Зміст

1. Вступ. 4

2. Розрахунок поправок і побудова графіка розрахованих поправок. Поділка кутоміра, її суть. 5

3. Складання наближеного бюлетеня “Метеосередній” за даними метеопоста артилерійського дивізіону. 6

4. Розрахунок поправок на відхилення умов стрільби від табличних. Побудова графіка розрахованих поправок. 17

5. Розрахунок установок для стрільби способом повної підготовки. Подання команди на вогневу позицію для відкриття вогню. 19

6. Визначення ймовірності влучення в ціль. 21

7. Висновок 22

8. Список використаної літератури. 23

Вступ

Незважаючи на загальне потепління міжнародних відносин, в останнє десятиліття спостерігається тенденція до зростання кількості, розмаху й інтенсивності локальних воєн і збройних конфліктів. Як показує історичний досвід, практично у всіх таких "малих війнах" помітну роль у вирішенні задач вогневої поразки противника грали ракетні й артилерійські формування. В сучасних умовах вогневе ураження набуває особливого значення в розгромі противника і досягненні визначеної мети ведення бойових дій, операцій. Враховуючи прагнення більшості країн світу до заборони зброї масового ураження, обсяг завдань, що покладається на звичайні засоби вогневого ураження військ в боях, битвах, операціях, значно зростає. Реальний вогневий вплив на супротивника, максимальне зниження його потенційних можливостей, підрив воєнно-економічного потенціалу, завдання значних втрат угрупованням військ, резервам і тилам ще до початку найбільш активної наземної фази дій сил, сьогодні не тільки залишається важливим, а й набуває все більшої актуальності. Не випадково, що у порівнянні з війнами 50-80-х років, насиченість артилерією угруповань військ, які беруть участь у воєнних конфліктах кінця ХХ - початку ХХІ століть, виросла в чотири рази Сьогодні ракетні війська і артилерія - це основа вогневої міці загальновійськових угруповань.

Підвищення ролі артилерії в операції (бою) не традиція, а об'єктивна історична закономірність, що пов'язана з появою ряду нових чинників на сучасному етапі розвитку теорії воєнного мистецтва, основними з яких є:

- значний ріст вогневих завдань, які мають оперативне (оперативно-стратегічне) значення для військ в операції (бою);

- збільшення частки обсягу завдань вогневого ураження для ракетних військ і артилерії з 30 - 40% у минулих війнах до 60-70% у війнах сучасності;

- застосування нових форм і способів бойових дій з урахуванням нових бойових можливостей артилерії;

а) участь артилерії у масованих (зосереджених) вогневих ударах в інтересах успіху усієї операції;

б) застосування в артилерії високоточних боєприпасів у складі розвідувально-вогневих (ударних) комплексах;

в) збільшення масштабу вогневого ураження противника в операції (бою)

г) збільшення рівня мобільності військ на полі бою, маневреності частин і підрозділів як своїх військ, так і противника;

д) поступовий подальший розвиток нових зразків озброєння артилерії і вплив її на порядок бойових дій загальновійськових з'єднань і частин. Важливість артилерії визначається тим, що тільки цей рід військ спроможний виконувати задачі вогневого ураження противника в будь-яких умовах погоди, місцевості і часу бойових дій, а також забезпечувати тісну взаємодію і безперервну підтримку вогнем артилерії загальновійськових з'єднань (частин, підрозділів). Беручи до уваги характер сучасних операцій, способи їх проведення, перспективи розвитку озброєння, тенденції постійного зростання масштабів вогневого ураження, можна стверджувати, що обсяг вогневих задач артилерії в перспективі збільшиться порівняно з сьогоднішнім в 1,5-2,0 рази, їх роль вже виходитиме за рамки оперативно-тактичних завдань і переростати у фактор оперативно-стратегічного значення. Таким чином роль артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності зростає і набуває подальшого розвитку. Основним змістом бойових дій артилерії є вогнева поразка противника. Вогонь артилерії повинен бути своєчасним і ефективним. Ефективність вогню може бути досягнута тільки за рахунок своєчасного і ретельного виконання в повній мірі всіх заходів щодо підготовки стрільби та управління вогнем артилерії. В свою чергу підготовка стрільби та управління вогнем артилерії проводиться з метою безперервного підтримання артилерійських підрозділів у готовності до виконання вогневих завдань.

Вона включає:

-топографічну підготовку;

-метеорологічну підготовку;

-розвідку та визначення координат цілей;

-технічну підготовку;

-організацію визначення і визначення установок для стрільби;

-організацію управління вогнем.

Командири артилерійських підрозділів організовуть та безпосередньо відповідають за проведення усіх заходів щодо підготовки стрільби та управління вогнем та зобов’язані за будь-яких обставин проводити заходи щодо підготовки срільби та управління вогнем у повному (наскільки можливо) обсязі.

Підготовка стрільби та управління вогнем включає в себе ряд математичних розрахунків по визначенню необхідних поправок та установок для стрільби. Від точності даних розрахунків безпосередньо залежить ефективність вогню артилерії. Дані розрахунки також дають можливість до деякого степеню прогнозувати можливу ймовірність влучення в задану ціль, що відіграє важливу роль для підготовки стрільби та управління вогнем. Установки для стрільби на основі повної підготовки дозволяють при необхідності забезпечити поразку цілей з найвищою ефективністю. Саме тому метою даної курсової роботи є підвищення навичок для своєчасного проведення підготовки стрільби і управління вогнем артилерії.

1. Розрахунок поправок і побудова графіка розрахованих поправок. Поділка кутоміра, її суть.

   1. Розрахунок поправок і побудова графіка розрахованих поправок.

Поправки на умови стрільби розраховують завчасно, для цього:

– вибирають вид траєкторії, снаряд і заряди (не більше двох), застосування яких забезпечить виконання вогневих завдань (один із вибраних зарядів повинен забезпечувати можливість стрільби на найбільшу дальність по можливому району цілей. Ще один заряд вибирають з розрахунком отримати найвигіднішу крутизну траєкторії);

– у кожному із напрямків для кожного з вибраних зарядів готують ряд дальностей:

для нарізної та реактивної артилерії з проміжками до 4 км і менше, для мінометів і гармат для мортирної стрільби з проміжками до 2 км;

– окрім основного напрямку стрільби, накреслюють 1-2 напрямки, відмінні від основного в кожен бік до 8-00.

Відхилення, однакові в межах висот траєкторії, залежить від балістичних характеристик артилерійської системи, снаряда, заряду і тому називаються балістичними відхиленнями

метереологічних елементів.

Рисунок – Сутність вибору напрямків та дальностей для розрахунку поправок на умови стрільби

БАЛІСТИЧНИЙ ВІТЕР – це постійний у межах висоти траєкторії умовний вітер, який викликає таке саме відхилення точки падіння снаряда по дальності і напрямку, як і перемінний з висотою дійсний вітер.

КУТ ВІТРУ – це кут, який відраховують проти ходу годинникової стрілки між напрямком стрільби і напрямком, звідкіля дме вітер.

Кут вітру Аw дорівнює різниці дирекційних кутів основного напрямку і напрямку, звідки віє вітер:

=

Якщо дирекційний кут основного напрямку (дирекційний кут цілі) менший від дирекційного кута вітру, тоді перед визначенням різниці кутів до нього додають 60-00.

Приклад.

αон = 5-00, αw = 25-00. Визначити Аw.

Розв’язання:

Aw = αон - αw = 5-00 - 25-00 = 65-00-25-00 = 40-00.

Кут вітру дорівнює 40-00.

Щоб врахувати вплив вітру на дальність і напрямок польоту снаряда, необхідно балістичний вітер розкласти на складові по напрямку стрільби і до нього перпендикулярному:

Рисунок – Складові балістичного вітру

Поздовжня і бокова складові балістичного вітру (з рисунка) визначаються за формулами:

Wx = W*cosАw;

Wz = W*sinАw.

Для врахування впливу вітру на дальність і напрямок польоту снаряда нас цікавлять знаки поправок на складові балістичного вітру.

Знаки поправок на складові балістичного вітру протилежні знакам складових балістич-ного вітру: якщо вітер дме в напрямку стрільби (попутний), то він немовби підганяє снаряд і тому поздовжня складова буде мати знак „+”, а поправка дальності на поздовжню складову буде мати знак „-”. Якщо вітер дме зліва, зносить снаряд вправо, то бокова складова баліс-тичного вітру має знак „+”, а поправка на бокову складову балістичного вітру має знак „-”.

Знаки складових (поздовжньої і бокової) балістичного вітру можна визначити за допомогою таблиць розкладання балістичного вітру На практиці для зручності і швидкості розрахунків поздовжню і бокові складові балістичного вітру визначають за допомогою кола вітру або таблиці для розкладання балістичного вітру, яку складено згідно з формулами розкладання. Входами в таблиці є кут вітру Аw і швидкість балістичного вітру W, які взяті із бюлетеня.

Потрібно мати на увазі, що в ТС 122-мм Г Д-30, як і в усіх таблицях останніх видань,вказані знаки складових балістичного вітру. Знак „+” означає, що вітер попутний (боковий зліва направо), знак „-” означає, що вітер зустрічний (боковий справа наліво). В таких Таблицях стрільби усі табличні поправки наведені зі своїми знаками. В старих Таблицях стрільби в таблицях для розкладання балістичного вітру на складові наведені не знаки складових, а знаки поправок на складові балістичного вітру і тому вони відрізняються одна від одної.