5.Заходи захисту ґрунту від ерозії на основі контурно-меліоративної організації землекористування

Найнадійніший захист грунту від ерозії забезпечує застосування всіх груп заходів у єдиному комплексі, де вони взаємно доповнюють і підсилюють ґрунтозахисну дію кожного. На орних землях, що розміщуються на схилах застосовують переважно заходи протиерозійного обробітку грунту. За прямолінійної організації, коли межі полів сівозмін не проходять по горизонталях, а перетинають їх під різними кутами, не забезпечується достатнє зменшення чи припинення руйнівного стоку талих та зливових вод. Найбільше це спостерігається на територіях із сильно пересіченим рельєфом у разі розміщення полів на складних схилах із багатьма улоговинами, балками тощо.

За таких умов необхідно комплексно вирішувати питання боротьби з ерозійними процесами, запроваджуючи ґрунтозахисну контурно-меліоративну організацію всієї території землекористування.

Ґрунтозахисна система землеробства на основі контурно-меліоративної операції території включає такі елементи: раціональну структуру земельних угідь і посівних площ с/г культур; розміщення сівозмінних масивів з прив’язкою до структури конкретного природного ландшафту; розміщення полів у сівозмінних масивах і робочих ділянок залежно до рельєфу; ґрунтозахисний обробіток відповідно до рельєфу; кліматичних умов і вирощуваних культур; меліоративні та культуртехнічні заходи; раціональне розміщення системи лісових насаджень; раціональне розміщення лінійних рубежів з максимальною прив’язкою до горизонталей, елементів рельєфу та меж угідь.

Усі земельні масиви залежно від крутизни схилів, дії на них ерозійних процесів та еродованості ґрунту діляться на три еколого – технологічні групи.

До першої групи відносять більш рівнинна частина земель – плато і схили крутизною до 3°. Тут розміщують зерно-просапні сівозміни, які максимально можливо насичують просапними, а також іншими культурами. Ці культури вирощують за будь-якими технологіями.

До другої групи належать землі, розміщенні від 3° до 7°, де переважає слабо змитий ґрунтовий покрив. Тут розміщують переважно ґрунтозахисні зерно-трав’яні чи трав’яно-зернові сівозміни із застосуванням ґрунтозахисних технологій вирощування с/г культур.

Землі третьої групи – це схили крутизною понад 7°. Вони перебувають під постійним залуженням травами і використовуються як сінокоси і пасовища з регульованим випасом худоби, а сильно еродовані ділянки заліснюють.

Система використання земель на рівнинах і схилах різної крутизни супроводжується певними агротехнічними особливостями при вирощуванні різних груп культур. У зерно – просапних сівозмінах на землях першої групи потрібно на 40 – 50 % збільшувати рекомендовані зональні норми органічних добрив для компенсації інтенсивної мінералізації гумусу під просапними культурами.

Контурно – меліоративна організація території також включає цілу систему гідротехнічних споруд і заходів. Зазначені еколого – технологічні групи земель розділяють рубежами першого порядку. Це водорегулювальні вали чи вали-дороги з лісосмугами на нижньому краю. Їх проектують так, щоб виключити перелив чи розлив водозатримувального вала за будь-якого паводку. Іноді паралельно створюють рубежі другого порядку, які забезпечують зменшення водозабірної площі щодо рубежів першого порядку.

Якщо рубежі першого і другого порядків недостатньо зменшують поверхневий стік та не гасять його швидкість, то проектують рубежі третього порядку.