Білет З

3.1. Українські землі в 1915—1917 рр.

Після успішної для росіян Галицької битви (1914 р.) бої між російською і австро-німецькою арміями на українських землях розгорілися на Карпатських перевалах. Незважаючи на напо­легливість росіян, подолати ці перевали їм так і не вдалося. Проте наступним успіхом росіян ста­ла облога фортеці Перемишль,яка капітулюва­ла 22 березня 1915 р.У результаті росіяни взяли в полон 120 тис. австрійців і захопили 400 гар­мат. На завойованій території Східної Галичини і Північної Буковини російська влада встановила режим, який, за словами голови російської ад­міністрації Галичини генерал-губернатора графа О. Бобринського, мав запровадити «русские начала» в житті населення краю. Так, у Галичині запроваджувалися російська мова і російське законодавство. Закривалися українські школи, інші навчальні заклади та культурні органі­зації. Почалось навернення греко-католиків у православ'я. Майже всіх пред­ставників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко- католицької церкви на чолі з митрополитом А. ІІІептицьким було вивезено в глиб Росії. Відбулись єврейські погроми.

1. план відповіді

1. Російська окупаційна політика у Східній Гали­чині та Північній Буковині в 1914—1915рр.

2. Бойові дії в 1915 р.

3. «Брусиловський про­рив».

4. Російська окупацій­на політика в 1916— 1917рр.

5. Бойові дії в 1917 р.

V * ~

■ Хадо кінця червня захопили всю Галичину і Буковину, за винятком вузької смуги на схід від Тернополя. Крім Галичини, австро-німецькі війська під час наступу 1915 р. окупували західну Волинь, Холмщину, Берестейщину з міс­тами Луцьк і Дубно. Росіяни зазнали поразки через погане матеріальне поста­чання військ і прорахунки командування.

Відступ російської армії супроводжувався новим погромом українства, де­портацією населення. Поряд із цим до відступаючих російських частин дода­лися біженці, які боялися репресій з боку Австро-Угорщини. Загалом до Росії було переміщено понад 100 тис. українців. Депутат російської Державної думи П. Мілюков назвав російську політику в Галичині «європейським скандалом».

Зупинивши наступ австро-німецької армії на лінії Кам'янець-Поділь- ський—Тернопіль—Кременець—Дубно, росіяни навесні 1916 р. силами Пів- денно-Західного фронту несподівано завдали удару, який увійшов в історію під назвою Брусиловський прорив(від прізвища генерала Олексія Брусилова, призначеного у березні 1916 р. командуючим цим фронтом).

Наступ розпочався 22 травня 1916 р. Після нетривалої артпідготовки росія­ни перейшли в наступ по всьому фронту, тим самим не давши австро-угорським військам свободи маневру. Російські війська просунулися по всьому фронту вглиб на 80—120 км, знову оволоділи Чернівцями, Коломиєю, Бродами, Лу­цьком. Унаслідок Брусиловського прориву австро-угорські війська зазнали значних втрат: понад 1 млн вбитих і поранених, понад 400 тис. полонених. Росіяни втратили близько 500 тис. осіб.

Після завершення цього наступу лінія фронту залишалася майже незмін­ною протягом року. Тим часом у березні 1917р.в Росії відбулась революція. Новий російський уряд, прагнучи зміцнити своє внутрішнє становище, улітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом, новими жертвами і територіальними втратами. Контрудар австро-німецьких військ примусив росіян відступити навіть далі, ніж у 1915 р. Ця лінія фронту проіс­нувала аж до укладення Берестейського миру.

Висновок. Протягом 1915—1917рр. українські землі продовжували залиша­тися ареною бойових дій між військами Росії і Австро-німецького блоку. У ре­зультаті західноукраїнські землі були розорені тривалими бойовими діями і окупаційною політикою, яку проводили щодо цих земель Австро-Угорська і Російська імперії.

■ Дати.: 22 березня 1915 р. —капітуляція австрійської фортеці Перемишль; весна-осінь 1915 р. — наступ австро-німецьких військ, поразка і відступ росіян; 22 травня 1916 р. — початок «Брусиловського прориву»; червень 1917 р. — останній наступ росіян та його провал.

3.2. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України.

Починаючи з 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів О. Косигінав СРСР була розробле­на господарська реформа. За часів Сталіна О. Ко- сигін дуже швидко зробив кар'єру від майстра на фабриці до Голови Ради Міністрів РРФСР. У ньо­го був багатий досвід господарської роботи і своє бачення розвитку радянської економіки. Почат­ку реформ передувала відкрита дискусія в пресі з економічних питань, яку започаткувала стаття

ситеті, кандидат економічних наук. Працював викладачем політекономії, на партійній роботі (завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретарем ЦК КПУ, другим секретарем КПУ). У 1990—1991 рр. — голова Верховної Ради України. 1991—1994 рр. — перший Президент незалежної України. Починаю­чи з 1994 р. народний депутат України. Історичною заслугою Л. Кравчука є те, що у боротьбі за незалежність України йому вдалося уникнути кровопролиття та значних потрясінь на початковому етапі державотворення. У той же час у період його президентства так і не було здійснено радикальних економічних перетворень, які б вивели країну з кризи й забезпечили стабільний розвиток. Висновок. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. відіграв велике істо­ричне значення для українського народу, оскільки його результатом стало створення України як самостійної, незалежної держави. Ш Дати: 24 серпня 1991 р. — прийняття ВРУ Акта проголошення незалеж­ності України; 1 грудня 1991 р. — Всеукраїнський референдум; вибори Президента України.