Класифікація і поведінка витрат

Важливою методологічною передумовою обліку, аналізу і контролю витрат, прийняття правильних і оптимальних управлінських рішень є класифікація витрат. В залежності від цілей, для яких використовується інформація про витрати, існує багато критеріїв їх класифікації. В даній темі пропонуємо зосередити основну увагу класифікації витрат для цілей управлінського обліку (табл.11.1).

Таблиця 11.1

Класифікація витрат в управлінському обліку

Напрямки класифікації витрат
1. Визначення собівартості, фінансових результатів та оцінка запасів	2. Прийняття управлінських рішень	3. Планування і контроль виконання
1.1. Вичерпані та невичерпані 1.2. Витрати на продукцію та витрати періоду 1.3. Прямі та непрямі 1.4. Основні та накладні 1.5. Елементи та статті витрат	2.1. Постійні та змінні 2.2. Релевантні та нерелевантні 2.3. Маржинальні та середні 2.4. Загальні та диференційні 2.5. Дійсні та можливі	3.1. Контрольовані та неконтрольовані 3.2. Нормативні (стандартні) та фактичні

Класифікація витрат для визначення собівартості, фінансових результатів та оцінки запасів

• Вичерпані витрати – це зменшення активів або збільшення зобов’язань поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Їх можна назвати ще спожитими або завершеними витратами.

• Невичерпані (неспожиті, незавершені) витрати – це зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для одержання доходу в майбутніх періодах.

Наведена класифікація є важливою для визначення витрат і фінансового результату звітного періоду. Наприклад, підприємство купило верстат вартістю 12000 дол. Чи має право бухгалтер віднести всю вартість верстату на витрати звітного періоду? Очевидно – ні. Тут ми маємо заміну одного виду активу (грошей) на інший (устаткування). Це – невичерпані, неспожиті витрати. Вартість верстату повинна бути розподілена між звітними періодами протягом терміну його використання. Саме амортизація цього верстату буде відноситись на витрати звітних періодів (вичерпані, спожиті витрати).

• Витрати на продукцію – витрати, що пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації. Вони включаються до виробничої собівартості продукції (прямі матеріали, пряма заробітна плата, загальновиробничі накладні витрати, купівельна собівартість товарів для реалізації).

• Витрати періоду – це витрати, які не включаються в собівартість реалізованої продукції і запасів продукції на складі і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. При визначені фінансових результатів враховуються окремими позиціями. У відповідності з міжнародною практикою до них відносяться адміністративні витрати, витрати на збут, амортизація офісу і ін.

• Прямі – це витрати, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції і можуть бути прямо, безпосередньо віднесені на їх собівартість (сировина і матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і ін.).

• Непрямі – це витрати, які пов’язані з виробництвом одночасно декількох видів продукції або з організацією виробництва в цілому і не можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість певного виду продукції. Вони потребують попереднього розподілу (заробітна плата керівника цеху, витрати на амортизацію верстатів, на опалення і освітлення і ін.).

Віднесення витрат до прямих або непрямих у великій мірі залежить від того, що є об’єктом витрат. Наприклад, сировина і матеріали є прямими витратами по відношенню до видів продукції і до певного структурного підрозділу (цех 1, цех 2 і т.д.). Амортизація верстатів як і інші загальновиробничі витрати є непрямими по відношенню до видів продукції і прямими по відношенню до структурних підрозділів.

• Основні – це витрати, які безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виготовлення продукції (матеріали, заробітна плата робітників, витрати на утримання і експлуатацію устаткування).

• Накладні –витрати, які безпосередньо не пов’язані з процесом виготовлення продукції, а відносяться до сфери організації і управління виробництвом чи підприємством в цілому (загальновиробничі, адміністративні витрати).

• Елемент витрат – це економічно однорідний вид витрат, який не може поділятися на даному підприємстві на складові частини, показує, що витрачено і скільки, не вказуючи на якій цілі. Елементи витрат мають зовнішнє походження. До елементів втрат відносяться:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизаційні відрахування.

5. Інші операційні втрати.

Кожен з цих елементів втрат поділяється, як правило, на більш детальні складові. Класифікація витрат за елементами застосується як у фінансовому, так і в управлінському обліку для обліку витрат в цілому по підприємству, для складання кошторисів, для визначення національного доходу та інших цілей.

Статті витрат (або статі калькуляції) відображають цільове направлення витрачених ресурсів. Застосовуються для визначення собівартості продукції (робіт, послуг), для аналізу факторів формування собівартості. В практиці зарубіжних фірм статтями втрат можуть бути: сировина і матеріали, зворотні відходи (віднімаються), покупні вироби, напівфабрикати та послуги зі сторони, паливо та енергія на технологічні цілі, основна заробітна плата робітників, додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальне страхування, загальновиробничі витрати та інші.

За своїм складом статті витрат можуть бути одноелементними або комплексними, які складаються з декількох елементів витрат. Номенклатура статей витрат визначається кожним підприємством самостійно в залежності від особливостей діяльності та аналітичних потреб.