж­ності України; 1 грудня 1991 р. — Всеукраїнський референдум; вибори Президента України.

  • Поняття, терміни, назви:Акт проголошення незалежності України, пре­зидент, референдум.

  • Особистість в історії: Л. Кравчук.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]