2.Проектування системи сівозмін господарства

Сівозміна – найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості грунту та отримання високих врожаїв вирощуваних культур. Система сівозмін дає змогу ефективно використовувати орні землі та ландшафти господарства, належним чином відноситься до сільськогосподарських угідь. Сівозміна створює умови для впровадження систем обробітку, внесення добрив та гербіцидів.

Проектування розпочинається із визначення задач ввідної сівозміни. Приводиться план-замовлення по виробництву продукції землеробства та площа ріллі, де буде вводитись сівозміна.

Показники потреби в продукції землеробства, які відображаються в плані замовленні залежать від спеціалізації господарства та можуть виражатися у різних величинах та співвідношеннях.

Питання проектування сівозміни необхідно вирішувати із врахуванням особливостей розміщення земельних угідь та управління господарства. Слід окремо виділити ерозійно небезпечні землі під ґрунтозахисну сівозміну та при необхідності загальну земельну площу розділити на окремі польові і кормові сівозміни. Поля сівозмін при цьому повинні мати однакові по показникам родючості та умовам використання ґрунту .

2.1 Розрахунок структури посівних площ та розробка можливих варіантів сівозмін

Розрахунок структури посівних площ для сівозміни проводимо у вигляді таблиці (таблиця№2).

В таблиці спочатку проставляємо план – завдання, де вказано кількість основних видів продукції землеробства, яку необхідно отримати на рік освоєння сівозміни.

При підборі культур необхідно врахувати і такі якості видів сільськогосподарських рослин, як надійність технології і отримання високих та стійких врожаїв в умовах даного господарства.

Спочатку проставляємо площу посіву найбільш цінних зернових, бобових, технічних та кормових культур, а потім відводимо площу під сільськогосподарські рослини,які мають менше значення та пари.

При складанні сівозміни необхідно щоб культури займали цілі поля, а збірних полів було по можливості менше. Набір культур та чергування їх в сівозмінні не повинно допускати повторних посівів та посіву просапних по просапним.

Структура посівних площ в господарстві розроблена згідно з перспективами його розвитку, планом щодо реалізації сільськогосподарської продукції і повного забезпечення потреб самого господарства. В практиці сільського господарства важливим агротехнічним і організаційно-господарським заходом є сівозміна. Раціональна структура розподілу площ є основою сівозміни. Виходячи з конкретних природних і економічних умов, встановлено співвідношення посівних площ під кожною вирощуваною культурою або групою культур.

Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур і пара на території господарства і в часі, або тільки в часі. Сівозміна - найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості ґрунту й отримання високих врожаїв вирощуваних культур. В умовах високої інтенсифікації культур землеробства за підвищеного антропогенного навантаження на ґрунт основна увага приділяється біологічній ролі сівозмін. Вона значно впливає на стан економіки господарства, об'єднує всі організації та агротехнічні заходи, які дають змогу не лише дотримувати технології вирощування культур, а й забезпечувати підвищення родючості ґрунту, регулювати фіто санітарний стан посівів. Ефективним прийомом підвищення родючості ґрунту є плодозміна - чергування різних за біологічними особливостями та хімічним складом польових культур. При чергуванні культур краще використовуються елементи живлення, досягається вища віддача від внесення добрив, поліпшуються водно-фізичні властивості ґрунту та його захист від різних видів ерозії.

Сівозміна - основна система землеробства. Система сівозмін дає змогу ефективно використовувати одні землі та ландшафти господарства. Належним чином відноситися до сільськогосподарських угідь.

У системі агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і продуктивності с/г культур, збільшення виробництва зерна, кормів та іншої рослинницької продукції, велике значення має правильний обробіток ґрунту. Він сприяє його окультуренню, поліпшує водно-повітряний тепловий і поживний режими для вирощування с/г культур.

За допомогою обробітку регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, що відбуваються в ґрунті, інтенсивність розкладання і нагромадження органічної речовини, ґрунтової вологи в кореневмісному шарі й ефективне використання рослинами внесених добрив.

Обробіток ґрунту - один з найефективніших агротехнічних заходів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами с/г культур. Основне завдання обробітку ґрунту в системі інтенсивного землеробства - створення оптимальних умов для росту й розвитку с/г культур, підвищення родючості ґрунту та захист його від ерозії.

Важлива умова високої ефективності будь-якого прийому обробітку ґрунту - застосування його з урахуванням ґрунтових і кліматичних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур та інших факторів, від яких залежать майбутній урожай.

Основою родючості є процеси перетворення, акумуляції і передачі речовин та енергії, що безперервно відбуваються в ґрунті. Родючість ґрунту характеризує її здатність у певних умовах забезпечувати оптимальні режими засвоєння сонячної енергії (світла) рослинами.

Теоретичні основи сівозмін

Для того, щоб науково обґрунтувати необхідність вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні, треба мати уяву про причини зниження продуктивності рослин у беззмінних посівах. Всі причини необхідності чергування культур свого часу були покладені в основу тієї чи іншої теорії сівозмін, мали під собою наукове підґрунтя. Проте недоліком цих теорій було те, що кожна з них розглядалась відірвано від інших, а не в комплексі. Вперше комплексно підійшов до класифікації причин необхідності чергування культур академік Д. Прянішніков, об'єднавши їх у чотири групи: хімічні, фізичні, біологічні і організаційно-економічні.

1. Хімічна група Необхідність чергування культур у сівозміні впливає на те, що різні культури використовують поживні речовини в неоднаковому співвідношенні. Наприклад, якщо серед інших культур більше фосфору споживають зернові колосові, то часте вирощування їх на полі спричинить дефіцит цього елементу в ґрунті, що не спостерігатиметься в сівозміні, де зернові колосові чергуються з коренеплідними, бульбо плідними чи бобовими культурами.

Культури слід чергувати і через те, що вони мають різну за довжиною кореневу систему, що забезпечує рівномірне використання поживних речовин всього профілю кореневмісного шару.

2. Фізична група Лише в науково обґрунтованій сівозміні поліпшується фізичний стан ґрунту за рахунок поліпшення структури, водного та повітряного режимів кореневмісного шару. Коли на полі тривалий час вирощуються просапні культури, більшість з яких залишають після себе мало рослинних решток, тоді крім погіршення структури спостерігається зниження її водостійкості, що в свою чергу призводить до запливання й ущільнення орного шару, утворення кірки і погіршення повітряного режиму. Фізичною причиною необхідності чергування культури є й те, що за тривалого вирощування на полі рослин з високим водоспоживанням погіршується водний режим. А тому для оптимізації умов волого забезпечення рекомендується чергувати культури з більшим і меншим водоспоживанням.

За беззмінного вирощування просапних посилюються ерозійні процеси внаслідок погіршення структури верхнього шару ґрунту під час інтенсивного його механічного обробітку та через слабну здатність посівів цих культур захищати ґрунт від руйнівної дії потоків води і вітру. Тому на ерозійних ґрунтах площі просапних культур зменшують до мінімуму і розширюють площі багаторічних трав.

3. Біологічна група Чергування культур на полі - це цілий комплекс факторів, які слід насамперед враховувати при науковому обґрунтуванні сівозмін. Дослідження встановили, що забур'яненість посівів певного виду культур за їх беззмінного вирощування завжди вище, ніж у сівозміні.

Необхідність вирощування культур у сівозміні впливає також на те, що за тривалого вирощування на полі одновидових рослин у ґрунті накопичується багато збудників хвороб і шкідників. Навіть повторні посіви є причиною поширення шкідливих організмів, збудники яких тривалий час зберігають свою життєздатність у ґрунті та рослинних ростках попередників. Сюди відносять також ще й те, що за беззмінного вирощування окремих видів рослин в ґрунті накопичуються токсини і шкідливі організми, які зумовлюють ґрунтовтому.

3. Організаційно-економічна група. Виходячи з того, що у сівозміні порівняно з монокультурою краще використовується протягом весняно-осіннього періоду машинно-тракторний парк, значно зменшується напруження з виконання окремих польових робіт, збільшується можливість їх виконання в оптимальні строки. Останнє сприяє зменшенню втрат врожаю при зберіганні, а зниження затрат на вирощування врожаю в сівозміні за рахунок відносно-меншого витрачання добрив і засобів захисту рослин робить його економічно вигідним. Ось чому організаційно-економічне значення сівозмін слід вважати не менш важливим за агротехнічне.

Виділяють три типи сівозмін: польові, кормові та спеціальні. Польові сівозміни призначені в основному для вирощування зернових, технічних культур і картоплі. Частина площі польової сівозміни може бути зайнята кормовими культурами.

Кормові сівозміни призначені переважно для виробництва зелених, соковитих і грубих кормів. Кормові сівозміни поділяють на прифермські та лукопасовищні.

Прифермська сівозміна призначена для виробництва зелених і соковитих кормів, поля якої  розміщують поблизу тваринницьких ферм для зменшення витрат на транспортування кормів. В лукопасовищних сівозмінах здебільшого вирощують багаторічні та однорічні трави на сіно та для випасання худоби.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування кльтур, які вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки. В таких сівозмінах вирощують овочеві культури, рис, лікарські рослини.

За видами свозміи поділяють на зенопарпросапні, зернопросапні, зернотрав’яні, просапні, сидеральні, травопільні, овочеві, ґрунтозахисні та ін.

Ґрунтозахисними є такі сівозміни, в яких набір, розміщення і чергування культур забезпечує захист ґрунтів від ерозії.

Овочевими називаються сівозміни, у яких овочеві культури займають усю або більшу частину площі ріллі.

У великих підприємствах застосовують 7 – 10 – пільні сівозміни. У фермерських господарствах, які мають невелику площу землекористування, та у підприємствах, що орендують значні площі землі, застосовують зазвичай сівозміни з короткою ротацією (4 – 5 полів).

Розроблення сівозмін на підприємстві ведеться на основі перспектив його розвитку, що визначені бізнес-планом. Сівозміни проектуються по кожному підрозділу.

Визначаючи кількість сівозмін та розподіляючи культури між ними, враховують наявність та розташування населених пунктів і тваринницьких ферм, кількість землі, рельєф місцевості, конфігурацію полів, розчленованість земельних масивів річками, дорогами, лісовими насадженнями.

Велика кількість сівозмін веде до зменшення розмірів полів, що негативно впливає на ефективність використання техніки. Великі за розміром поля сівозміни погіршують умови організації виробництва.

Польові сівозміни розміщують на польових землях та вододілах крутизною до 3^о. Залежно від кліматичних зон раціональний розмір їх сівозмінної площі становить 800 – 1000 га. Кормові, прифермські сівозміни розміщують на родючих ґрунтах біля тваринницьких ферм. На луках і заплавах впроваджують лукопасовищні сівозміни. Овочеві, рисові та інші спеціальні сівозміни впроваджують біля населених пунктів, водних джерел та в умовах зрошення. На схилах крутизною 3 – 7^о для захисту ґрунту від водної ерозії розміщують ґрунтозахисні сівозміни.

При організації сівозмінної площі потрібно передбачити, щоб кожна культура займала одне або кілька цілих полів. Вони повинні мати по можливості правильну прямокутну форму і приблизно однаковий розмір з метою раціонального використання техніки. Відхилення в розмірі полів допускається 3 – 10 %. Бажане співвідношення ширини до довжини поля 1:2, 1:3 при площі поля 150 – 200 га і більше та 1:4 при площі не менше 50 га. У  рівнинних лісостепових і степових районах поля нарізають довшими сторонами перпендикулярно до напряму пануючих вітрів, а на схилах – впоперек їх для затримання дощових і зливових вод; а в районах надмірного зволоження – вздовж схилу або під невеликим кутом.

Таблиця 2

Розрахунок структури посівних площ _____________________________

Площа сівозміни 800га

Продукція, культура	План виробництва, т	Урожайність, т/га	Необхідні площі										Буде вироблено, т
			Для виконання плану			Відхилення від плану			всього
			га	%	га		%	га		%
1	2	3	4	5	6		7	8		9	10
Зернові всього
У тому числі:	х	х	х	х	х		х	х		х	х
Озима пшениця	800,0	3	266,6	33,25	-0,2		0,05	266,4		33,3	799,2
Ячмінь	200,0	2,7	74,0	9,25	14,8		1,85	88,8		11,1	239,7
Горох	80,0	2,2	36,4	4,55	8		0,9	44,4		5,55	97,7
Технічні:
Соняшник	108,0	1,7	63,5	7,9	-18,3		-2,25	45,2		5,65	76,84
Рицина	8,0	0,6	13,3	1,6	31,9		4,05	45,2		5,65	27,12
Кормові культури
У тому числі:
продовження таблиці 2
Зелена маса на силос	1600,0	25	64	8	-19,6		-2,45	44,4		5,55	1110
Сіно	600,0	4,3	139	17,3	38,6		4,9	177,6		22,2	763,7
Площа посіву необхідна для виконання плану виробництва, га	х	х	657								х
Розбіжність	х	х	63								х
Пар	х	х	80							11,1	х
Площа сівозміни	х	х	800	100				800		100	х