Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

• Поділ витрат на постійні та змінні здійснюється за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації).

• Постійні – це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною у разі зміни обсягу діяльності у межах діючої структури підприємства і потужності виробництва (амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).

Діяльність (кількість продукції)	Загальні постійні витрати	Постійні витрати на одиницю
0	3000	чиста сума збитків 3000
1	3000	3000
5	3000	600
10	3000	300
15	3000	200
20	3000	150

Змінні витрати – витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них відносяться сировина і матеріали, заробітна плата робітників та інше.

Діяльність (кількість продукції)	Змінні витрат на одиницю	Постійні змінні витрат
0	200	0
1	200	200
5	200	1000
10	200	2000
15	200	3000
20	200	4000

Загальна сума витрат на обсяг діяльності визначається формулою, яка відображає поведінку та функцію витрат:

де:

–вся собівартість випущеної продукції;

а – змінні витрати на одиницю продукції;

x – обсяг виробництва;

b – загальна сума постійних витрат.

Собівартість одиниці продукції: або

• Релевантні витрати – це витрати, які залежать, спонукаються або викликаються прийнятим управлінським рішенням.

• Нерелевантні витрат – це витрати, які не залежать від прийняття нового рішення.

Наприклад, компанія вирішує проблему виготовляти деталь “х” самостійно чи купувати її у постачальника. Розрахунок собівартості однієї деталі дав таку інформацію (дол.): прямі матеріали – 20; пряма зарплата – 15; змінні накладні витрати – 5; постійні накладні витрати – 10. Разом – 50.

Постачальник запропонував ціну 46 дол. за одну деталь. Яке рішення прийняти?

Релевантний підхід:

Ціна постачальника (релевантні витрати) – 46 дол.

Постійні накладні витрати (нерелевантні, які будуть незалежно від прийнятого рішення) – 10 дол. Разом – 56 дол.

Висновок: слід прийняти рішення виготовляти деталь “х” самостійно.

• Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або додаткової партії продукції.

• Середні витрати (середня собівартість) – це частка відділення усієї суми витрат на кількість випущеної за період продукції.

Кількість виробленої продукції	Загальні витрати	Витрати на одиницю продукції
		середні витрати (2:1)	Маржинальні витрати
10	40000	4000	–
11	43000	3909	43000-40000=3000
12	46000	3833	46000-43000=3000
13	50000	3846	50000-46000=4000
14	54000	4153	54000-50000=4000

У межах використання нормальної потужності виробництва маржинальна собівартість додатково виготовленої одиниці продукції формується тільки змінними витратами, але змінні витрати на одиницю такої продукції можуть зрости, якщо це потребує поза урочного часу (оплачується у більшому розмірі). Якщо ж виготовлення додаткової партії продукції вимагає запровадження додаткового устаткування і додаткової робочої сили – маржинальні витрати можуть зрости за рахунок як постійних, так і змінних витрат.

• Загальні витрати – це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції як по основних, так і по додаткових замовленнях, що надійшли від клієнтів. Виходячи від загальних витрат і доходів від реалізації усієї продукції визначається загальний фінансовий результат діяльності.

• Диференційні витрати – витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями. Наприклад, компанія виробляє і реалізує 30000 шт. виробу “А” по ціні 60 дол. вона хоче опанувати додатковий ринок, для чого необхідно виробити і реалізувати додатково 10000 шт. цієї продукції. Різниця у витратах на виробництво 40000 шт. і 30000 шт. продукції складає диференціальні витрати. Це поняття відноситься і до доходу.

• Дійсні витрати – це витрати, що потребують реальної сплати грошей або витрачення інших активів (витрати матеріалів на виготовлення продукції, нарахована оплата праці і ін.).

• Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір та прийняття одного рішення вимагає відмовитись від іншого (альтернативного) рішення.

Приклад. Молода людина працює менеджером на фірмі і одержує зарплату 50000 дол. у рік. Вона планує відкрити свою власну справу (фірму), що принесе їй дохід 250000 дол. при витратах 160000 дол. (чистий результат – 90000 дол.). Але для точного визначення результату слід взяти до уваги також втрачену вигоду (можливі витрати) у розмірі 50000 дол. (зарплата менеджера), тоді результат буде: 90000 дол. – 50000 дол. = 40000 дол.