5. Індивідуальна робота вихователя, її роль і місце в процесі навчання математики дітей дошкільного віку.

Індив. робота – вих.-ля для уточнення знань деяких дітей, для кращого засвоєння відповідних умінь (порівняння, зіставлення, поділу на частини),для виявлення рівня початкових матем-них понять. Індив. робота проводиться зранку, коли діти приходять в дит. садок, на прогулянці, у ІІ- пол.. дня. Для індив. роботи вих.-ль застосовує пояснення, показ, пропонує відповідні ігри, вправи. Так у кожній віковій групі вих.-ль на початку нвач. Року і в кінці ІІІ- кварталу вивчає рівень засвоєння числових понять, понять про оцінку величин, по форму, поділ цілого на частини, про орієнтування в часі. На цій основі вих.-ль здійснює індив. підхід в процесі занять, ігор спостережень. Індив. робота дає можливість сприяти дальшому розвитку дітей, які досить легко і швидко засвоюють навч. матеріал на заняттях. Завдання – виявлення, перевірка, уточнення, поглиблення знань дітей про різні кількісні відношення, а також розвиток самостійності мислення дітей, розвиток їх мови.

Упродовж багатьох питань індивідуального та диференційованого підходу розглядались у русі проблеми індивідуального підходу в процесі навчально – виховної роботи. Диференційований підхід у навчанні дітей являє собою перехідну фазу наближення від фронтально – колективних форм до індивідуальних. Від диференційованого до індивідуального.

Індивідуальний підхід передбачає використання методів впливу на кожну дитину окремо з урахуванням властивих їй особливостей (вікових, індивідуальних, статевих), тобто виокремлених конкретних дій і ставлення до дитини з боку педагога.

Проблема індивідуалізації в навчанні є однією з актуальних на сучасному етапі. Її теоретичною розробкою передбачений комплексний підхід до навчання, який поєднує фронтальні, колективні, групові та індивідуальні форми, методи і засоби.

Індивідуальне навчання – специфічне навчання НВП, яка розкриває педагогічний принцип реалізації змісту і цілей з урахуванням відмінностей дітей.

Вчені говорять, що індивідуалізація та диференціація створюють умови для поглиблення знань впливають на становлення дітей до навчання. Під час групової роботи встановлюються контакти між дітьми. Індивідуальні форми роботи дозволяють ефективніше враховувати всі індивідуальні якості дитини. Об’єднання різних форм навчального процесу – їх взаємопереходи виступають як механізми. Починаючи з 1990 року в Україні було розроблено декілька варіантів програм навчання і виховання дітей, в деяких є спроба наблизитьсь до диференціації («Дитина», «Малятко»), але в них не знайшов повного втілення принцип індивідуалізації. Таким чином можна стверджувати, що індивідуальне навчання роботи з дитиною на грунті її особистої програми. Сюди входять: 1) відмінності, що до формування базових знань, умінь і навичок; 2) повинні бути виділені слабкі сторони; 3) вказані стійкі характеристики пізнавальних процесів а також повинні бути враховані її мотивації і особистісні якості.

Індивідуальне навчання здійснюється з урахуванням: 1)об’єму і складності змісту навчання, що можливі за умови використання програм різного рівня; 2) ступеня самостійності дитини в навчальній діяльності; 3) джерел одержання знань.

В монографії Т.М. Степанової представлено дидактичну модель, у якій подано формування математичних уявлень на грунті сполучення різних форм навчання диференційованих програм і рівня сформованості математичних уявлень у дошкільників. У розроблені моделі сполучалися колективні і індивідуальні форми роботи, які передбачали різні заняття. Робота з дітьми побудована за принципом випереджуючого навчання (спочатку нижчий рівень, потім компоненти нижчого і середнього, всі рівні розвитку).