події вплинули на його погляди, він став прихильни­ком ідеї відновлення Української держави, створення українського війська. Проте в генерала не склалися відносини з УЦР, лідери якої були противника­ми ідеї створення регулярної армії. 25 грудня 1917 р. П. Скоропадський подав у відставку. У березні 1918 р. він заснував Українську громаду, яка відійшла в опозицію і стала центром об'єднання всіх консервативних сил, що були про­тивниками соціально-економічних експериментів УЦР. За їх допомогою та підтримкою німецького командування Скоропадський здійснив переворот і став гетьманом проголошеної Української держави. Проте через дев'ять мі­сяців правління його режим був повалений у результаті організованого Ди­ректорією повстання. Опинившись в еміграції, Скоропадський оселився у Німеччині. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв'язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув у 1945 р., потрапивши під бомбардування.

Висновок.Обрання П. Скоропадського гетьманом Української держави зумо­вило її стабілізацію, однак на короткий термін. Гетьман не зумів створити міцне підґрунтя свого режиму, який невдовзі було скасовано.Ш Дати: 29—ЗО квітня 1918 р. — державний переворот гетьмана П. Ско­ропадського; 14 листопада 1918 р. — «федеративна грамота»; 14 грудня

1918 р. — зречення влади П. Скоропадським.

• Поняття, терміни, назви:державний переворот, гетьманський режим,

Рада Міністрів, «федеративна грамота».

• Особистість в історії:П. Скоропадський, Ф. Лизогуб.

8.2. Проголошення державної незалежності України.

25 жовтня. Другий Всеросійський з'їзд Рад утворив російський уряд на чолі з В. Ульяновим-Леніним. З'їзд прийняв два важливі документи: Декрет про мир та Декрет про землю.Діставши перемогу в Петрограді, більшовики нама­гаються взяти владу в інших містах колишньої Російської імперії.

Дізнавшись про події в Петрограді, УЦР негайно створила Комітет з охо­рони революції в Україні. 27 жовтня 1917р. Генеральний Секретаріатпро­голосив, що буде рішуче протистояти будь-яким спробам підтримки більшо­вицького перевороту на місцях. Раду народних комісарів — уряд, створений більшовиками, Секретаріат визнавав як уряд центральних районів Росії. Це загострило відносини між УЦР та більшовиками.

Таким чином, у листопаді 1917р. у Києві сформувалися три ворогуючі табори.10 тис. озброєних прихильників скасування Тимчасового уряду згру­пувалися навколо штабу Київського військового округу (КВО). Більшовики спирались на Ради робітничих і солдатських депутатів і мали 6 тис. озброєних осіб. Центральна Рада мала у своєму розпорядженні близько 8 тис. озброєних прибічників.

Ініціативу в подальших подіях виявили більшовики. 29 жовтня 1917р. вони розпочали збройне повстання в Києві. Бої тривали три дні. Жодна зі сторін не мала вирішальної перемоги. Тоді в події втрутилися війська УЦР. Спеціальна комісія з представників ворогуючих сторін виробила угоду, згідно з якою війська КВО виводилися з міста, а охорона Києва передавалася війсь­кам Центральної Ради.

Після перемоги повстання в місті склалося своєрідне двовладдя: місто од­ночасно контролювалося військами УЦР і більшовиками. 11 листопада біль­шовики скликали засідання Рад робітничих і солдатських депутатів, на яко­му було схвалено ідею «реконструювати» УЦР на Всеукраїнському з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. «Реконструкція» передбачала перетворення УЦР за російським зразком на Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Рад України, де б більшість належала більшовикам. Тим часом УЦР вела підготовку до проведення Всеукраїнських установчих зборів, які мали б конста­тувати новий суспільно-політичний та економічний устрій України.

Керівництво УЦР, вбачаючи небезпеку для України в діях більшовиків, на засіданні Малої Ради, яке розпочалось 6 листопада 1917р.,проголосилоIII Універсал.

Він проголошував широку програму перетворень:

• уся влада належить УЦР і Генеральному Секретаріату України;

• скасовувалося право приватної власності на землю — вона визнавалась власністю всього трудового народу й передавалася йому без викупу;

• Центральна Рада зобов'язувалась негайно подбати про мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;

• проголошувалися свобода слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, а також недоторканість особи і помешкання;

• скасовувалася смертна кара;

• упроваджувався 8-годинний робочий день і контроль над виробниц­твом;

• підтверджувалося право національно-територіальної автономії.

Однак накреслена в III Універсалі соціально-економічна програма не задо­вольняла значну частину населення, особливо селянство, яке очікувало негай­ного переділу поміщицької землі.

у країн Антанти. 14 листопада 1918 р. ГІ. Скоропадський рголосив грамоту про федеративні зв'язки з небільшовицькою Росією. Але це не врятувало режим гетьмана, і 13 грудня 1918р.він змушений був зректися влади.

Павло Петрович Скоропадський(1873—1945 рр.) народився>в родині на­щадка славного козацького роду Скоропадських, із якого вийшло, починаючи від XVII ст., чимало державних і військових діячів, меценатів і шанувальни­ків національної культури.

Як і більшість представників заможних аристократичних родин, Павло почав набувати освіту у батьківському маєтку, де виховувався у пошані до ук­раїнської старовини і культури. Потім навчався у гімназії. Згодом Павла від­дали до елітного Петербурзького пажеського корпусу. Брав участь у російсько- японській війні, де отримав чин полковника і в нагороду золоту Георгіївську зброю. Далі П. Скоропадський швидко просувався по службі: із присвоєнням звання генерал-майора був зарахований до імператорського полку. У роки Першої світової війни дослужився до чину генерал-лейтенанта, командував 34-м корпусом на Волині. Був нагороджений Георгіївським хрестом IV сту­пеня. Революція 1917 р. різко змінила долю генерала. Він став командуючим 1-го українізованого корпусу російської армії. Саме частини цього корпусу врятували УЦР від наступу збільшовизованих частин на Київ. Дії Скоропад­ського сприяли зростанню його авторитета. У жовтні 1917 р. на з'їзді Вільного козацтва його було обрано гетьманом Вільного козацтва, яке стало вагомим чинником політичного життя. Хоча Скоропадський не брав участі в українсь­кому русі, революційні події вплинули на його погляди, він став прихильни­ком ідеї відновлення Української держави, створення українського війська. Проте в генерала не склалися відносини з УЦР, лідери якої були противника­ми ідеї створення регулярної армії. 25 грудня 1917 р. П. Скоропадський подав у відставку. У березні 1918 р. він заснував Українську громаду, яка відійшла в опозицію і стала центром об'єднання всіх консервативних сил, що були про­тивниками соціально-економічних експериментів УЦР. За їх допомогою та підтримкою німецького командування Скоропадський здійснив переворот і став гетьманом проголошеної Української держави. Проте через дев'ять мі­сяців правління його режим був повалений у результаті організованого Ди­ректорією повстання. Опинившись в еміграції, Скоропадський оселився у Німеччині. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв'язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув у 1945 р., потрапивши під бомбардування.

Висновок. Обрання П. Скоропадського гетьманом Української держави зумо­вило її стабілізацію, однак на короткий термін. Гетьман не зумів створити міцне підґрунтя свого режиму, який невдовзі було скасовано.

• Дати:29—ЗО квітня 1918 р. — державний переворот гетьмана П. Ско­ропадського; 14 листопада 1918 р. — «федеративна грамота»; 14 грудня

1918 р. — зречення влади П. Скоропадським.

• Поняття, терміни, назви:державний переворот, гетьманський режим,

Рада Міністрів, «федеративна грамота».

• Особистість в історії:П. Скоропадський, Ф. Лизогуб.