|
Мал. 74.1. Завдяки безумовному |
Мал. 74.2. Орієнтовний рефлекс є |
|
смоктальному рефлексу новонароджений |
|
основою формування складних |
|
годується |
|
пізнавальних дій |
|
|
ги, з нього розпочинається оцінка значущості діючого подразника.
Він є передумовою появи складних форм поведінки (мал. 74.2).
У період статевого дозрівання у людини з’являються статеві рефлекси, пов’язані з потребою в продовженні роду. Мотивацією цього рефлексу є так званий статевий потяг, виникнення якого «запускає» статеві рефлекси.
Не всі рефлекси зберігаються в людини впродовж усього її життя. Так, ще в дитинстві втрачається смоктальний рефлекс, а статеві рефлекси — у старості із зникненням статевого потягу. До вроджених форм поведінки належать інстинкти — складні послідовності безумовних рефлексів. Інстинктивною є, наприклад, шлюбна поведінка птахів, ссавців. У людини інстинктивна поведінка виявляється рід-
ко, в основному, в неусвідомлених діях.
Умовні рефлекси. Безумовні рефлекси можуть задовольнити життєві потреби людини в дуже обмеженому колі ситуацій. Так, хоча потреба в їжі є однією з основних, проте вроджених форм поведінки, які забезпечують її добування, у людини не існує. Отже, щоб вижити в умовах середовища, що змінюються, людина має постійно формувати дії на свій страх і ризик. Що точніше ці дії враховують умови середовища і можливості організму, то успішнішою є поведінка. Цей досвід зберігається в пам’яті, і надалі дії, які привели до задоволення потреби, можуть відтворюватися. Набута поведінка формується в людини, як і в тварин, протягом усього її життя.
Одним з видів набутої поведінки є умовний рефлекс. Класичний його приклад — слиновиділення у відповідь на вигляд їжі, запах, постійний час годування. Механізмом умовного рефлексу є утворення тимчасового нервового зв’язку між центром певного аналізатора (зорового, нюхового тощо) і центром певного безумовного рефлексу. Як
Мал. 75.1. Гра — одна з найефективніших форм активного навчання
254
§ 75.
ви можете навести більше — набутої чи природженої поведінки люди-
ни? 3. Які фізіологічні механізми лежать в основі умовно-рефлекторної
реакції? 4. Що спричиняє гальмування умовного рефлексу? 5. Наведіть приклади формування поведінки людини, механізмом якої є умовний рефлекс.
Набута поведінка. Види навчання
Нові форми поведінки з’являються у людини протягом усього її життя. Процес, у якому відбувається зміна поведінки, формування
нових дій, що ґрунтуються на індивідуальному досвіді, називають навчанням. Один з видів навчання — утворення умовних рефлексів.
Які ще види навчання існують?
Активне навчання. Завдяки умовно-рефлекторній поведінці відтворюються дії, результат яких відомий наперед. Проте як бути, якщо невідомо, як необхідно діяти, щоб досягти бажаного результату? У цьому випадку ефективним є метод спроб і помилок. Повернімося до спостережень за дітьми. Малюк одержав у подарунок пенал, в якому щось принадно подзвонює. Намагаючись його відкрити, дитина обмацує, постукує ним по столу — усе марно. Нарешті вона натискає на клямку — і пенал відкривається. Наступного разу дитина відкриває і цей пенал, й інші схожі коробочки, відразу виконуючи саме ту дію, яка привела до успіху. Під час ак-
тивного навчання поведінка спрямована на пошук ефективних дій — тих, що приведуть до бажаних результатів (мал. 75.1). Такі дії зберігаються в пам’яті і в подальшому відтворюються.
Активне навчання важливе і при формуванні поведінки, що відповідає соціальним нормам. Метод проб і помилок діти застосовують не лише під час маніпуляцій
зпредметами. Так само вони поводяться і
зоднолітками: якщо спроба отримати вподобану іграшку мирним шляхом не вдається, вони змінюють тактику і зчиняють бійку з її власником. Здавалося б, такий «агресор» діє ефективно — іграшка опиняється в нього. Проте агресивні дії
засуджуються дорослими, за ними настає покарання. Дії, що відповідають прийнятим правилам, дорослі схвалюють.
учений зрозумів, як визначити об’єм тіла неправильної форми, сидячи у ванні і спостерігаючи, як під час занурення його тіло витісняє воду. Проте цій здогадці передували тривалі роздуми вченого.
1. З’ясуйте, які види формування індивідуальної поведінки описані в § 74
і § 75.
2. Зверніться до власного досвіду і наведіть приклади ситуацій, у яких активне навчання і наслідування привели до появи у вас нових форм поведінки. Обговоріть приклади, виберіть найцікавіший, розкажіть про нього в класі.
3.Проаналізуйте приклад когнітивного навчання, наведений у тексті, за
таким планом: а) намір діяти; б) проблема; в) уточнення інформації про ситуацію; г) формування плану можливих дій; д) прогнозування їх
результатів; е) вибір дії та її реалізація.
1. Чим відрізняється навчання через формування умовних рефлексів від
активного навчання? 2. Чому активне навчання називають методом спроб
і помилок? 3. Як відбувається засвоєння соціальних норм поведінки під час
активного навчання? 5. Чому деякі люди із задоволенням беруть участь у конкурсах двійників?
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я
Біоритми і їх вплив на психічний тонус людини
«Ранок від вечора мудріший» — учить нас народна приказка. Використовуючи знання про природу і функції сну, ви можете пояснити це спостереження з наукової точки зору. А як зрозуміти
вираз «понеділок — день важкий»? Чому так важко збиратися на навчання саме у понеділок уранці?
Порушення біоритмів призводять до погіршення самопочуття: людина скаржиться на втому і дратівливість, на розлади травлення, розумову й фізичну розбитість. Урешті-решт, ритми нормалізуються і синхронізуються. Одні ритми відновлюються раніше, інші — пізніше, проте для повної їх синхронізації завжди потрібний час. Далеко не всі люди потребують 8 годин нічного сну. Дехто чудово почувається після 4–5 годин, а інші не відчувають, що відпочили, якщо не посплять 8–9 годин.
Усі люди схильні дотримуватися саме того розпорядку сну і неспання, і цей режим важливо не порушувати. У певний час ми їмо, йдемо до школи або на роботу, повертаємося додому. Рівень нашої розумової активності програмується розкладом навчальних занять.
щоб товариші побачили предмети, полічіть до десяти, закрийте предмети знову. Запропонуйте друзям зробити якомога детальніший опис кожного предмета. Перевірте, як це їм вдалося. Поступово
збільшуйте кількість предметів.
Вправа 5. Насипте на стіл купку сірників і спробуйте без підрахунку назвати їх кількість. Перевірте точність своєї оцінки, а потім насипте нову купку і продовжте вправу.
Вправа 6. Увійдіть до кімнати, швидко огляньте обстановку. Вийдіть і запишіть, що ви побачили, а потім порівняйте опис з оригіналом. Згодом ви навчитеся описувати будь-яке місце, де ви побували, з фотографічною точністю.
ПІДСУМКИ
Психічна активність людини забезпечується завдяки узгодженій роботі
різних зон головного мозку. Провідну роль в цьому відіграє кора великих півкуль. На активність головного мозку впливає ретикулярна формація.
Активність людини підпорядкована біоритмам, які допомагають організму
людини пристосуватися до змін навколишнього середовища.
Психічні процеси регулюють поведінку людини: увага спрямовує її на пев-
ний об’єкт, відчуття і сприйняття постачають інформацію про зовнішнє середовище, пам’ять зберігає інформацію про попередній досвід люди-
ни, емоції сигналізують про відповідність поведінки потребам. Двигуном
поведінки і психічної активності людини є її потреби і мотивації. Окрім
біологічних, у людини є соціальні потреби. Усвідомлення потреб дає
людині змогу здійснювати цілеспрямовану поведінку.
Розрізняють уроджену і набуту поведінку людини. Набута поведінка
формується в процесі індивідуального розвитку й навчання.
ПРАЦЮЄМО РАЗОМ
У додатковій літературі й Інтернеті знайдіть рекомендації щодо розви-
тку психічних процесів сприйняття і пам’яті. Створіть декілька груп і підготуйте завдання для занять (тренінгів), що допоможуть вам ознайомитися з прийомами, які спрямовані на розвиток цих процесів. Проконсультуйтеся зі шкільним психологом, проведіть у класі декілька таких тренінгів.
Розділ 14
Свідомість і мислення
Психіці людини притаманна унікальна властивість, завдяки якій ви
можете регулювати власну психічну діяльність і контролювати поведінку. Так, ви з легкістю розповісте, яка зараз година, який у вас настрій, яку тему
на уроках біології ви зараз вивчаєте, як ви плануєте працювати над наступ-
ним параграфом тощо. Під час розповіді у фокусі психічної діяльності опинилися явища, які ви спеціально не відстежували, хоча ваш мозок містить всю інформацію про них. Здатність надати звіт про події, що відбувають-
ся, і є проявом мовлення і свідомості — суто людських властивостей вашої психіки. Психіка всіх людей функціонує за тими самими закономірностя-
ми, проте ви не знайдете двох однакових за психічними властивостями людей. Кожний з нас — унікальний, тому що його досвід є результатом неповторного поєднання біологічних і соціальних умов, у яких відбуваєть-
ся становлення нашої індивідуальності. Як формуються свідомість і мовлення? Що обумовлює нашу неповторність, які саме чинники впливають
на розвиток нашої особистості?
На ці запитання ви знайдете відповідь, вивчаючи розділ «Свідомість і мислення». Ви також дізнаєтеся про особливості процесу мислення
і його види; про функціональнуасиметрію головного мозку; про здібності людини і їх розвиток; про індивідуальні особливості психіки.
§ 76. Свідомість
Властивості і функції свідомості. Якщо ви перебуваєте у стані активного неспання, то ваша відповідь на запитання «Чи усвідомлюєте ви, що навколо вас відбувається?» зазвичай буде стверджувальною. Доказом усвідомлення може бути ваш звіт про явища, події, предмети, що вас оточують, тощо. До змісту свідомості належать також ваші дії, думки, відчуття, переживання, ваші спогади.
Слова «свідомість» і «відати» (синонім «знати») мають той самий корінь невипадково. Свідомість є проявом здатності людини ставитися до всього, що її оточує, і до самої себе з позиції засвоєних нею знань. Виникнення свідомості людини в антропогенезі є наслідком появи мови, яка стала засобом координації спільної діяльності, збереження і передачі суспільного досвіду. У процесі індивідуального розвитку людини свідомість також формується у спілкуванні завдяки мовленню й мові.
Свідомість дає людині змогу планувати власну діяльність: ставити цілі, критично оцінювати результати своїх дій. Без відбиття у свідомості неможливе розуміння людиною свого внутрішнього світу. Усвідомлення дає людині змогу аналізувати власний душевний стан
ів разі необхідності давати йому раду, відшукувати розв’язання життєвих проблем.
Якщо ви деякий час спостерігатимете за тим, що відбувається у вашій свідомості, то виявите: не всі її образи є ясними й чіткими. Тому поле свідомості розподіляють на дві умовні частини. Це фокус свідомості, де вона є найбільш чіткою, і периферія, де образи є неясними, нечіткими. Межа між цими частинами постійно змінюється: те, що деякий час було у фокусі свідомості, переходить до периферії
інавпаки. Змінюється і зміст свідомості. Це відбувається безперерв-
но, тому свідомість схожа на потік, який не можна зупинити. Свідомість і психіка. Не всі психічні процеси відбуваються на
свідомому рівні, не всі дії людини усвідомлюються. Тому в психіці людини виділяють не тільки усвідомлюване, але й неусвідомлюване і несвідоме.
Коли ви вчилися писати, рухи під час писання були усвідомленими: ви контролювали нахил ручки, відповідність написання букви зразку. Багаторазові повторення сформували у вас навичку писання,
і наразі ви робите це автоматично. Послідовності дій, що виконуються автоматично, без участі свідомості, належать до неусвідомлюва-
ної складової психіки. Але спробуйте написати слово іншою рукою — зробити це, не контролюючи себе, вам не вдасться. Так ваші дії з неусвідомлюваних знову перетворяться на усвідомлені.
Прикладом неусвідомлюваного є також звички — типові для людини стійкі дії або риси поведінки. Але й вони стають предметом свідомості, коли людина починає контролювати свою поведінку. Завдяки самоконтролю можна позбавитися таких шкідливих звичок, як, наприклад, вживання в мовленні слів-паразитів.
Проте в людини є досвід, який через низку обставин витісняється
з її свідомості і надалі зазвичай не усвідомлюється. Разом з тим він залишається змістом психіки, який називають несвідомим.
Несвідоме впливає на поведінку. Скажімо, людина може відчувати тривогу в порожньому приміщенні, не розуміючи причин свого страху. Його джерелом може бути негативний досвід, одержаний у ранньому дитинстві: наприклад, тяжкі переживання самотності
в очікуванні батьків.
Змінені стани свідомості. Свідомість дає змогу людині оцінюва-
ти життєві ситуації і контролювати свою поведінку. Проте такий контроль ускладнюється в так званих змінених станах свідомості.
Зміненим станом свідомості є сон, який у кожного з нас настає пері-
