Тип Кишковопорожнинні (coelenterata) Клас Гідрозої (Hydrozoa), Підклас Гідроїдні (Hydroidea). Прісноводні гідроїдні поліпи

Мета: вивчення морфології та різноманіття клітин прісноводної гідри.

Матеріал та обладнання. Світловий мікроскоп, постійні препарати поперечного та поздовжнього перерізу гідри.

1. Об’єкт дослідження: Гідра – Hydra sp. (поперечний, поздовжній переріз прісноводної гідри, тотальний препарат).

Тіло гідри має форму вузького видовженого мішечка, який аборальним полюсом звичайно прикріплений до субстрату (тут міститься підошва), а на оральному несе щупальця та рот, розміщений між основами щупальців на ротовому конусі. Число щупальців – від 5 до 9, їх поверхня пухирчаста. Пухирці – це батареї жалких клітин. Верхню, ширшу частину тіла гідри називають шлунковим відділом. В ній міститься добре розвинена гастральна порожнина, помітна крізь стінку тіла (вона заходить і в щупальця). В нижньому, вужчому відділі гастральна порожнина розвинена гірше. Ця ділянка тіла в живої тварини буває світлішою і називається стебельцем. Нижня частина шлункового відділу, яка межує з стебельцем, є зоною брунькування. На деяких препаратах в цій зоні можна знайти бруньки на різних стадіях розвитку. В окремих екземплярів вдається знайти гонади, які утворюються в ектодермі у вигляді набухань – більших та кулястих, в нижній частині шлункового відділу – жіночих; менших конусоподібних, розкиданих по всьому шлунковому відділу – чоловічих.

Хід роботи Під малим збільшенням вивчають загальний вигляд перерізу – кільце з двошаровою стінкою, яка одмежовує гастральну порожнину. Ділянку стінки тіла розглядають під великим збільшенням. На перерізі знаходять:

1. ектодерму, яка складається з тісно прилеглих одна до одної високих клітин – покривної частини епітеліально–м’язових клітин;

2. між цими клітинами зустрічаються жалкі клітини з темнішими овальними жалкими капсулами в середині; на вільному кінці цих клітин іноді можна побачити кнідоциль. В товщі ектодерми, місцями в середній зоні трапляються жалкі клітини в стадії формування;

3. місцями в основі ектодерми можна побачити нервові клітини, які формою наближаються до трикутних та дрібні ядра інтерстиціальних клітин;

4. ектодерму підстеляє базальна перетинка, яка різко відмежовує ектодерму від ентодерми;

5. ентодерму, яка складається від значно вищих за ектодермальні епітеліально–м’язових клітин; контур поверхні її хвилястий через неоднакову висоту клітин. Іноді можна побачити джгутики клітин та зернистість цитоплазми, зв’язану з секрецією травних ферментів;

6. між ентодермальними епітеліально–м’язовими іноді зустрічаються темніше забарвлені залозисті клітини, які синтезують та виділяють ферменти в гастральну порожнину;

7. на деяких препаратах можна побачити пухирці на ектодермі з великою кількістю дрібних ядер – чоловічі гонади з сперматозоїдами, які розвиваються всередині або пухирець з однією великою в товщі ектодерми – яйцеклітиною.

Завдання Виконати малюнки поперечного та поздовжнього перерізів гідри, позначити окремі деталі, у тому числі жалкі клітини, інтерстиціальні клітини, екто- та ентодерму, гастральну порожнину.

Питання для теоретичної підготовки

1.Симетрія тіла гідроїдних.

2.Головні ознаки та способи життя гідроїдних.

3.Зовнішня та внутрішня будова гідри.

4. Жалкі клітини гідри.

5. Залозисті клітини.

6. Епітеліально-м’язові клітини.

7. Нестатеве та статеве розмноження гідри.

8. Загальна характеристика типу Гребневики (Ctenophora).

Лабораторна робота № 9