1. Теорія п. Я.Гальперіна «Поетапне засвоєння знань». Характеристика етапів розвитку діяльності лічби.

1.Урахування загально – дидактичних принципів – необхідна умова формування особистості дитини. ЗПД : а)- наочності, б)- розвиваючого і виховного навчання, в)- науковості і зв’язку з життям, г)- доступності, д)- систематичності і послідовності у засвоєнні знань, є)- індивідуального підходу, ж)- свідомості і активності засвоєння дітьми знань.

Сам процес навчання повинен виступати як засіб формування інтересу до навчання, розвивати розумові здібності, підвищувати активність. Виховне навчання – розвиток особистості в цілому. Принцип виховного навчання передбачає: 1)- Введення дітей в пізнання просторових уявлень; 2)- В пізнання часових уявлень; 3)- пізнання числових відношень. Без готових знань не може бути активізації мислення дитини. Питання треба ставити проблемного характеру. Працюючи з дітьми необхідно звертати увагу на різноманітність способів виконання завдань.

Загально прийнятими діями є спосіб накладання і спосіб прикладання.

Завдання виховання – є розвиток рухливості думки. Теорія підтверджує це в своїх дослідах і є гарним методом для якості засвоєння знань. Теорія Гальперіна: «Поетапне засвоєння знань» підтверджує цей процес на дослідах і є гарним методом для якості засвоєння знань. За Гальперіним у мисленні дитини у першу чергу відтворюється те, що відбувалося в практичних діях з конкретними предметами, тому на початку заняття – відпрацьовують практичні дії. Під час практичних дій необхідно домагатись від дитини обговорення своїх дій вголос (одна, дві. Три ляльки, всього три ). Поступово завдяки такій практичній дії у дитини такі практичні дії інтерарізуються тобто .переходять у внутрішній план дитини-мислення)думку про себе. Розвиток думки проходить ряд етапів і на кожному етапі по різному:

Гальперін – назвав 4 параметри людських дій: 1-повне розвертання виконуваних дій. 2- обобщениє їх. 3-значення необхідності проводимих операцій. 4- всі операції автоматизуються – він назвав міра освоєння. В исследовании намітили

5 етапів дій.1 етап - навчання дитини відбувається з предметами (дитина повинна засвоїти всі дії з предметами). 2- Це рівень матеріалізованої дії ( всі практичні дії продовжують здійснюватися, але їх рівень скорочується, тобто кількість операцій може зменшитися в силу автоматизації деяких з них. Узагальнення операцій) . 3-Голосної мови без опори на предмети.( педагог примушує промовляти дії. «До одного додати ще один буде два») 4-Все більший перенос голосної мови до внутрішнього плану дитини ( голосна мова скорочується) . 5-Заключний. Діти отримують знання без практичних дій (вони переходять у внутрішній план дитини – внутрішня без звукова мова)

Висновок: дитина засвоює знання поетапно. Задача педагога – забезпечити перехід від одного етапу до другого - принцип послідовності.

2. Значення та завдання навчання дошкільників елементам математики.

Значення -діти оволодівають спец. науковою термінологією, назвою: чисел, геом. .фігур, фігур, як називаються обчисленні дії(+,-,=) вирішують навчальні завдання, їх суть: навчати, слухати, виконувати за вказівкою завдання.

підготовка до школи, (вона передбачає)

1)розвиток логічного мислення,

2) пізнавальних здібностей,

3) формування елементарних математичних умінь, навичок. Займались Метліна, Леушина, Щербакова, Лебедєва, Гальперін.

Основна мета ФЕМУ- дати дітям елементарні матем. уявлення і початкові поняття, навчити їх найпростіших способів виконання математичних дій, сформувати відповідні уміння та навички, підготувати до самостійного застосування цих умінь при розв’язанні найрізноманітніших практичних і пізнавальних завдань, сприяти розвитку особистості в цілому.

У дітей дошкільного віку процес формування початкових математичних знань та умінь здійснюється так, щоб навчання давало не лише безпосередній практичний результат (навички лічби, виконання елементарних математичних операцій), а й широкий розвиваючий ефект. Аналіз передового педагогічного досвіду з навчання дошкільнят математики переконує в тому, що правильне організоване, воно сприяє загальному розумовому розвитку дітей. Діти дістають елементарні уявлення про множину, число, відношення величин, про найпростіші геометричні фігури, вчаться орієнтуватись у часі та просторі. Вони оволодівають лічбою та вимірюванням лінійних і об’ємних величин за допомогою умовної міри, встановлюють кількісні відношення між числами, цілим і частиною. У математичній підготовці дітей, розвитку елементарних математичних уявлень важливу роль відіграє навчання вимірювання як початкового способу пізнання кількісної сторони дійсності. Це дасть змогу дошкільнятам користуватися не звичайними, а умовними мірками при вимірюванні сипких, рідких та інших речовин. Водночас у дітей розвиваються навички вимірювання на око, що дуже важливо для їхнього сенсорного розвитку.

Під впливом систематичного навчання математики діти оволодівають спеціальною термінологією: назвами чисел, геометричних фігур (круг, овал, прямокутник, ромб), елементів фігур (кут, сторона, вершина), обчислювальних дій (додавання, віднімання, порівняння)

Отже, навчання математики з раннього віку сприяє всебічному розвитку дошкільнят.

Серед завдань ФЕМУ слід виділити основні, а саме:

1) Нагромадження у дошкільнят знань по множину, число, величину, форму, простір і час.

2) Формування широкої первісної орієнтації у кількісних, просторових та часових відношеннях навколишньої дійсності; формування навичок і вмінь у лічбі, вимірюванні, обчисленні, розвиток у них умінь порівнювати протиставляти, аналізувати, робити елементарні математичні узагальнення, висновки.

3) Оволодіння дітьми математичною термінологією, розвиток у них пізнавальних інтересів і здібностей, розумовий розвиток дитини в цілому.

Окремо виділяють вимоги щодо формування у дітей певних «математичних» дій: додавання, і віднімання чисел першого десятка, вимірювання умовно прийнятими одиницями, перетворення геометричних фігур, поділ цілого на частини.

Програмою передбачено навчати дітей складати і розв’язувати задачі. Діти навчаються свідомо і самостійно виділяти структурні частини задачі – умову і запитання.

Формувати у дітей знання про природні одиниці часу, а саме про пори року, про місяць, тиждень, добу, а також уміння орієнтуватися на циферблаті годинника.

Дослідження Г.С.Костюка, Н.О.Менчинської, Г.М.Леушиної переконують у тому, що вікові можливості дітей дошкільного віку дають змогу формувати в них цілком наукові, хоча й елементарні, початкові математичні знання.

Мета формування початкових математичних уявлень - передбачає навчити дітей найпростішим способом виконувати матем. дії, формування більш точного розуміння числа й насамперед одиниці, сприяти розвитку особистості в цілому.

Центральним завданням навчання математики в дитсадку є знання про числа і лічбу, геометричні фігури, про поділ цілого на частини. Основними способами при цьому є накладання і прикладання, оволодіння якими передує навчанню лічби за допомогою слів-числівниківВодночас дітей вчать порівнювати предмети за величиною і результати порівняння визначити словом поняттям (великий , маленький, вузький, широкий), будувати ряди предметів за величиною у зростаючому та зменшуваному порядку.

Програма передбачає розвиток окоміру при формуванні оцінок величини.

Доведено, що на основі практичних дій у дітей формується такі операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Важливим і відповідальним є завдання розвитку у дітей мислення і мови (оволодіння математичною термінологією).

У дослідженнях М.М.Макляка та Н.О.Менчинської також показано, що засвоєння дітьми дошкільного віку понять числа і перших арифметичних дій носить усвідомлений характер, дитина досить рано використовує в засвоєнні кількісних предметів і просторових відношень між ними мислительні дії і операції (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння)

Навчальні завдання на занятті – вирішуються разом з виховними: навчити правильно сидіти, не розмовляти під час заняття, уважно слухати, виконувати завдання. Одночасно вихователь звертає увагу дітей на те, що дид матеріал лежить на столі зліва, брати його треба правою рукою. На заняттях вихователь систематично домагається від дітей посидючості, виконання розпочатого завдання в певний час.