Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мейжис.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
369.07 Кб
Скачать
  1. Особистість у соціології. Предмет соціології особистості

Увага до людини як члена суспільства чітко простежується вже на початковому, першому етапі розвитку соціологічного мислення.

Так, Платон проводить паралелі між частинами душі й типами людей у державі, які виконують певні функції: мислителі, воїни, оратаї.

Аристотель створив першу суто соціологічну класифікацію людських типів. В кожній державі є три частини: дуже заможні, украй незаможні і треті, що існують посередині між тими й іншими. Тобто Аристотель першим дав характеристику середньому класу. Соціологія особистості — це частина соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних дій і відносин, що розглядаються крізь призму суспільної еволюції, різноманітних суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот.

  1. Розвиток поняття особистість

Поняття особистість (person) давні римляни запозичили в етрусків. Латиною воно звучало як «персона». Римляни називали цим словом ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого і зберігали у помешканні його нащадків.

Поняття особистість пов'язано з двома взаємозалежними напрямами пізнання: соціальною сутністю буття людини та законами становлення і зміни особистості у процесі життя.

  1. Онтологічний та гносеологічний аспект вивчення особистості/

Гносеологічний аспект розглядає статус, світогляд, соціальну роль особистості, вплив на життя людини процесів пам'яті, темпераменту і стилів мислення.

Онтологічний аспект, розкриваючи суть особистості, відповідає на питання, що відрізняє особистість від інших об'єктів та суб'єктів соціального буття. Соціологічний підхід до цієї проблеми потребує визначення таких тісно пов'язаних з розумінням суті особистості понять, як «людина», “індивід», «індивідуальність», «особа», або «особистість» .

  1. Еволюція людини як соціальної істоти.

Еволюція людини як соціальної істоти пов’язана з творенням культури. Поняття культура, як і поняття суспільство, — це категорії, якими частіше за все користуються в соціології.

Культура – це узагальнююче поняття для визначення форм життєдіяльности людей, створених ними в процесі еволюції. Культура включає в себе моральні і матеріальні цінности, уміння, знання, звичаї, традиції.

Культура відображується у формах організації життя людей, у створених ними духовних і матеріальних цінностях. Наявність культури розділяє людський і твариний світ.

  1. Особистість в до індустріальних суспільствах/

В межах доіндустріальних суспільств антропологи і соціологи виділяють такі типи суспільства з притаманною їм культурою:

Спільноти мисливців-збирачів.Невеликі суспільства скотарів і землеробів Перші рабовласницькі держави в межах яких формувались різноманітні традиційні суспільства. Перші демократичні держави Греції та Риму

  1. Особистість в Індустріальних суспільствах. Урбанізація. Поступово вся маса населення переїжджає до міст. В Україні на початку ХХ ст. в містах проживало не більше 20% населення. Справжня урбанізація і індустріалізація почалася на початку 60-х років ХХ ст., коли кількість сільського населення зменшилася до 30-35%.Соціальне життя стає анонімним, без особистим. Сусіди в багатоповерхових будинках не знайомі один з одним. Виникає проблема ідентичності. Більший розвиток політичного життя. Транспорт і зв’язок призводять до більшої інтеграції нових штучних спільнот не кровноспоріднених людей: спроспілки, партії, громадські утворення і т.і.. Виникають національні держави.

  1. Теоретичні витоки культурно-антропологічного підходу до типології особистості Кліматичні умови визначили норми буття, культуру і цивілізацію народів, що живуть на Землі.

Глобалізація визначила необхідність проведення кросс-культурних досліджень.

Цивілізації і культури сформували базові ментальні структури великих груп людей, які стали частиною колективного несвідомого

Цивілізація — це сукупність способів буття і способів діяльності групи людей, що виражаються в: 1) матеріальному житті, 2) моральному житті, 3) в політичній і соціальній організації даної групи, 4) інтелектуальному житті.

  1. Соціально-культурні особливості двох культур в межах індоєвропейської раси

Суть історично сформованої колективної особи в рамках антропологічних типів пов'язана з відмінностями, в яких розвивалися люди під впливом природно-кліматичних умов виживання В останні 100 тис. років заледеніння наступало тричі. Воно різко звужувало можливості людей. Антропологи вважають, що саме заледеніння привело до тривалої засухи на Близькому Сході і змусило первісних людей перейти від збирання злакових культур до їх вирощування 12-15 тис. років тому.

  1. Вплив антропологічних особливостей на габітус в соціальному поводжені і норми взаємодії в суспільстві і організаціях.

Європейські форми державного життя склалися в стародавніх Греції та Римі. Опис органів влади, сформованих в Афінах в результаті реформ Клісфена 507 року до н.е., свідчить, що Афінський поліс діяв на умовах рівного представництва і справедливої участі в органах влади представників десяти об’єднаних племен.

Уряд – Рада 500 збирався щодня а обирався щороку. Діяв за принципом ротації.

Тому всі політично активні громадяни щодня приходили на площу-агору для обговорювання найважливіших питань повсякденного політичного життя

  1. Особистість в західних і східних культурах.

Ігор Кон. Соціокультурні вимоги до “Я” людини Західна модель людини, на його думку, є активно предметною. Західна культура формує особистість за рахунок зовнішньої діяльності, у діяннях, вчинках, прагненні до особистого успіху. Східна модель, особливо індійська, стверджує, що творча активність, яка складає пружину особистості, розвивається лише у внутрішньому духовному просторі і пізнається не практикою, а в акті миттєвого осяяння, інсайту.

  1. Типології як наукова процедура.

Типологія є тою ж самою процедурою, що і класифікація, яка встановлює звязки і співвідношення між різними типами об’єктів, предметів і явищ. Класифікація досліджуємих явищ грає велику роль в науці. Це засіб впорядкування накопичених знань. Типологія особистості – це намагання науковців впорядкувати типи людей згідно певних спеціально виділених, або сконструйованих ознак.

  1. Соціально психологічні типології Е.Шпрангера і К.Хорні

Е.Шпрангера Німецький філософ і психолог в книзі “Типи людей” (1922р.) розробив типологію, яка описує 6 типів. Їм відповідають види їх активної діяльності. Це:Теоретичний – прагне до розкриття істини, раціоналізму та має критичний підхід;Економічний – вигода, практичність;Естетичний – прагнення гармонії;Соціальний – любов до людей, самопожертваПолітичний – влада і лідерство;Релігійний - пошук сенсу життя і єдність світу, віра в Божий задум.

К.Хорні: Німецько-американський психолог і психоаналітик. Вважала, що неврози у людей викликають культурні умови життя, а не біологічні та фізіологічні причини. Це дуже слушне для соціологів зауваження.

Розглядала три типи особистості в залежності від реакції на конфлікт з іншими: Той, що рухається до людей (moving toward) Той, що рухається від людей (moving away) Той, хто проти людей (moving against)

  1. Психологічна типологія К.Юнга.

Згідно з типологією швейцарського психолога Юнга існують два типи людей

Екстраверти – базова орієнтація спрямована назовні, це соціально ангажований і дещо авантюрний тип. Інтроверти – базова орієнтація внутрішня, спрямована на себе, це застережливий, рефлексивний, з коливаннями тип. Перед кожною людиною стоїть завдання знайти єдність і згоду із самим собою, інтегрувати протилежності в характері особистості в самость (self).

  1. Соціологічні типології особистості. Досвід типології У.Томаса і Ф.Знанецького

Перша спроба типології особистості в соціології пов’язана з роботою Ф.Знанецького і У.Томаса (Чиказький ун-т). В книзі “Польский селянин в Європі і Америці (1918) вони досліджували процеси культурної, соціальної та економічної адаптації польских емігрантів в США. Вони ввели поняття атитюд як розуміння і ставлення людей до нової ситуації. Було виділено 3 типи переселенців: філістайн (від евр. філістімлянє -загарбники), богемний (відсутність дисципліни в повединці) , креативний (творчій). Перша спроба типології не зберегла свого значення.

  1. Типологія як взаємозв’язок культури і взаємодії людей. А.Кардінер Кардинер разом з Олпортом і Лiнтоном розробляли теорію базової особистості. Основной тип особистості - (базова особистість) – це сукупність суттєвих ознак, притаманних певній групі людей. Ця сукупність є результатом виховання і соціалізації, які в свою чергу є продуктом суспільного розвитку. Кардінер вважає, що група психічних і поведінкових ознак особистості складається з наступних компонентів: комплексу ідей, цінностей, комплексу захисних механізмів, індивідуальної системи безпеки; из сукупності норм, приписів, засвоєних особистістю. Всі вони складають його суперего.

  1. Типологія Р.Мертона.

Американський соціолог запропонував свою модель типології особистості.

Модель враховує цілі, до яких прагне спільнота і створена нею культура і шляхи досягнення мети. Модель Мертона розроблена для США, де американською мрією є досягнення кредитно-грошового успіху. І якщо в ХУІ-ХУІІІ ст. засоби збагачення були визначені – праця в ім’я Господа, то починаючи з ХІХ, а особливо у ХХ ст. законі шляхи сильно похитнулись.

Виникла девіантна поведінка при досягненні мети. Крім того була поставлена під сумнів і сама мета.

Модель Мертона дає можливість користування нею при аналізі соціальної ситуації в Україні.