19. Індивідуалізація навчання дошкільників математики.

Упродовж багатьох питань індивідуального та диференційованого підходу розглядались у русі проблеми індивідуального підходу в процесі навчально – виховної роботи. Диференційований підхід у навчанні дітей являє собою перехідну фазу наближення від фронтально – колективних форм до індивідуальних. Від диференційованого до індивідуального.

Індивідуалізація включає в себе як процеси формування і розвитку індивідуальності, так і процеси її самореалізації в навколишній дійсності.

Індивідуальне навчання – специфічне навчання НВП, яка розкриває педагогічний принцип реалізації змісту і цілей з урахуванням відмінностей дітей.

Вчені говорять, що індивідуалізація та диференціація створюють умови для поглиблення знань впливають на становлення дітей до навчання. Під час групової роботи встановлюються контакти між дітьми. Індивідуальні форми роботи дозволяють ефективніше враховувати всі індивідуальні якості дитини. Об’єднання різних форм навчального процесу – їх взаємопереходи виступають як механізми.

Індивідуальна робота проводиться для уточнення деяких знань, для кращого засвоєння відповідних умінь (порівняння, зіставляння, поділу на частини), для вивчення рівня початкових математичних понять. Індивідуальна робота проводиться вранці, на прогулянці, у ІІ половину дня.

Отже головним завданням індивідуальної роботи з формування початкових математичних понять є виявлення, перевірка, уточнення, іноді розширення і поглиблення знань дітей про різні кількісні відношення, а також розвиток самостійності мислення дітей, розвиток їх мови.

Проблема індивідуалізації в навчанні є однією з актуальних на сучасному етапі. Її теоретичною розробкою передбачений комплексний підхід до навчання, який поєднує фронтальні, колективні, групові та індивідуальні форми, методи і засоби.

Під індивідуалізацією навчання ми розуміємо специфічну форму організації навчально-виховного процесу, що розкриває педагогічний принцип реалізації змісту, цілей навчання, враховуючи індивідуальні відмінності дітей (Т.М.Степанова)

Розвиваюче навчання завжди було пов’язане з питаннями його організації. В історії відомо декілька форм навчання: індивідуальне, індивідуально-групове, групове і колективне. Більшість науковців вважає, що потрібне сполучення цих форм. Однак на рівні дошкільної дидактики немає обґрунтування сполучених всіх форм. В останні десятиліття більше уваги стали приділяти навчанню, побудованому на індивідуальному підході до дітей (А.М.Богуш, Г.Є.Дикопольська, Я.Ковальчук, Н.Литвина, К.Й.Щербакова, Т.Степанова).

Починаючи з 1990 року в Україні було розроблено декілька варіантів програм навчання і виховання дітей, в деяких є спроба наблизитьсь до диференціації («Дитина», «Малятко»), але в них не знайшов повного втілення принцип індивідуалізації. Таким чином можна стверджувати, що індивідуальне навчання роботи з дитиною на грунті її особистої програми. Сюди входять: 1) відмінності, що до формування базових знань, умінь і навичок; 2) повинні бути виділені слабкі сторони; 3) вказані стійкі характеристики пізнавальних процесів а також повинні бути враховані її мотивації і особистісні якості.

Індивідуальне навчання здійснюється з урахуванням: 1)об’єму і складності змісту навчання, що можливі за умови використання програм різного рівня; 2) ступеня самостійності дитини в навчальній діяльності; 3) джерел одержання знань.

В монографії Т.М.Степанової представлено дидактичну модель, у якій подано формування математичних уявлень на грунті сполучення різних форм навчання диференційованих програм і рівня сформованості математичних уявлень у дошкільників. У розроблені моделі сполучалися колективні і індивідуальні форми роботи, які передбачали різні заняття. Робота з дітьми побудована за принципом випереджуючого навчання (спочатку нижчий рівень, потім компоненти нижчого і середнього, всі рівні розвитку).