Глава III Вплив системи м. Монтессорі на розвиток освіти в світі

3.1. Оцінка педагогічних ідей м. Монтессорі її сучасниками

Марія Монтессорі була першою жінкою-лікарем в Італії. Почавши працювати асистентом лікаря в університетській клініці, вона зацікавилася методами лікування та реабілітації дітей з обмеженими розумовими здібностями. Монтессорі прийшла до висновку, що проблеми розумово відсталих дітей - це проблеми не стільки медичні, скільки педагогічні.

Усвідомивши це, вона почала працювати з розумово відсталими дітьми. В 1900 році в Римі ортофренічеська школа запросила її на посаду директора, і тут вона вперше створила для дітей з обмеженими здібностями спеціальне розвиваюче середовище. А в 1907 році вона відкрила в Римі "Будинок дитини" для здорових дітей. Саме там був розроблений той метод, який сьогодні носять ім'я Марії Монтессорі.

У 1909 році педагог організувала перший міжнародний курс, який відвідали близько 100 вчителів, і видала свою першу книгу - "Метод наукової педагогіки, застосований до виховання маленьких дітей в Будинку дитини". Ця робота відразу була перекладена на багато мов, у тому числі і на російську. З 1910 року і до кінця свого життя Марія Монтессорі постійно організовувала навчальні курси для педагогів різних країн. В Італії, Англії, Німеччини, Голландії, Швейцарії стали виникати "Монтессорі-суспільства", а в 1929 році була заснована Міжнародна Асоціація Монтессорі, і з тих пір діяльність з впровадження цієї методики координується в міжнародному масштабі.

Як і багато педагогів, які стали основоположниками російської системи дошкільної освіти, Ю.І. Фаусек прийшла в дошкільну педагогіку зі значним педагогічним досвідом, що вже склалися інтересами і своїми проблемами. У 1912 році, коли Юлія Іванівна, "стомлена особистими обставинами життя", вже хотіла відійти від педагогічної діяльності, вона вперше познайомилася з педагогічною системою Марії Монтессорі і, повіривши в можливості цієї системи для поліпшення вітчизняної теорії і практики виховання, стала до кінця життя активним прихильником і пропагандистом Монтессорі-педагогіки в Росії.

Звернення Ю.І. Фаусек до педагогічної системою Монтессорі закономірно і обумовлено досвідом її культурного формування і попередньої педагогічної діяльності. Прекрасну освіту європейського рівня, неабиякі здібності і проникливий розум дозволили їй відразу оцінити новизну та оригінальність запропонованої системи виховання. Виникло бажання вивчити нову педагогічну систему, спробувати втілити її в практиці російської освіти [16, c. 43-47].

У жовтні 1913 року при гарячому сприяння професора Созонова, тодішнього директора Комерційного училища Шидловської, і самої М.А. Шидловської Ю.І. Фаусек вдалося започаткувати перший дитячому саду за системою Монтессорі в Петербурзі. Цей дитячий садок був відкритий 10 жовтня і працював аж до 1918 року.

Влітку 1914 року за підтримки С.І. Созонова Юлія Іванівна була відряджена Міністерством народної освіти в Рим для ознайомлення з постановкою справи виховання дітей дошкільного віку в будинках дитини. "Те, що я побачила і пережила в Римі, - писала Ю. І. Фаусек, згадуючи про свою поїздку, - перевершило всі мої очікування" [34, c. 64].

Фаусек не просто побувала в цих установах і побачила своїми очима їх педагогічний процес, а як завжди, їй пощастило на зустріч - цього разу з самою Марією Монтессорі. Їх розмова тривала більше півгодини. Вони говорили про дітей - росіян та італійських, про дисципліну, організації дошкільних установ за методом Монтессорі в Росії. Монтессорі цікавилася досвідом роботи Юлії Іванівни і була рада, що метод чудовий для виховання маленьких російських дітей, якщо змінити лише деякі деталі.

Повернувшись до Росії, Ю.І. Фаусек докладно описала побачене і опублікувала книгу "Місяць у Римі в" Будинках дітей "Марії Монтессорі" (Петроград, 1915). Завдяки цим описам ми зараз можемо яскраво уявити, як будувалася робота цих установ під керівництвом самої М. Монтессорі. Зустріч з великим італійським педагогом справила особливе враження на Ю.І. Фаусек. "Хто бачив Марію Монтессорі один раз, - писала вона, - той ніколи її не забуде, і хто чув її проникливі слова, вимовлені прекрасним гармонійним голосом, про виховання маленьких дітей, в душі того слова ці будуть звучати як заповіт істинно талановитої людини". Почуття задоволення і радості, яке Юлія Іванівна зазнала в Римі на прийомі у М. Монтессорі, підтримувало її в найскладніші періоди життя.

Ю.І. Фаусек починає широко пропагувати систему М. Монтессорі. У 1915 році, на пасхальному тижні в Петрограді, коли проходила виставка "Дитячий садок", нею був представлений весь набір дидактичного матеріалу, і всі дні виставки читалися доповіді. "Спостерігаючи публіку, відвідувати виставки, можна було переконатися, що дуже багато мало чули взагалі про М. Монтессорі і зовсім не були знайомі з її посібниками та матеріалом" [35, c. 7-11].

Завдяки виставкам і доповідям охочих познайомитися з Петроградською дитячим садом, що працює за системою Монтессорі, ставало все більше. Раз на тиждень Юлія Іванівна почала показувати дидактичний матеріал і давати консультації. Це обставина викликала у С.І. Созонова ідею відкрити курси для бажаючих ближче ознайомитися з системою Монтессорі. Протягом двох зим (1916-1917 роки) при Товаристві вільного виховання читалися лекції в приміщенні Комерційного училища М.А. Шидловської (шпалерна вул., 7) і проводилися практичні заняття в дитячому садку при цьому ж училищі. Ю.І. Фаусек брала найактивнішу участь у роботі курсів: читала лекції, вела практичне заняття в дитячому садку спочатку тільки сама, а потім з асистенткою О.М. Верховський.

Слід особливо відзначити, що активну подвижницьку діяльність з популяризації та впровадження системи Монтессорі у вітчизняну практику Ю.І. Фаусек розгортає в надзвичайно складних соціально-економічних умовах.

У другій половині 20-х років в Росії починається послідовна критика педагогічної системи М. Монтессорі. Подібно до того, як в 1921 році була проведена в Петрограді конференція зі спадщини Ф. Фребеля, в кінці 1923 - початку 1924 року проводиться конференція за системою Монтессорі і випускається спеціальний збірник "Перегляд основ педагогіки Монтессорі". Сади за системою Монтессорі ще зберігаються, з'являються публікації, в яких позитивно оцінюються матеріали та окремі методичні прийоми Монтессорі, але в цілому її система визнається ідеологічно і педагогічно неприйнятною для радянських дошкільнят.

Розпорядження про закриття дитячих садків за системою Монтессорі було прийнято на державному рівні. У 1930 році з ідеологічних причин перестав існувати і експериментальний дитячий сад Ю.І. Фаусек.

Так завершився багаторічний педагогічний експеримент пошуку альтернативної моделі виховання та навчання дошкільнят на основі культурного запозичення зарубіжної педагогічної системи та її адаптації до соціально-економічних умов Росії.

Результатом теоретичної та практичної діяльності з реалізації системи Монтессорі в Росії стало становлення власного педагогічної спадщини Ю.І. Фаусек, яке є історико-педагогічним феноменом і являє собою сукупність педагогічних поглядів автора на вирішення проблем виховання і навчання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи дозволили Ю.І. Фаусек виявити ряд закономірностей, що доводять ефективність системи Монтессорі:

· Індивідуальна самостійна робота дитини з дидактичними матеріалами в підготовленій розвиваючої середовищі сприяє ранньому виявленню інтересів і схильностей дітей, а також виникненню інтересу до роботи інших, що призводить до формування "вільної кооперації", культури автономії, взаємодії дітей без суперництва;

· "Автодідактізм" розвивального матеріалу забезпечує становлення у дитини елементів самоконтролю, що сприяє адекватній самооцінці, виникнення позитивної мотивації до роботи і виховання самостійності як особистісної якості;

· Позитивна мотивація, інтерес до роботи з дидактичним матеріалом супроводжується високою "концентрацією" і "поляризацією" уваги, що забезпечує формування узагальнених способів дій ("придбання методу в роботі"), призводить до "нормалізації" поведінки й полегшує адаптацію дитини до навчання у початковій школі [32, c. 88-94].