4.3.Визначення типів кризової ситуації, викликаної вітровою ерозією

Методика визначення типів кризових ситуацій, які виникають під впливом вітрової ерозії, значно відрізняється від методики їх визначення для водної ерозії тому, що вітрова в більшості районів виникає не кожного року, як водна, а тому треба враховувати її періодичність.

Основними показниками, які можуть характеризувати типи кризових ситуацій, можна вважати:

1. Ступінь перевищення потенційно можливих втрат грунту від вітрової ерозії над нормою ерозії з урахуванням періодичності процесів ерозії. За норму ерозії приймаються оцінки, а періодичність визначається за багаторічними даними метеослужби.

2. Повторюваність та інтенсивність посух за періодами вегетації. В Південному, особливо Сухому Степу, де інтенсивні посухи повторюються 1 раз в 1 – 2 роки, створюються умови, при яких ідуть процеси опустелювання.

Основний діагностичний показник – перебільшення фактичних втрат грунту на нормою ерозії. Накладання картосхеми інтенсивності вітрової ерозії на картосхему її періодичності дає змогу визначитись з основними показниками кризових ситуацій перевищення потенційних втрат грунту на нормою ерозії з урахуванням її періодичності.

Розрахунки, проведені для основних районів Степу, показали, що при перевищенні потенційно можливих втрат грунту над нормою ерозії (з урахуванням періодичності її проявлення) не більше, ніж у 20 разів, стан земель можна віднести до нормального (сприятливого), оскільки в даному випадку можна звести до норми ерозії (таблиця 4.2. та 4.3.).

Таблиця 4.2 – Норми вітрової ерозії для ґрунтів Іванівського району

Ґрунти	Норма ерозії, т/га за рік	Перебільшення норми ерозії, рази
		слабка
Чорноземи південні всіх видів	2,5	2-20

Таблиця 4.3 – Норматив якісно різних ступенів вітроерозійних процесів і посух Іванівського району

Стан земель	Показники та нормативи оцінки			Заходи поліпшення ситуації
	ППВГ	Періодичність посух (роки)
Нормальний (сприятливий)	1,1 – 20	-	Звичайні або ґрунтозахисні технології, система лісосмуг за інструкціями

9. 4.4.Висновки до розділу 4.

Моніторинг кризових ситуацій, пов’язаних з надмірною ерозією грунтів на території Іванівського району показав, що ступінь розвитку ерозійних процесів, викликаних водною ерозією в задовільному стані та відповідно вітровою ерозією – нормальному стані.. Основними заходами щодо поліпшення екологічної ситуації в боротьбі з водною ерозією є Виявлення і усунення грубих помилок у технологічному процесі. Зниження сільськогосподарського навантаження на ландшафти (зменшення площі ріллі, мінімізація технологій тощо). А основними заходами щодо поліпшення ситуції з вітровою ерозією – звичайні або ґрунтозахисні технології, система лісосмуг і тощо.

5.Моніторинг меліорованих земель.

На Україні найбільш широко використовуються такі види меліоративних заходів як зрошення, осушення і хімічна меліорація (вапнування та гіпсування грунтів). В загальному трактуванні меліорація земель покликана істотно покращити категорію низкопродуктивних земель. На жаль, цей метод окультурення земель через неповну визначеність характеру зміни (прогнозу) об’єктів меліорацій, а у відповідності з цим і через недостатню агроекологічну обґрунтованість застосування тих чи інших меліоративних заходів може призвести до істотного ускладнення екологічної ситуації в зоні проведення меліоративних робіт.

Моніторинг кризових ситуацій на зрошуваних землях і тих, що до них прилягають, є складовою частиною моніторингу земельних ресурсів і екологічного моніторингу України. Під кризовою ситуацією розуміється наявність площ з сильним ступенем вираженості деградаційних процесів, які фіксуються на момент оцінки, що потребує корінної комплексної меліорації або виключення таких земель із освоєння. Кризові ситуації на зрошуваних та прилеглих до них земель виявляються в результаті аналізу матеріалу з використання та стану зрошувальних земель, а також візуального огляду зрошуваних масивів.

На прикладі території Іванівського району проводимо перелік показників оцінки грунтово-меліоративного стану зрошуваних земель і порівнюємо їх з діагностичними критеріями ступеню деградації зрошуваних грунтів (таблиці 5.1):

• засоленість ґрунтів, вміст токсичних солей в еквівалентах СІ – 1,55 мекв./100 г ґрунту;

• осолонцювання ґрунтів, вміст поглинутих натрію та калію, % від суми обмінних катіонів – 7,2;

• якість іригаційних вод: агрономічні критерій – 2 клас;

• глибина залягання ґрунтових вод – 9,1 м;

• мінералізація ґрунтових вод – 0,45 г/л.

Таблиця 5.1 – Діагностичні критерії ступеню деградації

зрошуваних грунтів

№ п/п	Критерії, показники, одиниці виміру	недеградова- ний грунт	Ступінь деградації
			слабкий	середній	сильний
1	Засоленість грунтів, вміст токсичних солей в еквівалентах СІ (мекв./100 г ґрунту)	< 0,3	1,3-1,5	1,5-3,5	>3,5
2	Осолонцювання грунтів, вміст поглинутих натрію та калію, % від суми обмінних катіонів	<3	3-6	6-10	>10
3	Якість іригаційних вод: агрономічні критерій	1 клас	1 клас	2 клас	3 клас
4	Глибина залягання ґрунтових вод	Глибше критичної	Глибше критичної	На критичній глибині	Менше критичної глибини
5	Мінералізація ґрунтових вод, г/л	не враховується	не враховується	<3	>3