Висока концентрація уваги дає змогу зберігати зосередженість у несприятливих для роботи умовах.
Важливою властивістю уваги є її обсяг. Обсяг уваги можна оцінити за кількістю непов’язаних між собою об’єктів, які людина може утримувати в «полі уваги» одночасно. У дорослої людини цей показник дорівнює 5–9 елементам (це можуть бути слова, речення, фігури, предмети тощо). На відміну від концентрації уваги, якою можна керувати, обсяг уваги є величиною відносно сталою. Більш за те, зазвичай збільшення концентрації уваги приводить до зменшення її обсягу. Цю залежність необхідно враховувати, працюючи над великим текстом — за короткий час його сприйняти і запам’ятати не вдасться.
Буває так, що людина вимушена виконувати декілька дій одночасно. Це можливо завдяки розподілу уваги. Існують легенди про
видатних людей, які водночас диктували накази, писали листи, читали і розмовляли з підлеглими. Проте до розподілу уваги здатні й ви, якщо одна із тих дій, що виконуються одночасно, доведена до автоматизму. Так, ви можете розмовляти з приятелем і в той же час збирати речі в портфель. Але не слід братися водночас за декілька складних справ — до успіху це не приведе.
Свою діяльність у часі людина організовує завдяки здатності до перемкнення уваги. Ця властивість уваги виявляє себе у довільно-
му переході від дій з одним об’єктом до дій з іншим. Перемкнення уваги сприяє не відволіканню, а послідовному зосередженню на різних об’єктах. Іноді перехід від однієї дії до іншої потребує вольових зусиль (у разі, якщо ви були зайняті чимось для вас цікавим). Якщо ж новий об’єкт є вельми значущим, увага переключається швидше.
1. За назвами частин параграфа складіть його план, а потім зверніться до
тексту і зробіть план докладнішим. Порівняйте результати виконаної
роботи. З’ясуйте, чи потребує ваш план додаткової деталізації.
2. Наведіть приклади прояву мимовільної і довільної уваги у вашій власній діяльності. З’ясуйте, які приклади навів ваш товариш.
3.Із властивостей уваги, наведених у тексті, виберіть найбільш важливі для вас. Оцініть, наскільки у вас особисто розвинена кожна з них.
1. Поясніть, чому описуючи функцію уваги, її порівнюють з фільтром і ліх-
тариком. 2. Який вид уваги виявляє себе під час виконання уроків, під час
дружньої вечірки? 3. Назвіть основні властивості уваги й розкрийте їх сут-
ність. 4. У яких життєвих ситуаціях є корисною здатність до концентрації
уваги? 5. Дізнайтеся, у кого саме з видатних людей була розвинена здат-
ність до розподілу уваги. Розкажіть про цікаві епізоди з їх життя.
§ 71. Пам’ять. Види пам’яті
Пам’ять є універсальним процесом, завдяки якому ми зберігаємо і в потрібний момент можемо відтворити те, що набуто в нашому до-
свіді. Так пам’ять пов’язує наше минуле з сьогоденням і майбутнім. Фази пам’яті. У пам’яті зберігається будь-яка інформація, одер-
жана людиною, але термін зберігання може бути різним — від част-
ки секунди до десятиріч. Найменш тривалою фазою пам’яті є миттєва пам’ять. Їдучі в машині, завдяки органам зору ви отримуєте
інформацію про всі без виключення деталі пейзажу за вікном. Проте ці образи затримуються в пам’яті не більш як на секунди. Перелічуючи предмети, які поставали перед очами хвилину тому, ви не назвете й десятої частки побаченого. Ви пригадаєте лише ті деталі пейзажу, що привернули вашу увагу. Саме вони переходять до наступної
фази — короткочасної пам’яті.
Короткочасна пам’ять утримує лише частину образів подій і предметів, а термін їх зберігання коливається від хвилини до декількох годин. Обсяг короткочасної пам’яті обмежений обсягом ува-
ги. Покажіть другові 15–20 зображень різних предметів, а через декілька хвилин попросіть згадати, що він бачив (мал. 71.1). Ви впев-
нитеся, що він запам’ятає від 5 до 9 зображень.
Короткочасна пам’ять забезпечує цілісність і зв’язність нашої діяльності, не обтяжуючи мозок незначущими відомостями. Доля інформації, що потрапила до короткочасної пам’яті, значною мірою залежить від того, чи буде вона використана протягом найближчого часу. Так, під час читання утримується зміст уже прочитаних речень, інакше ви б не змогли зрозуміти зміст усього тексту. Проте, якщо інформація, яка привернула вашу увагу, найближчим часом не використовується, вона забувається. Лише за спеціальних зусиль така інформація переміщується до довготривалої пам’яті.
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
Мал. 71.1. Подивіться протягом 20–30 с на зображення предметів, а через кілька хвилин спробуйте їх пригадати. Скільки об’єктів зберігла ваша короткочасна пам’ять?
Інформація, яка зберігається у довготривалій пам’яті, може бути відтворена через роки й навіть десятиріччя. Перенесення інформації з короткочасної пам’яті до довготривалої часто потребує певних дій, спрямованих на запам’ятовування. Як запам’ятати надовго номер телефону, наприклад, 753-69-78? Багаторазове повторення не гарантує, що він збережеться в довготривалій пам’яті. Надійніший спосіб запам’ятати цей набір цифр надовго — відшукати у ньому певні закономірності (визначте, які саме!).
У цій фазі пам’яті виділяють декілька блоків, які відрізняються за змістом інформації. Один з них — це блок декларативної пам’яті,
де перебуває інформація про явища, предмети, факти й події, яку людина набула завдяки власному досвіду. Пригадуючи епізоди сво-
го літнього відпочинку або мелодію улюбленої пісні, ви витягуєте інформацію з блоку декларативної пам’яті. У блоці процедурної
пам’яті зберігаються відомості про способи різноманітних дій. Під час ходи, писання, роботи на комп’ютері ви користуєтеся вмістом процедурної пам’яті (мал. 71.2).
За декларативну і процедурну пам’ять відповідають різні ділянки головного мозку. Нервові структури, відповідальні за декларативну пам’ять, розміщуються в гіпокампі. Ті, що пов’язані з пам’яттю процедурною, розташовані в ділянках кори мозку, які контролюють
здійснення рухів, зорове, слухове сприйняття тощо.
Види пам’яті. Людина отримує інформацію про навколишній світ
і саму себе у різні способи: завдяки рухам, пізнавальним процесам, емоціям. Рухова (моторна) пам’ять відповідає за запам’ятову-
вання і відтворення рухів. Завдяки ній ми виконуємо звичні дії автоматично, не замислюючись над тим, як ходити, писати, їздити на велосипеді (мал. 71.3). Ця пам’ять дуже стійка — навчившись у дитинстві кататися на ковзанах, ми зберігаємо цю навичку на все життя.
Мал. 71.2. Користування мобільником — |
Мал. 71.3. Завдяки моторній пам’яті |
приклад роботи процедурної пам’яті |
можна їздити на велосипеді навіть |
|
у складних умовах |
§ 72. Процеси пам’яті і способи її розвитку
Процеси пам’яті — це запам’ятовування, зберігання, відтворення інформації. Зупинимося на першому з них — запам’ятовуванні. Ви
помічали, наскільки різними можуть бути спогади про ту саму подію в різних її учасників. У цьому виявляються особливості мимовільного запам’ятовування, яке зберігає яскраву, життєво важливу ін-
формацію, пов’язану з потребами, цілями й емоціями людини.
Довільне запам’ятовування є свідомою дією, мета якої — запам’ятати якомога точніше й на тривалий термін. Краще зберігається і легко згадується навчальний матеріал за умови осмисленого запам’ятовування. Деякі його способи вам відомі — це складання плану, групування матеріалу, його образне подання у вигляді схем, діаграм тощо. Щоб запам’ятати історичні дати та іншомовні слова, можна застосовувати мнемонічні (грец. мнемо — пам’ять) прийоми, спрямовані на пошук різних зв’язків у матеріалі. Нові історичні дати корисно прив’язати до подій, дати яких ви вже пам’ятаєте. Осмислюючи таким чином матеріал, ви підвищуєте ефективність
запам’ятовування.
Закономірності запам’ятовування і зберігання інформації.
Виникненню мимовільної уваги і, як наслідок, мимовільного запам’ятовування сприяє «ефект новизни» — враження незвичності від отриманої інформації. Для його створення слід навчитися знаходити в буденній інформації нові сторони, подробиці, факти. Так, для запам’ятовування іншомовних слів корисно складати незвичайні, парадоксальні словосполучення, а для граматичних правил підбирати виразні, значущі для вас приклади. Слід знати і про «ефект краю»: зазвичай краще запам’ятовуються початок і кінець інформації. Тому головні тези повідомлення варто подавати на початку, а потім повторити в кінці.
На запам’ятовування впливають емоції, яких ми зазнаємо під час сприйняття інформації. Байдужість — ворог запам’ятовування, а подолати його можна, надаючи емоційного забарвлення матеріалу, який необхідно запам’ятати. Допомагає запам’ятовуванню включення інформації в діяльність: використовування іншомовних слів у спілкуванні, застосування математичних формул у розв’язанні задач тощо. Покращує запам’ятовування чергування різних видів діяльності й відпочинку, а також повноцінний сон. Відпочинок і сон дають мозку час «засвоїти» інформацію, саме тому слід повторювати матеріал перед сном і наступного ранку.
Усі прийоми, що прискорюють запам’ятовування, позитивно впливають і на термін зберігання відомостей у довготривалій пам’яті.
Подовшає його й установка на пригадування: налаштування на те, за яких обставин інформація стане вам у пригоді. Надійно зберігається в пам’яті досвід, утілений у словесну форму. Тому, навчаючись виконувати певні дії — розв’язувати рівняння або застосовувати грама-
тичні правила, — корисно промовляти всі етапи виконуваної роботи.
Закономірності відтворення інформації. Кожний знає, як інколи складно відтворити інформацію в необхідний момент. Проте пригадування полегшується, якщо воно відбувається в умовах, схожих на ті, у яких інформація запам’ятовувалася. Допомагає відтворенню й використання під час запам’ятовування спеціальних стимулівзасобів. Ви чули вираз «зав’язати вузлик на спомин». У цій функції використовують будь-які предмети, які позначають те, що потрібно пригадати через деякий час. Знаки, речі, слова, звуки й навіть запахи виступають стимулами-засобами, що сприяють відтворенню інформації, з якою вони пов’язані. Функцію посередників у пригадуванні виконують і різні умовні позначення (мал. 72.1). Так, знаки на моніторі комп’ютера підказують навіть дитині, як запустити гру, а
дорожні знаки нагадують водіям про складні ділянки дороги.
Індивідуальні особливості пам’яті. У навчанні й повсякденному житті необхідно враховувати особливості власної пам’яті і активно використовувати той її вид, який для вас є провідним. У одних людей краще розвинена зорова пам’ять, у інших — слухова або рухова. Якщо у вас переважає зорова пам’ять, навчіться подавати інформацію у вигляді схем, таблиць та інших зорових образів. При слуховому типі підключайте слухові образи: читайте вголос, промовляйте головні думки, відповідайте на запитання, беріть участь у дискусії. Якщо провідною є рухова пам’ять, то для запам’ятовування тексту зробіть виписки, складіть його конспект, підкресліть у ньому головне.
Умовою розвитку пам’яті є різноманітна діяльність і насичене подіями життя. Нові позитивні враження дуже важливі для підтримки пам’яті «у робочому стані». У пасивної і байдужої людини активність мозку знижується, погіршується пам’ять, послаблюється концентрація уваги.
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
Мал. 72.1. Умовні позначки на моніторі комп’ютера нагадують, як виконати будь-яку операцію
1. Складіть до тексту 6 таких запитань, щоб відповіді на них дали змогу відтворити зміст параграфа. З’ясуйте, які запитання склав ваш това-
риш, порівняйте ваші роботи.
2.Виокремте у тексті відомості про закономірності запам’ятовування. Проаналізуйте, як використано ці закономірності в рекламних оголошеннях, які ви бачили по телевізору або на вулиці.
3.Звертаючись до тексту, з’ясуйте, які з методів навчальної роботи засто-
совуєте особисто ви, аби навчальний матеріал надійно зберігався
в пам’яті.
1. Які чинники впливають на мимовільне запам’ятовування? 2. Поясніть,
чому довільне запам’ятовування називають свідомою дією. 3. Якими мне-
монічними прийомами ви користуєтеся для запам’ятовування віршів?
4. Які стимули-засоби, що активізують пригадування, ви використовує-
те? 5. Який тип пам’яті, на ваш погляд, є у вас провідним? Як ви його розвиваєте? 6. Чи є, на вашу думку, вірним вислів: «Зрозуміти — значить
запам’ятати»? Відповідь аргументуйте.
§ 73. Потреби, мотивації й емоції
Функції потреб. Аби не загинути від виснаження і переохолодження, ви їсте і вдягаєте взимку теплий одяг. Спілкування з друзями дає змогу одержати їх підтримку, любов і пошану. Завдяки навчанню в школі ви отримуєте знання і розвиваєтеся як особистість. За умови задоволення цих потреб ви відчуваєте позитивні емоції, в іншому випадку у вас виникають негативні переживання. Зрозуміло, що ці приклади спрощені, але в цілому вони вірно описують взаємозв’язок потреб і емоцій.
«Спонукачем» поведінки людини є потреба — стан нужди організму в об’єктах, необхідних для його існування і розвитку. Саме потреби спрямовують активність людини, змушуючи діяти заради їх задоволення.
Різноманітність людських потреб визначається соціальною природою людини: окрім органічних, необхідних для збереження й підтримки життя, у людини ще є культурні (соціальні й духовні) потреби. Серед них потреба у визнанні й пошані, потреба в самовдосконаленні, у найповнішій реалізації власних можливостей, пізнавальні потреби, які виявляються в допитливості, творчій діяльності. Соціальні потреби примушують людину навіть біологічні потреби
248
Мал. 73.1. Уміння задовольняти біологічні потреби у відповідності до прийнятих у суспільстві формується ще в дитинстві
задовольняти у способи, прийняті в суспільстві. Так, намагаючись
отримати похвалу і визнання дорослого, дитина привчається користуватися під час їди ложкою й виделкою (мал. 73.1).
Мотивація. Потреба створює мотивацію — емоційно забарвлений стан людини, який спрямовує її на пошук того, що може задовольни-
ти потребу. Фізіологічною основою формування мотивації є виникнення домінанти — стійкого осередку підвищеного збудження нерво-
вих центрів у головному мозку. Цей осередок обумовлює готовність організму до певного виду діяльності. Одночасно відбувається гальмування інших нервових центрів, і всі інші дії на деякий час відкладаються. Так, відчуваючи голод, ви спочатку повечеряєте і лише після цього підете на зустріч з друзями — спрацює харчова домінанта.
У формуванні біологічних мотивацій провідною є роль гіпоталамуса. У ньому розташовані центри регуляції температури тіла, спраги й голоду, страху, агресії тощо. Кожний з цих центрів активується гуморально (див. § 42). Його збудження виникає не відразу, а відповідно до того, яка інтенсивність сигналів, що до нього надходять, наближається до критичного рівня. Тому ви можете терпіти голод або спрагу, але до певної межі. З гіпоталамуса збудження розповсюджується на лімбічну систему головного мозку та його кору. Вони відповідають за формування програм поведінки, спрямованих на за-
доволення відповідної потреби.
Функції емоцій. У міру реалізації програми поведінки до регуляторних центрів мозку надходять сигнали, що дають змогу оцінити її успішність. Одночасно в людини виникають переживання — емоції, які є індикаторами (показниками) ступеня задоволення потреби.
Емоція дає нам змогу співвіднести з потребами події, що відбуваються у певний проміжок часу, і за необхідності змінити поведінку.
Завдяки емоціям ми швидко, без аналізу деталей, оцінюємо життєві ситуації за суб’єктивною шкалою «приємно — неприємно», «весело — нудно», «страшно — цікаво» тощо. Основними емоціями людини є радість, інтерес, здивування, горе, гнів, відраза, презирство, страх, сором, вина. Кожний відчував радість від неочікуваної доброї вістки, несподіваної вдачі. Проте найяскравіше ця емоція проявляється в разі успіху, здобутого внаслідок наполегливості, напружених інтелектуальних або фізичних зусиль. Недарма говорять, що справжня радість є
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
Мал. 73.2. За виразом обличчя стає зрозумілим емоційний стан людини
переживанням, яке виникає в людини через реалізацію її можливостей. Згадайте, яким наповненим стає життя, коли ви чимось захоплені. Яким би не був предмет вашого інтересу — музика, малювання, математика, футбол, — сама захопленість стає «мотором» вашого розвитку. Вона спрямовує вас до пошуку, до пізнання нового. А от відсутність інтересу, почуття постійної нудьги є приводом задуматися, чи все благополучно у вашому житті.
Напевне, вам доводилося переживати гнів: усі стикалися з перешкодами на шляху до власних цілей, з жорстокістю, несправедливістю. Ця емоція демонструє, що ситуація глибоко зачіпає людину і є виразом її намагання відстояти себе. Гнів не можна розцінювати ані як позитивну, ані як негативну емоцію. Питання в тому, у якій формі людина виражає її. Погано, якщо людина, гніваючись, поводить себе агресивно по відношенню до кривдника — це тільки напружує ситуацію. Тому слід вчитися контролювати себе в гніві, відшукувати неагресивні способи його вираження.
Емоції виконують комунікативну функцію (мал. 73.2) — повідомляють нас про стан співбесідника. Вираження емоцій (наприклад, за допомогою міміки) робить їх зрозумілими для будь-якої людини незалежно від віку, раси або статі. Спостерігаючи за людиною, виразом її обличчя, інтонаціями та жестами, можна зрозуміти її емоційний стан і потреби.
1. У тексті наведені приклади органічних (біологічних) і соціальних потреб людини. Доповніть його прикладами потреб, які, на вашу думку, властиві вам. Обговоріть з товаришем, якими ще можуть бути
потреби людини.
2. Знайдіть у тексті опис механізму формування мотивації. Складіть 3 запитання до цього фрагмента тексту, задайте їх товаришу. Перевірте, чи правильно він на них відповів.
3.З’ясуйте, які функції в регуляції поведінки виконують емоції. Уявіть, що
ви готувалися до контрольної роботи і змогли виконати її швидко. Проте під час перевірки ви знайшли помилки. Які емоції викличе у вас
ця ситуація?
