|
2 |
|
Мал. 65.3. Смакові |
|
|
3 |
сосочки на поверхні |
|
|
язика (а), будова |
|
|
|
|
|
|
смакового сосочка (б): |
|
|
|
1 |
— смакові сосочки; |
a |
|
|
2 |
— смакова пора; |
|
|
3 |
—смакова цибулина; |
|
|
|
|
|
|
4 |
— рецепторна клітина; |
1 |
б |
4 |
5 — опорна клітина; |
5 |
|
6 |
— дендрити чутливих |
6 |
|
нейронів |
обробка нюхової інформації, яка далі надходить до нюхового відділу, що розміщується в лімбічній корі великих півкуль. Це вищий відділ нюхового аналізатора, пов’язаний з асоціативною корою. Унаслідок їх співпраці формується нюховий образ стимулу, який запам’ятовується і дає нам змогу розпізнавати його й надалі.
Рецептори нюху дуже чутливі до летких речовин. Для збудження одного рецептора достатньо лише однієї молекули пахучої речовини, а під час збудження всього кількох з майже 10 млн рецепторів нюху виникає відчуття запаху. Тривалість адаптації в нюховій системі залежить від концентрації пахучої речовини. Проте зазвичай рецептори нюху адаптуються досить швидко, і відчуття запаху осла-
блюється.
Сенсорна система смаку (мал. 65.3). Смакові хеморецептори розташовані у верхньому шарі епітелію ротової порожнини, насам-
перед язика. Це чутливі волоскові клітини, оточені опорними клітинами і зібрані в групи — смакові цибулини, які вбудовані в так звані сосочки язика. Впливати на рецептори можуть лише речовини,
розчинені у воді. Суха їжа сприймається нами як позбавлена смаку. Ви легко переконаєтеся в цьому, поклавши на язик шматочок сухого хліба. Смак ви відчуєте, коли його речовини почнуть розчинятися.
Над кожним сосочком є пора, через яку рецептори взаємодіють з розчиненими речовинами. Між сосочками на поверхні язика розташовані залози. Їх секрет вимиває зі смакових цибулин речовини, що вже подіяли на хеморецептори. Це надає їм змогу сприймати нові смакові сигнали. Від того, наскільки швидко відбувається вимивання, залежить так званий післясмак.
Хеморецептори, розташовані на різних ділянках язика, відрізняються за чутливістю (мал. 65.4). Найчутливіші до речовин, що спричиняють відчуття солодкого і солоного, розміщуються на кінчику і краях язика, до кислого — на його бічних поверхнях, а до гіркого — біля кореня язика. Змішані смакові відчуття виникають за одночас-
Мал. 65.4. Смакова карта язика: 1 — гірке; 2 — кисле; 3 — солоне; 4 — солодке
ної дії на хеморецептори різних речовин, наприклад кислих і солодких. Проте речовини того самого хімічного складу можуть спричиняти і відчуття солоного, і відчуття гіркого. Так, кухонна сіль у малій концентрації сприймається як солоне, а у великій — як гірке. А от відчуття кислого дають нам лише розчини кислот.
Рецептори надсилають сигнали про дію по- 1 дразників на дендрити чутливих нейронів. Аксони нейронів, що передають нервові імпульси від кін-
2чика, країв і бічних поверхонь язика, об’єднуються
3в лицевий нерв, а ті, що пов’язані з рецепторами кореня язика, — у язикоглотковий. Центральний
4відділ смакового аналізатора представлений ядра-
ми стовбура, таламуса, смаковими зонами кори головного мозку. Смакові зони кори взаємодіють з асоціативною корою, формуючи образ об’єкта з певними смаковими властивостями.
Смак і запах деяких речовин може спричинити в людини захисний блювотний рефлекс. До кореня язика і глотки надходять закінчення чутливих нейронів блукаючих нервів, які можуть збуджуватись від певних сигналів нюхових рецепторів. Коли на нюхові й смакові рецептори діють речовини, що сприймаються як занадто неприємні за запахом і смаком, умикається механізм захисту від потенційно шкідливих речовин — відбувається блювота.
1. Складіть план частини тексту «Сенсорна система нюху».
2. Звертаючись до тексту, підготуйте повідомлення про те, як виникають
у вашому організмі смакові відчуття. Почніть його, наприклад, так:
«Я поклав до рота шматочок цукру. Коли цукор почав розчинятися, …».
Запропонуйте товаришеві розповісти про те, яким чином і які відчуття виникають в його організмі, коли він їсть солоний огірок.
1. Якою є функція смакового і нюхового аналізаторів? 2. Де розташовані рецептори сенсорної системи нюху? 3. Як інформація про пахучі речовини передається до центрального відділу нюхового аналізатора? 4. Чому
центральні відділи смакового і нюхового аналізаторів розташовані поряд?
5. Як виникає відчуття кисло-солодкого смаку? 6. Визначте час адаптації
ваших нюхових рецепторів до різних запахів.
СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ
§66. Вестибулярна сенсорна система. Соматосенсорна
івісцеральна сенсорна системи
Завдяки зоровому, слуховому, нюховому і смаковому аналізаторам ми сприймаємо насамперед інформацію про навколишнє середовище. Проте жодна наша дія, жодна реакція неможливі без інформації про стан нашого організму. З аналізаторами, що постачають ці
дані, ми ознайомимося в цьому параграфі.
Вестибулярна сенсорна система. Сенсорну систему, яка бере участь у підтриманні рівноваги і постачає регуляторним системам інформацію про положення тіла в просторі, називають вестибулярною. Сенсорним стимулом, який сприймає вестибулярна система, є прискорення, що виникає під час рухів тіла й голови. Рецептори
вестибулярної системи розміщуються у спеціальному органі — вестибулярному апараті (мал. 66.1 а). Він розташований поряд зі за-
виткою в порожнині скроневої кістки черепа (кістковому лабіринті) і складається з двох мішечків і трьох півколових каналів, утворених зі сполучної тканини. Система вестибулярного апарату з’єднана з каналами завитки і заповнена ендолімфою.
Мішечки (мал. 66.1 б) вестибулярного апарату пристосовані для реєстрації лінійного прискорення. Кожний з мішечків має ділянку —
макулу, де розміщуються чутливі волоскові клітини й опорні клітини, занурені в драглисту речовину. Волоски вростають в отолітову мембрану, яка містить кристали кальцій карбонату — отоліти. Як
працюють мішечки (мал. 66.2)? Коли людина нахиляє голову, мембрана ковзає над шаром сенсорних клітин і згинає їх волоски. Унаслідок змін, що відбуваються у волоскових клітинах, формується сигнал, який передається на дендрити чутливих нейронів вестибулярного нерва. У них виникають нервові імпульси, що надходять до центрального відділу вестибулярного аналізатора.
|
3 |
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 66.1. Будова |
|
|
|
|
|
|
вестибулярного апарата (а) |
|
|
4 |
|
|
|
і рецепторного апарата |
|
|
|
|
|
мішечків (б): 1 — завитка; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
— мішечки; 3 — півколові |
|
|
|
|
|
|
канали; 4 — нерви; |
|
2 |
|
|
|
|
5 |
— отолітова мембрана; |
|
|
1 |
|
|
6 |
6 |
— дендрити чутливих |
|
|
|
|
нейронів; 7 — опорні клітини; |
|
a |
б |
8 |
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
— волоскові клітини |
226
1
Мал. 66.4. Положення купули в стані спокою
(а), під час обертання (б)
обробляється, і формуються програми дій опорно-рухової системи,
спрямовані на підтримання рівноваги тіла.
Соматосенсорна система. Якщо перекласти українською цю назву, вийде «система тілесної чутливості». До неї відносять системи
шкірної і скелетно-м’язової чутливості.
Це насамперед терморецептори, а також механорецептори, що сприймають механічні подразнення шкіри, розтягування м’язів сухожиль і зв’язок, стан суглобів. Усі ці рецептори є закінченнями (дендритами) чутливих нейронів. Одні оточені спеціальними капсулами з клітин сполучної тканини (тактильні рецептори, терморецептори), інші є вільними, тобто позбавленими таких капсул (м’язові,
сухожильні, больові рецептори).
Тактильні рецептори. Тактильні відчуття виникають унаслідок роботи механорецепторів шкіри (мал. 66.5). Вони розташовані в шкірі нерівномірно: найбільше їх на ділянках,
|
2 |
|
важливих для детального розпізнавання об’єк- |
|
|
тів — на кінчиках пальців, губах, язику. Менше — |
|
|
|
|
|
|
на плечах, стегнах, спині. У дермі шкіри й у во- |
|
|
|
лосяних фолікулах розміщуються рецептори |
|
|
|
дотику. Нижче розташовані рецептори тиску. |
|
|
|
Ще глибше, у підшкірній жировій клітковині, |
|
|
|
містяться рецептори, що сприймають вібрації. |
|
|
|
Зазвичай під час механічних дій на шкіру збу- |
|
|
|
джуються одразу кілька типів рецепторів. |
|
|
|
Рецептори шкіри сприймають лише зовнішні |
|
3 |
|
стимули й здатні адаптуватися до їх дії. |
|
4 |
|
Терморецептори сприймають зміни темпе- |
|
|
|
ратури тканин у тих місцях, де вони розмі- |
|
Мал. 66.5. Механорецептори |
|
щуються: у дермі, слизовій оболонці ротової |
|
шкіри: 1 — рецептор волосяного |
|
порожнини, стравоході тощо. Так звані холодо- |
|
фолікула; 2 — рецептори |
ві терморецептори сприймають температуру |
|
дотику; 3 — рецептори тиску; |
|
10–41°С, а теплові — 20–50°С. Робота холодо- |
|
4 — рецептори вібрації |
|
|
|
|
|
|
1
2
Мал. 1. Порушення зору: 1 — короткозорість; 2 — далекозорість
228
1. Використовуючи текст параграфа, доповніть опис подій, що відбуваються при змінах положення вашої голови. Нахил голови вперед — ковзання ... мембрани в мішечках— згинання ... сенсорного епітелію — виникнення нервового ... — передача ... ... у ЦНС. Поворот голови
вліво — рух рідини в ... — ... купули — згинання волосків ... — виникнен-
ня ... — ... ... ... у ЦНС. Порівняйте ваші описи. Чи є в них відмінності?
2.Побудуйте схеми, які відбивають зміст частин параграфа, де йдеться про соматосенсорну і вісцеральну сенсорну системи. Позначте, які аналізатори до них належать.
1. У чому схожість роботи мішечків вестибулярного апарату та його пів-
колових каналів? 2. Що відбувається у вестибулярному апараті, коли ви обертаєтеся? 3. Що спільного в будові соматосенсорних і вісцеральних
рецепторів? 4. Доторкніться до шкіри руки, а потім надавіть на неї. Які від-
чуття у вас виникають, які рецептори у цей час працюють? 5. У чому поля-
гає біологічний сенс адаптації рецепторів дотику та температури?
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я
Порушення зору спричинюють вади оптичної системи ока, ушкодження зорової зони кори й іннервації ока та очних м’язів, зміни у фоторецепторах. Вони можуть бути вродженими або набути-
ми внаслідок хвороб, травм і недотримання норм гігієни зору.
За вродженої зміни діаметра ока неможливо отримати чітке зображення предмета на сітківці (мал. 1). Якщо діаметр ока збільшений, то фокус його оптичної системи розміщується перед сітківкою,
якщо вкорочений — поза нею. Такі явища називають відповідно короткозорістю
і далекозорістю.
До таких порушень зору призводить і набуте послаблення акомодації кришталика. Воно може бути наслідком великих зорових навантажень і вікового зменшення еластичності кришталика. У разі короткозорості користуються окулярами з дво-
ввігнутими лінзами, а за далекозорості — з двоопуклими лінзами. За астигматиз-
му, тобто нерівномірній кривизні рогівки або кришталика, поліпшення зображення на сітківці досягають за допомогою лінз циліндричної форми.
Варто бути обережними і під час використання аудіоплеєрів. |
Низькі звуки гучністю в 130–140 децибел, подібні до ревіння літака |
(а саме такі звуки характерні для багатьох сучасних музичних тво- |
рів), здатні травмувати клітини кортіїва органа, що неминуче при- |
зводить до зниження слуху. |
НАША ЛАБОРАТОРІЯ |
Феромони |
Деякі леткі речовини наш організм виділяє назовні у вкрай малих |
концентраціях. Ми зазвичай не відчуваємо їх запаху, проте вони |
здатні впливати на нашу поведінку на підсвідомому рівні. Ці речови- |
ни називають феромонами. Вони утворюються в шкірних залозах, |
а також синтезуються мікроорганізмами на поверхні шкіри зі стате- |
вих гормонів, що виділяються разом з потом. Склад феромонів зале- |
жить від наших генів, а також від того, що ми їмо, у яких умовах ми |
живемо, як себе відчуваємо, у якому ми настрої. Тому феромони |
вельми індивідуальні. Той факт, що феромони синтезуються зі стате- |
вих гормонів, свідчить, що вони відіграють значну роль у статевій |
поведінці. Часто саме феромони першими дають нам змогу оцінити |
привабливість людини протилежної статі. |
У дітей в організмі дуже низький рівень статевих гормонів, і це |
визначає їх специфічний запах, що підсвідомо викликає у дорослих |
ніжне і зворушливе ставлення до них. Тож запах може й оберігати. |
ПІДСУМКИ
Сенсорні системи забезпечують отримання й аналіз інформації про
навколишнє середовище і внутрішній стан організму. Початковою ланкою аналізатора є сенсорні рецептори, що беруть участь у перетворенні енергії
сенсорних стимулів в електричну енергію нервових імпульсів. Органи
чуттів створюють умови для роботи рецепторів, які в них розміщуються.
По аксонах чутливих нейронів ці сигнали надходять до центрального відділу аналізатора.
В організмі людини вирізняють зорову, слухову, вестибулярну, соматосенсорну і вісцеральну сенсорні системи.
ПРАЦЮЄМО РАЗОМ
Проведіть конференцію «Сенсорні системи людини й інших тварин».
Зверніться до додаткової літератури й Інтернету, підготуйте повідомлення
про особливості сприйняття в ссавців, комах, молюсків тощо. Знайдіть
додаткову цікаву інформацію про сенсорні системи людини. Запросіть на
конференцію учнів 5–6 класів.
