Розділ 13
Формування поведінки і психіки людини
Натрапивши на колючку шипшини, ви вмить відсмикнете палець,
проте терпляче витримаєте такий укол, здаючи кров на аналіз. Якщо ви
довго перебуваєте в шкільному коридорі під час перерви, голоси навколо
вас перетворюються на суцільний гомін. Але, прислуховуючись до цікавої розмови, ви перестаєте цей гомін чути. Чому той самий вплив середовища
часто викликає в людини протилежні реакції? Як пов’язане це явище з особливостями психіки людини?
На ці запитання ви знайдете відповіді в розділі «Формування поведінки
і психіки людини». Ви також дізнаєтеся про структури мозку, від яких залежить функціонування психіки; про властивості сприйняття, уваги, пам’яті
людини; про потреби, мотивації, емоції, що регулюють поведінку; про природжену і набуту поведінку; про види навчання, завдяки яким формується поведінка.
§ 67. Мозок і психіка. Види психічних процесів
Функції психіки. Будь-які дії людини — і розумові, і рухові — опосередковані діяльністю її психіки (мал. 67.1). Психіка виконує три головні функції: відображує дійсність, зберігає цілісність організму і регулює поведінку. Ці функції тісно пов’язані між собою. Так, аби не попасти в аварію, переходячи вулицю на перехресті, ви в першу чергу зосереджуєте увагу на тому, що відбувається на дорозі, —
Мал. 67.1. Діяльність психіки опосередковує і розв’язання математичного завдання, і гру в футбол
ваше сприйняття загострюється. Пам’ять мимоволі підказує вам правила дорожнього руху, а мислення дає змогу порівняти з ними
ситуацію на перехресті й прийняти рішення про подальші дії. Емоції
сигналізують, чи почуваєтеся ви в безпеці під час переходу.
Зони мозку і психічні процеси. Усі названі вище психічні процеси мають своє представництво в корі головного мозку (мал. 67.2). Зв’язок його ділянок з певними психічними функціями вчені досліджують, спостерігаючи за людьми із різними травмами мозку, вивчаючи його роботу методами електроенцефалографії, томографії тощо.
Відомо, що за зорові відчуття й сприйняття відповідають потиличні ділянки кори головного мозку. Слухові відчуття виникають
іоб’єднуються в образи слухового сприйняття в скроневих відділах кори. У тім’яній ділянці кори виникають окремі тактильні відчуття
іформуються цілісні образи дотику. Поряд з цією зоною розташована рухова кора — це ділянки мозку, які забезпечують довільні рухи. Ліва півкуля містить ділянки, що відповідають за сприйняття звуків мови і за артикуляцію (рухи, завдяки яким ці звуки вимовляються). Спільна робота цих центрів забезпечує людське мовлення.
Уздійсненні психічних функцій беруть участь й інші відділи головного мозку. Так, гіпокамп відповідає за пам’ять, а гіпоталамус, ретикулярна формація і лімбічна система мозку — за потреби й мотивації людини. Проте роль диригента психіки відіграє саме кора головного мозку, насамперед її лобові долі, які забезпечують мислення, планування і контроль нашої поведінки. Якщо спеціалізовані ділянки мозку ушкоджуються, порушуються відповідні психічні процеси — мовлення, слухове або зорове сприйняття, пам’ять тощо. Однак мозок людини має дивовижну рису, яку називають пластичністю: виконання функцій пошкоджених ділянок мозку можуть частково брати на себе
4 |
5 |
6 |
|
|
Мал. 67.2. Представництво |
|
|
|
|
психічних процесів у корі головного |
|
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
мозку: 1 — центр сприйняття |
3 |
|
|
|
нюхової інформації; 2 — лобова зона; |
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
3 — руховий центр мовлення (зона |
|
|
|
|
Брока); 4 — зона довільних рухів; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 — зона тактильної чутливості; |
|
|
|
|
|
6 — зона формування цілісних |
|
|
|
|
|
образів дотику; 7 — центр |
|
|
|
|
9 |
сприйняття мовлення (зона |
|
|
|
|
Верніке); 8 — центр аналізу зорової |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
інформації; 9 — зона зорового |
|
|
|
|
|
1 |
10 |
|
|
|
сприйняття; 10 — зона слухового |
|
|
|
сприйняття; 11 — центр аналізу |
11 |
|
|
|
|
слухової інформації
інші його ділянки. Наприклад, сліпі люди орієнтуються в просторі за допомогою слухових і тактильних відчуттів — розвиток цих аналіза-
торів дає їм змогу деякою мірою компенсувати втрату зору Види психічних процесів. Психіка людини нагадує добре зігра-
ний ансамбль, у якому кожний психічний процес виконує свою пар-
тію. Розрізняють три групи психічних процесів. До першої належать пізнавальні процеси, за допомогою яких людина отримує знання
про світ і саму себе. Відчуття постачають нам елементарну інформацію, а сприйняття пов’язує її в цілісні образи довкілля, людей, які нас оточують тощо. Мислення дає змогу виявляти зв’язки між об’єктами, аналізувати їх, відшукувати способи розв’язання життє-
вих проблем, формувати відповідні плани поведінки.
Друга група — це універсальні процеси, які весь час супроводжують будь-яку діяльність людини. Пам’ять утримує минулий досвід, увага допомагає зосередитися на поточній ситуації, уява дає можливість прогнозувати майбутнє. Уже той факт, що ви прочитали більше половини параграфа, є проявом роботи не лише вашого сприйняття,
але й пам’яті й уваги.
До третьої групи належать регуляторні процеси — вони зумовлюють зміни поведінки людини. Потреби й мотивації спонукають нас до дій, емоції відображують значущість для нас подій або явищ. Воля організує нашу поведінку, примушує зосередитися й діяти, у разі потреби долаючи перешкоди.
Вивчення і розуміння закономірностей психічних процесів людини дає змогу ефективно лікувати психічні порушення, як, наприклад, розлади мови або пам’яті. Знання властивостей сприйняття надають можливість правильно конструювати механізми й прилади, розробляти комфортні умови роботи і побуту. Завдяки розумінню закономірностей розвитку психіки ми можемо обирати ефективні способи навчання й виховання. Розуміння потреб і мотивів людей допомагає прогнозувати соціальну взаємодію. Така інформація використовується в багатьох сферах життя: у повсякденних контактах із людьми, у медицині, менеджменті, рекламі й політиці.
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
1.Знайдіть у тексті приклад, який ілюструє основні функції психіки.
Проаналізуйте його й поясніть, як психічні процеси забезпечують відображення дійсності, збереження цілісності організму й регуляцію поведінки.
2.Розгляньте мал. 67.1. Покажіть товаришеві ділянки мозку, що відпові-
дають за зорові, слухові відчуття, за довільні рухи, за мовлення.
Запропонуйте йому назвати відповідні відділи кори головного мозку.
3.Побудуйте схему, за якою зручно роз’яснити, на які групи поділяють
психічні процеси.
1. Назвіть основні функції психіки. 2. Які психічні процеси активізуються у вас під час гри в шахи? у футбол? 3. Які психічні процеси можуть бути
порушені в людини з травмою скроневих часток мозку? 4. Які з психічних
процесів відносять до пізнавальних? до регуляторних? до універсальних? 5. Як зміниться життя людини в разі втрати одного з універсальних психічних процесів, наприклад пам’яті або уваги?
§ 68. Функціональні стани організму людини. Біоритми
Регуляція функціональних станів організму. Ви, безумовно, помічали, як змінюється ваша активність протягом дня. Зранку ви зазвичай готові до інтенсивної роботи. А після закінчення уроків здатність до напруженої розумової діяльності зменшується. Не допомагають навіть вольові зусилля — навчальна інформація не сприймається. Аби відновити працездатність, необхідно відпочити або пограти у футбол, прогулятися і лише після цього сідати за уроки. Увечері ви знову відчуваєте втому, очі злипаються, активність знижується — ви засинаєте.
Що керує змінами функціонального стану організму? Поведінка людини, її активність залежать від роботи гіпоталамуса і лімбічної системи мозку. За участю гіпоталамуса формуються мотивації голоду, спраги тощо. Лімбічна система разом з іншими зонами кори великих півкуль відповідає за пошук об’єктів, які задовольняють біологічні і соціальні потреби людини.
До структур, що можуть активувати організм, належить і ретикулярна формація стовбура головного мозку (мал. 68.1). Сигнали від рецепторів усіх сенсорних систем — зорової, слухової, соматосенсор-
5
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 68.1. Вплив |
|
|
|
|
|
ретикулярної формації на інші |
|
|
|
|
|
структури головного мозку: |
|
|
|
|
|
1 |
— ретикулярна формація; |
|
|
|
|
|
2 |
— мозочок; 3 — епіфіз; |
3 |
|
|
|
6 |
4 |
— таламус; 5 — кора |
|
|
|
|
головного мозку; 6 — |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
гіпоталамус; 7 — зорові нерви; |
|
9 |
8 |
7 |
|
8 |
— гіпофіз; 9 — спинний |
1 |
|
мозок; 10 — соматосенсорні |
|
|
|
|
10 |
|
|
|
імпульси |
234
Мал. 68.2. Зняття ЕЕГ під час сну
ної тощо — потрапляють не лише в їх центральні відділи, але й до нейронів РФ. Отже, РФ безпосередньо отримує інформацію про всі впливи, які зазнає організм і ззовні, й зсередини. Крім того, РФ має двосторонні зв’язки з усіма відділами ЦНС, зокрема з корою великих півкуль. Певні нейрони РФ весь час спонтанно генерують імпульси. Саме тому РФ здатна чинити збудливий або гальмівний вплив на всі структури ЦНС, узгоджуючи потреби організму з його можливостями.
Ґрунтуючись на інформації, яка до неї надходить, РФ оцінює ступінь готовності систем організму до діяльності, спрямованої на задоволення потреби. Якщо РФ оцінює готовність виконавчої системи як високу, вона підтримує збудження відповідного нервового центру. Якщо ж виявляється, що виконавчій системі загрожує виснаження, РФ гальмує нервові центри ЦНС. У такий спосіб РФ регулює функціональний стан організму.
Велике розумове навантаження на уроках приводить до того, що на кінець шкільних занять ваша РФ, запобігаючи перенапрузі робочих систем — аналізаторів, асоціативних зон кори великих півкуль, лімбічної системи тощо, починає їх гальмувати. Знижується увага, сприйняття й обробка інформації утруднюється, ви відчуваєте втому, сонливість. Цей стан означає, що організм потребує відпочинку.
Активність РФ безпосередньо залежить від зовнішніх впливів — надходження до неї сенсорної інформації. Уявіть, що лекція, на яку ви потрапили, виявилася нецікавою й незрозумілою. Мотивація до сприйняття інформації відсутня, звуки мовлення монотонно діють на звукові рецептори, які швидко адаптуються. Передача імпульсів на РФ гальмується, знижується й активність самої РФ, а отже, й інших нервових центрів, зокрема кори великих півкуль. Через деякий час настає дрімота — організм переходить в стан, подібний до сну.
Сон. Ретикулярна формація регулює чергування неспання й сну. Сон здається нам станом повної бездіяльності, що супроводжується гальмуванням складових головного мозку, які відповідають за психічні процеси. Проте це не так — під час сну всі ці структури працюють, але в іншому, ніж під час неспання, режимі.
Особливості функціонування мозку вві сні вчені досліджували методом електроенцефалографії (ЕЕГ), що дає змогу
вимірювати електричну активність головного мозку (мал. 68.2). Це його біо-
потенціали, які є сумарним показником, пов’язаним з імпульсною активністю нейронів. Виявилося — головний мозок
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
Мал. 68.3. ЕЕГ під час сну: повільний (а)
і швидкий (б) сон
під час сну функціонує у двох різних фазах, що чергуються. У фазі повільного сну реєструються повільні хвилі коливань електричної активності (мал. 68.3 а). Це відносно глибокий сон, для якого характерні зниження тонусу м’язів, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, дихання тощо. У цій фазі сну чутливість аналізаторів зменшується в кілька разів. На фази повільного сну припадає близько 70 % усього часу сну.
Через кожні 1–1,5 ч настає фаза швидкого сну, яка триває близько 20 хв. ЕЕГ у цій фазі (мал. 68.3 б) подібна до тієї, що характерна
для неспання. У цей час очні яблука за закритими повіками швидко рухаються, частішають серцеві скорочення і дихальний ритм, а тонус скелетних м’язів різко знижується. Зменшується у сотні разів і чутливість аналізаторів. Саме ця фаза сну супроводжується сновидіннями, які запам’ятовуються, якщо прокинутися у цей час.
Учені вважають, що фаза повільного сну необхідна для відновлення функціональної активності й метаболічних ресурсів організму. У фазі швидкого сну відбувається переведення інформації з короткочасної пам’яті в довготривалу, а під час сновидінь відтворюється важлива для організму інформація й інколи навіть виникають спосо-
би розв’язання суттєвих для людини проблем.
Біоритми. Життєдіяльність усіх живих організмів на Землі підпорядкована ритмічним коливанням — чергуванням фаз різної активності організму. Ритмічні зміни можуть мати різний період, оскільки пов’язані з добовим ритмом обертання Землі, зміною фаз Місяця, пір року. Найчастішими в організмі є добові зміни. Ці ритми дуже стійкі і зберігаються під час повної ізоляції людини від зовнішнього світу. До них належить і цикл сон — неспання. У межах цього ритму змінюється активність роботи мозку, інших внутрішніх органів, температура тіла людини (уранці вона на 1–1,5°С нижче).
На ритм фізіологічних процесів впливає сонячне світло. Епіфіз
— мозкова ендокринна залоза, що реагує на зміни освітленості. Уночі вона продукує більше гормона мелатоніну. Мелатонін впливає на
ритм секреції гормонів гіпоталамуса: передача сигналу в ланцюзі гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози вночі гальмується. Наслідком цього є низький рівень кортизолу й адреналіну в крові.
Біологічні ритми природжені і є однією із сторін адаптації організму до навколишнього середовища. Вони допомагають заздалегідь підготуватися до передбачуваних змін.
1. Звертаючись до тексту, з’ясуйте, які функції виконує ретикулярна формація. Знайдіть у тексті інформацію про те, які чинники впливають на зниження активності ретикулярної формації. До якого стану при цьому
переходить людина?
2. Відзначте в тексті 3–4 найцікавіші для вас факти. З’ясуйте у товариша, що зацікавило його. Використайте їх при підготовці короткого усного
реферату «Біоритми людського організму: сон і неспання».
1. Де розташована ретикулярна формація? 2. Які функції виконує ретику-
лярна формація? 3. Що відрізняє стан сну від стану неспання? 4. Якими є
відмінності між фазами сну? 5. До яких наслідків у стані організму може
призвести переліт із Києва до Лос-Анджелеса?
ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
§ 69. Відчуття і сприйняття
Функції відчуття і сприйняття. Аби діяти, людина має отримувати інформацію про стан навколишнього середовища. Її ви одержуєте завдяки процесам відчуття і сприйняття.
Вам відомо, як унаслідок роботи сенсорних систем виникають зорові, тактильні, слухові та інші відчуття. Проте ми живемо не у світі розрізнених кольорових плям, а у світі предметів, певним чином розташованихупросторі.Ізвуки,якімичуємо,зазвичайорганізованівпевні ритмічні послідовності або утворюють мелодію. Цілісні образи предметів, звукових явищ та інших подій у середовищі, що вас оточує, виникають у процесі сприйняття. На підставі зорових, слухових і тактильних образів формується уявлення людини про простір, рух і час.
Під час сприйняття людина завжди активно взаємодіє з об’єктом. Завдяки цьому створюється його образ, уточнюються деталі. Це відбувається не лише під час тактильного сприйняття предметів. Навіть коли здається, що ми просто дивимося на об’єкт, наші очі безперервно рухаються, формуючи образ предмета (мал. 69.1). Ці образи карбуються в пам’яті і опосередковують подальше сприйняття навколишнього світу.
1. Знайдіть у тексті приклади, що ілюструють властивості сприйняття.
Обговоріть з товаришем, чи можете ви навести такі приклади, спираючись на власний досвід.
2.У частині параграфа «Закономірності й ілюзії сприйняття» виокремте інформацію, що виявилася для вас найбільш цікавою.
1. Як довести, що зорові й тактильні образи формуються внаслідок актив-
ного обстеження предметів? 2. Яке пристосувальне значення мають кон-
стантність і вибірковість сприйняття? 3. Який принцип сприйняття застосо-
вує художник, створюючи портрет? 4. Що може спричиняти ілюзії сприй-
няття? 5 Використовуючи закономірності сприйняття, розробіть ескіз плаката, присвяченого початку весни.
§ 70. Увага
Функції уваги. Увесь час на нас впливає безліч подразників, проте, діючи, ми зосереджуємося лише на певному об’єкті. Таку спрямованість психічної діяльності на значущому об’єкті називають увагою. Увагу часто порівнюють з фільтром, що відкриває для людини доступ до однієї інформації, перешкоджаючи сприйняттю іншої. Так, захопившись читанням історії про Гаррі Поттера, ви можете навіть не почути дзвінка телефону. Увага зосереджує вас на книзі так, що всі інші подразники ніби перестають діяти.
Увага як ліхтарик висвітлює для нас то одну, то іншу частину світу. Глянувши мигцем на картину (мал. 70.1), ви напевне вирішите, що це натюрморт. Проте лише картина приверне увагу, ви розгледите зовсім інші деталі, які змінять ваше сприйняття і запам’ятаються надовго. Відмінність у результатах сприйняття, у роботі пам’яті по-
Мал. 70.1. Лише уважно роздивившись картину, ви побачите всіх персонажів, які на ній зображені
240
