bazanova_t_i_pavichenko_yu_v_biologiya_9_klas

Специфічний (набутий) імунітет

Мал. 17.4. Система специфічного набутого імунітету

нітет, роблять щеплення — уводять в організм людини вакцину. Це невелика кількість убитих чи послаблених збудників хвороби або речовин, що є продуктами їх життєдіяльності. Таке зараження не призводить до хвороби. Проте на введення вакцини розвивається повноцінна імунна реакція: виробляються специфічні до даного збудника антитіла й утворюються клітини пам’яті. Тому після вакцинації організм зустрічає живих збудників, що вторглися, у всеозб-

роєнні. Так унаслідок введення вакцин створюється штучний набутий імунітет.

Вакцинація запобігає таким небезпечним захворюванням, як дифтерія, віспа, поліомієліт, гепатит тощо.

Іноді інфікованим людям уводять лікувальну сироватку, що містить уже готові антитіла. Такий набутий штучний імунітет зберігається недовго — антитіла швидко руйнуються і виводяться з організму. Сироватки з антитілами одержують із крові тварин, заздалегідь інфікованих відповідним збудником. Сироватки застосовують для лікування правця, дифтерії тощо.

КРОВ І ЛІМФА

Іноді лімфоцити починають сприймати білки-маркери власних клітин організму як чужорідні й виробляють антитіла проти них. Такі спотворені імунні реакції спричиняють тяжкі аутоіммунні за-

хворювання: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо. Інфекційні захворювання — група хвороб, спричинених мікроор-

ганізмами й вірусами. Ці хвороби передаються від зараженого організму до здорового повітряним шляхом (кір, грип, туберкульоз), через брудні руки, харчові продукти й воду (дизентерія, сальмонельоз, ботулізм), через кров під час укусів комах (малярія, черевний тиф, кліщовий енцефаліт), при безпосередньому контакті, потрапляючи на шкіру або слизові оболонки (короста, лишай, СНІД).

Симптомами інфекційних захворювань є загальна слабкість, підвищення температури тіла, запалення окремих органів, порушення діяльності травної та нервової систем. У разі їх виникнення потрібно негайно звернутися до лікаря. Наслідки дії інфекції на людину залежать передусім від активності імунної системи. Її зміцненню сприяють загартовування, фізичні тренування, своєчасні щеплення,

збалансоване харчування.

Гостра запальна реакція. Такий діагноз відомий кожному, у кого, наприклад, набрякало розбите коліно, а з рани на ньому виділявся гній. Які процеси відбуваються в цей час у місці поранення?

Клітини вражених тканин виділяють речовини, які спричиняють розширення капілярів у місці пошкодження. Прилив крові до нього збільшується, і його температура підвищується. Змінюється проникність капілярів — вода з кров’яного русла виходить у міжклітинний простір. Розвивається набряк тканини, а пошкоджене місце червоніє. Фагоцити прямують до місця ушкодження й поглинають мікроорганізми, що потрапили до рани, та залишки пошкоджених тканин. Безліч лейкоцитів, які загинули в боротьбі проти інфекції, утворює гній. Наявність гною означає, що в рані ще є чужорідні агенти. Щоб допомогти лейкоцитам, пошкоджені місця

обробляють антибактеріальними препаратами.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД). На відміну від інших інфекційних хвороб, СНІД є «молодим» захворюванням. Уперше його зареє-

стрували в 1983 р. СНІД спричиняє вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) (мал. 18.1), що вражає імун-

ну систему, руйнуючи Т-лімфоцити. Хворий на ВІЛ є беззахисним перед будь-якими інфекціями і може померти від звичайних застуд, спричинених вірусами і бактеріями. З моменту інфікування ВІЛ до появи ознак СНІД минає 2–15 років, а за цей час хворий може заразити чимало людей.

КРОВ І ЛІМФА

Мал. 19.1. Складові внутрішнього середовища просторово розділені:

1 — кровоносні капіляри;

2 — міжклітинна рідина;

1 3 — клітини тканини;

4 — лімфатичні капіляри

3

2

4

Міжклітинна рідина є посередником між кров’ю і клітинами організму. З міжклітинної рідини до клітин надходять необхідні для них речовини, а з клітин у тканинну рідину видаляються продукти метаболізму, зокрема й кінцеві (наприклад вуглекислий газ). Частина тканинної рідини збирається в лімфатичних капілярах. Рідина, що надійшла у лімфатичні капіляри, і є лімфою.

Як і міжклітинна рідина, лімфа за виглядом і хімічним складом подібна до плазми крові. Вона містить фібриноген, тому може зсідатися. З клітин крові в лімфі наявні здебільшого лімфоцити. У людини 1мл лімфи може містити від 2 до 20 млн цих формених елементів.

За добу в організмі людини утворюється близько 1,5 л лімфи. Що активніше працює орган, то більше лімфи в його лімфатичних судинах. Чому? Під час інтенсивної роботи органа в його клітинах посилюється енергетичний обмін. У цих реакціях утворюється багато води й інших продуктів метаболізму, які потрапляють у міжклітинний простір, збільшуючи об’єм тканинної рідини. Проте надлишок тканинної рідини не потрапляє до кров’яного русла. Кров’яний капіляр улаштований так, що кількість рідини, яка надходить до нього, не перевищує ту, яка з нього вийшла. Тому надлишки тканинної

рідини відводяться в судини лімфатичної системи.

Гомеостаз внутрішнього середовища організму. Гомеостаз внутрішнього середовища є результатом рухомої рівноваги. Речовини надходять до його складових і залишають їх, а через невелику різницю між надходженням і витратою їх вміст коливається. Межі цього коливання залишаються постійними. Так, вміст глюкози в крові дорослої людини складає 7–11 мг/л, білків у сироватці — 65–85 г/л, а об’єм лімфи в організмі — 1–2 л.

Гомеостаз внутрішнього середовища забезпечує повноцінний обмін речовин у клітинах. Тривалі відхилення показників внутрішнього

КРОВ І ЛІМФА

1. Виокремте в тексті опис процесів, що характеризують взаємозв’язок між складовими внутрішнього середовища (мал. 19.1). З’ясуйте:

а) на яких фізико-хімічних явищах ґрунтується цей взаємозв’язок;

б) яку роль відіграє лімфа в процесах, що відбуваються в організмі.

2. Сформулюйте 3 запитання, на які є відповіді в частині параграфа, де йдеться про гомеостаз. Спробуйте відповісти на запитання, що склав ваш товариш.

1. Яким є зв’язок між компонентами внутрішнього середовища організму? 2. Чим відрізняється лімфа від крові? 3. Які з формених елементів

крові відсутні в лімфі, які містяться у великій кількості? 4. Чому показни-

ки гомеостазу завжди наводяться за допомогою формули «від … до …»?

5. Яким є значення гомеостазу для життєдіяльності клітин? 6. Чому під час травми кількість лімфи в організмі зростає?

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Групи крові і резус-фактор

Чи завжди можливе переливання крові однієї людини (донора)

іншій (реципієнту)? Відповідь на це запитання є негативною: при змішуванні крові різних людей можлива аглютинація — скле-

ювання еритроцитів. Вони закупорюють капіляри і швидко руйнуються, спричиняючи зсідання крові в судинах, і — як наслідок — за-

гибель реципієнта.

На мембранах еритроцитів можуть міститися білки аглютиногени двох видів — А і В, а в плазмі крові — два види білків аглютині-

нів ( і ). У крові людини аглютиногени і аглютиніни присутні

лише в одній з чотирьох комбінацій. За цією ознакою виділяють групи крові (табл. 1).

Аглютинація відбувається, якщо внаслідок переливання в крові реципієнта опиняються однойменні аглютиногени й аглютиніни (А і або В і ). Саме аглютиніни склеюють еритроцити з відповідними аглютиногенами. Отже, переливати кров можна лише в разі, якщо групи крові донора і реципієнта співпадають.

На мембранах еритроцитів у макак виду резус був виявлений різновид аглютиногенів, який не належить до груп, зазначених у табл.1.

Таблиця 1. Групи крові людини

67

КРОВ І ЛІМФА

бактерію-агресора. Аби певні клітини організму почали виробляти антитіла, антиген мають розпізнати рецептори на клітинній поверхні. Ідеї Ерліха знайшли своє експериментальне підтвердження через десятиріччя.

Мечников і Ерліх створили різні теорії, проте жоден з них не прагнув відстоювати лише власну точку зору. Вони бачили, що обидві теорії є правильними. Тепер доведено, що в організмі дійсно одночасно працюють обидва імунні механізми — і фагоцити Мечникова, і антитіла Ерліха.

ПІДСУМКИ

Внутрішнє середовище організму людини складають кров, тканинна

рідина і лімфа. Кров виконує транспортну й захисну функції. Вона

складається з рідкої плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів

і тромбоцитів.

Еритроцити, що містять гемоглобін, відповідають за транспорт кисню й вуглекислого газу. Тромбоцити разом з речовинами плазми забезпечу-

ють зсідання крові. Лейкоцити беруть участь у створенні імунітету.

Розрізняють неспецифічний вроджений і специфічний набутий імунітет,

у кожному з видів імунітету виокремлюють клітинну й гуморальну ланки.

За рахунок лімфи й крові підтримується сталість об’єму і хімічного складу тканинної рідини — середовища, у якому функціонують клітини організму.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ

1.Використовуючи додаткову літературу та Інтернет, знайдіть інформа-

цію про інфекційні захворювання, які вдалося подолати людству, про

вчених, що розробили методи боротьби із збудниками цих хвороб.

Дізнайтеся, чи є серед них наші співвітчизники, підготуйте про них ціка-

ві стендові повідомлення, обговоріть їх у класі, визначте найкращі.

2.Настав час повернутися до таблиці «Речовини в моєму організмі»

та поповнити її новою інформацією про речовини, що містяться у скла-

ді крові. Зробіть це і з’ясуйте, як із цією роботою впорався ваш товариш.

КРОВ І ЛІМФА