bazanova_t_i_pavichenko_yu_v_biologiya_9_klas

§ 7. Тканини, органи, системи органів

Типи тканин (мал. 7.1). Тканина є системою, яка складається з клітин, що подібні за будовою і функціями та мають спільне походження, а також із міжклітинної речовини. Вона містить органічні й неорганічні речовини, які надходять до неї з клітин і крові. Якими є особливості тканин кожного типу?

Мал. 7.1. Типи тканин: епітеліальна (а); м’язові — гладенька (б) і посмугована (в); сполучна (г); нервова (д)

21

Вепітеліальних тканинах клітини утворюють щільні ряди,

аміжклітинна речовина майже відсутня. Така будова тканин зумовлена їх функцією — формуванням захисних покривів тіла й органів. З епітелію утворений зовнішній шар шкіри. Епітеліальні тканини вистилають внутрішні поверхні органів (серце, кровоносні судини, дихальні шляхи, шлунок, сечовий міхур). Залежно від призначення

органа епітеліальна тканина набуває додаткових функцій.

М’язові тканини здатні скорочуватися, вони забезпечують рухи тіла людини і скорочення стінок внутрішніх органів. Гладенька м’язова тканина входить до складу стінок порожнистих внутріш-

ніх органів — судин, шлунка, сечового міхура тощо. Вона утворена

веретеноподібними м’язовими клітинами, і вміст міжклітинної речовини в ній невеликий. Посмугована м’язова тканина складається

з подовжених м’язових волокон і утворює скелетні м’язи. Серцевий

м’яз сформований тканиною, волокна якої розгалужені.

Сполучні тканини різноманітні за будовою. Їх спільною властивістю є значна кількість міжклітинної речовини, склад якої залежить від функції тканини. Із сполучної тканини з твердою міжклітинною речовиною утворюються кістки, хрящі, зуби. Міжклітинна речовина крові рідка, і це обумовлює рухливість її клітин, дає крові змогу виконувати транспортну й інші функції. Пухка сполучна тканина з великою кількістю білків у міжклітинній речовині входить до складу шкіри. Завдяки цим білкам, що формують волокна, тканина є еластичною й пружною водночас. Елементи сполучної тканини входять

до складу будь-якого органа.

З нервової тканини утворені головний і спинний мозок, а також нерви. До її складу належать нервові клітини (нейрони) і допоміжні гліальні клітини. Нейрони мають безліч відростків, за допомогою

яких вони сполучаються між собою і з іншими клітинами.

Органи й системи органів. З тканин формуються органи — частини тіла, що мають певну форму і будову, розміщуються в певному місці організму й пристосовані до виконання певних функцій. Очі, головний мозок, серце, нирки, печінка — усе це органи. Кожен з них утворений кількома типами тканин, але одна з них завжди переважає, визначаючи основну функцію органа. Наприклад, серце в основному складається з м’язової тканини, а головний мозок — із нервової. Усі органи пронизані кровоносними судинами і нервами. Органи,

пов’язані між собою й об’єднані для виконання життєво важливого завдання, утворюють фізіологічну систему органів (мал. 7.2).

Покривна система (шкіра) захищає організм від небезпечних впливів зовнішнього середовища. Опорно-рухова система (скелет

і м’язи) відповідає за рухи й утримання тіла в певному положенні. Травна система (травний тракт і травні залози) забезпечує потреби

22

Мал. 7.2. Фізіологічні системи органів людини: покривна (а); опорно-рухова — м’язова

(б) і скелет (в); кровоносна (г); нервова (д); імунна (е); дихальна (є); сечовидільна (ж); ендокринна (з); статева (і)

організму в поживних речовинах. Дихальна система (дихальні

шляхи й легені) відповідає за газообмін між організмом людини і навколишнім середовищем. Кровоносна система (серце і кровоносні

судини) забезпечує транспорт і обмін речовинами між усіма фізіологічними системами. Сечовидільна система (основний орган — нир-

ки) здійснює видалення з організму кінцевих продуктів обміну й надлишків речовин. Статева система (статеві органи і статеві

залози) відповідає за розмноження людини.

Нервова система регулює роботу всіх органів, забезпечуючи пристосування організму до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. За допомогою органів чуттів вона здійснює зв’язок організ-

му з навколишнім середовищем. Нервова система складається з головногоіспинногомозкутанервів.Ендокринна система (щитоподібна,

23

надниркові залози тощо) регулює обмін речовин і роботу фізіологічних систем за допомогою певних сполук — гормонів. Їх виробляють залози внутрішньої секреції, що виділяють свій секрет у кров. Імунна система захищає організм від чужорідних мікроорганізмів і речовин, які в нього потрапляють. Її органами є кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка тощо.

1. Використовуючи текст, побудуйте таблицю «Тканини в організмі люди-

ни». Укажіть у ній типи тканин, особливості їх будови і функції.

2. Звертаючись до тексту, складіть кілька словосполучень, що характеризують кожну систему органів. Наприклад, «складається з серця і крово-

носних судин», «захищає від механічних ушкоджень». Нехай ваш това-

риш назве систему, про яку йдеться.

1. Як пов’язана будова епітеліальної тканини з її функціями? 2. Назвіть

ознаки сполучних тканин. 3. Якими є особливості будови нервової тка-

нини? 4. Поясніть значення терміну фізіологічна система органів. 5. Яку фізіологічну систему утворюють скелет і м’язи? 6. Чому серце і кровонос-

ні судини відносять до однієї фізіологічної системи? 7. Назвіть регулятор-

ні й виконавчі системи органів.

§ 8. Регуляторні системи організму людини

Спостерігаючи за роботою свого організму, ви помітите, що після бігу підвищується частота дихання і серцевих скорочень. Після прийому їжі збільшується кількість глюкози в крові. Проте через деякий час ці показники нібито самі по собі набувають вихідних значень.

У який спосіб відбувається така регуляція?

Гуморальна регуляція (лат. гумор — рідина) здійснюється за допомогою речовин, що впливають на процеси метаболізму в клітинах, отже, й на роботу органів і організму в цілому. Ці речовини потрапляють у кров, а з неї — до клітин. Так, підвищення рівня вуглекислого газу в крові збільшує частоту дихання.

Деякі речовини, наприклад гормони, виконують свою функцію, навіть якщо їх концентрація в крові дуже мала. Більшість гормонів синтезуються й виділяються в кров клітинами залоз внутрішньої секреції, які утворюють ендокринну систему. Подорожуючи з кров’ю

24

25

Медіатори приєднуються до білків-рецепторів нейрона-мішені, а він у відповідь генерує елек-

2тричний імпульс і передає його до наступного

нейрона або іншої клітини.

Імунну регуляцію забезпечує імунна система, завдання якої полягає у створенні іму-

нітету — здатності організму протистояти дії зовнішніх і внутрішніх ворогів. Ними є бактерії, віруси, різні речовини, які порушують нормальну життєдіяльність організму, а також його клітини, що відмерли або перероди-

3лися. Головні бойові сили системи імунної регуляції — певні клітини крові і спеціальні ре-

човини, що в ній містяться.

Організм людини — саморегульована система. Завданням саморегуляції є підтримка всіх хімічних, фізичних і біологічних показників роботи організму в певних межах. Так, температура тіла здорової людини може коливатися в межах 36–37°C, кров’яний тиск

115/75–125/90 мм рт. ст., концентрація глюкози в крові — 3,8–6,1 ммоль/л. Стан організму, під час якого всі параметри його

функціонування залишаються відносно сталими, називають гомеостазом (грец. гомео — подібний, стасис — стан). На підтримку

гомеостазу і спрямована робота регуляторних систем організму, що діють у постійному взаємозв’язку.

1. Перегляньте текст і доповніть таблицю.

2.Упорядкуйте наведені терміни відповідно до того, як вони згадуються в частині тексту, де йдеться про рефлекс: спинний мозок, рецептор, м’яз, рефлекс, ланцюг нейронів, рефлекторна дуга, подразник.

3.За текстом параграфа визначте, які з тверджень є помилковими:

гомеостаз — це незмінність внутрішнього середовища організму; клітини організму, що відмерли, не заважають його життєдіяльності;

імунітет — здатність організму протистояти шкідливій дії вірусів.

26

27

29

Розділ 2

Опора і рух

Спробуйте з’ясувати, скільки різних рухів ви робите протягом дня. Виявиться, що їх сотні. Усі вони — результат роботи вашої опорно-рухової системи. Які її компоненти відповідають за рухи? Яким є механізм їх здійснення?

На ці запитання ви знайдете відповідь у розділі «Опора і рух». Ви також дізнаєтеся про будову й функції скелета і м’язів; про будову кісткової тка-

нини і розвиток кісток; про механізм скорочення м’язів і причини їх стомлення.

§ 9. Функції й будова опорно-рухової системи

Функції опорно-рухової системи. Розглянемо, як діють кістки

йм’язи, коли ви, наприклад, згинаєте і розгинаєте руку в лікті.

Утакому русі скелет і м’язи працюють разом як важіль. Важіль — це стрижень, який обертається навколо точки опори під дією сили,

що прикладена до нього. Саме з таких елементів складається система, що згинає й розгинає руку в лікті (мал. 9.1). Кістки передпліччя є стрижнем, у ліктьовому суглобі розміщується точка опори, передпліччя й кисть є об’єктами, які необхідно перемістити. Сили, що змушують стрижень-передпліччя підніматися й опускатися, виникають внаслідок скорочення м’язів, прикріплених по різні боки від точки опори. У згинанні руки бере участь один м’яз (біцепс), а у розгинанні — інший м’яз (трицепс). Біцепс розміщується з внутрішньої сторони руки, а трицепс — із зовнішньої. Таке розташування

цих м’язів обумовлює відмінність в ефектах, які виникають унаслідок їх скорочення. Біцепс називають м’язом-згиначем, а трицепс — м’язом-розгиначем.

М’язи, які забезпечують протилежні рухи, називають антагоністами. Чому участь м’язів-антагоністів у протилежних рухах

єобов’язковою? Річ у тому, що м’яз може переміщувати кістку лише під час скорочення: він може підтягти кістки одна до одної, а відштовхнути не може. Тому протилежні рухи й виконуються за допомогою згиначів і розгиначів.

Проте функція кісток та м’язів не обмежується рухами. Скелет слугує міцним каркасом, що сприяє збереженню форми тіла. Він

єопорою для всіх органів: внутрішні органи прикріплені до скелета

30