Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kursova_gr_docx1_39.docx
Скачиваний:
96
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
7.1 Mб
Скачать

2.2. Будова ґрунтового профілю і характеристика морфологічних ознак

Ґрунтовим профілем називається визначена вертикальна послідовність генетичних горизонтів у межах ґрунтового індивідуума, специфічна для кожного типу ґрунтоутворення.

Профіль ґрунту характеризує зміна його властивостей по вертикалі, пов’язана зі впливом ґрунтоутворювального процесу на материнську гірську породу. Спостерігається закономірна, залежна від типу ґрунтоутворення зміна гранулометричного, мінералогічного, хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні ґрунту всередину до незачепленої ґрунтоутворенням материнської породи. Ця зміна може бути поступовою, що відбивається плавним ходом відповідних кривих на графіках розподілу, які характеризують ті чи інші параметри ґрунту, наприклад вміст гумусу, мулистих часток, полуторних оксидів. З іншого боку, криві можуть мати ряд мінімумів і максимумів, що відбиває горизонти виносу й акумуляції тих чи інших речовин, різкі розходження в складі та властивостях горизонтів профілю.

Головні фактори утворення ґрунтового профілю, тобто диференціації вихідної ґрунтоутворюючої породи на генетичні горизонти, – це, по-перше, вертикальні потоки речовини й енергії (спадні чи висхідні залежно від типу ґрунтоутворення і його річної, сезонної чи багаторічної циклічності) і, по-друге, вертикальний розподіл живої речовини (кореневі системи рослин, мікроорганізми, ґрунтові тварини).

Будова ґрунтового профілю, тобто характер і послідовність складових його генетичних горизонтів, специфічна для кожного типу ґрунту і служить його основною діагностичною характеристикою. При цьому мається на увазі, що всі горизонти в профілі взаємно пов’язані й обумовлені. І хоча в різних типах ґрунтів окремі горизонти можуть мати близькі ознаки і властивості й бути аналогічними чи однотипними в генетичному плані, як, наприклад, гумусовий чи глейовий горизонт у різних ґрунтах, проте для кожного конкретного ґрунту завжди є комплекс взаємозалежних горизонтів, що складають його характерний профіль, а не їхня проста сума. Генетична цілісність, єдність ґрунтового профілю – основна властивість ґрунтового тіла, ґрунту як такого, що формується в процесі ґрунтоутворення з вихідної материнської породи як єдине ціле і як такий, що розвивається у часі в єдності складових його генетичних горизонтів.

Генетичні ґрунтові горизонти – це однорідні, як правило, паралельні земній поверхні шари ґрунту, що формуються в процесі ґрунтоутворення, складають ґрунтовий профіль і розрізняються між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями. Генетичними вони називаються тому, що утворюються в процесі генезису ґрунтів.

Генетичні горизонти в ґрунтовому профілі виступають як найважливіші однорідні складові частини ґрунтового тіла, причому їхня однорідність мається на увазі тільки в масштабі розгляду ґрунтового профілю. При іншому, більш детальному масштабі розгляду, ґрунтові горизонти виявляються неоднорідними і побудовані дуже складно.

Солонці лучно-чорноземні глибоко стовпчасті, солончакуваті на лесоподібних суглинках описані і сфотографовані у с. Крамаренки Кременчуцького району Полтавської області (дані аналізів Б. С. Носко ) .

Солонці – це ґрунти, що містять у ввібраному стані велику кількість обмінного Na (> 15% від ЄП) або інколи Mg (> 40% від ЄП) в ілювіальному горизонті.

В Україні солонці поширені в Поліській, Лісостеповій і Степовій зонах Лівобережжя, загальна площа їх досягає 4 млн. га.

Вони відносяться до категорії засолених ґрунтів, але, на відміну від солончаків, солі в цих ґрунтах знаходяться не на поверхні, а на деякій глибині.

Профіль солонцю ділиться на ряд добре виражених горизонтів (рис. 2.1):

He 0-20 см – гумусово-елювіальний (надсолонцевий), темно-сірого забарвлення, вологий, крупнопилувато-легкосуглинковий, пилуватогрудкуватий, плитчастий, пухкий, рясно припудрений SiO2; перехід різкий.

HI(e)ks 21-41 см – солонцевий, добре гумусований, пептизований, карбонатний, засолений, темнувато-сірий, вологий, крупнопилувато-легкосуглинковий, горіхувато-призмовидний, злитий, грані структурних окремостей глянцеві і рясно припудрені SiO2; перехід різкий.

Рис. 2.1. Ґрунтовий профіль солонцю лучно-чорноземного глибоко стовпчастого, солончакуватого на лесоподібних суглинках

IHpks 42-60 см – верхній перехідний, слабше попереднього гумусова ний і пептизований, карбонатний, засолений, сіро-бурий, вологий, легкосуглинистий, крупногоріхувато-стовбчастий, щільний, зустрічаються кротовини; перехід ясний.

Phiks/gl 61-71(80) см – нижній перехідний, слабогумусований і пептизований, карбонатний, засолений, сизувато-сірий, плямистий, вологий, крупнопилувато-легкосуглинистий, грудочкувато-крупногоріховий, ущільнений, в нижній частині глеюватий, в’язкий, липкий; перехід різкий.

Pglks 72(81) -130 см – карбонатний лесоподібний середній суглинок, глеюватий, засолений, сизувато-сірий, сирий, в’язкий, липкий, багато кротовин.

Загальний бонітет солонців глибоко стовпчастих становить 28, окремі – 36, 32 бали.

а)

б)в)

г)

Рис. 2.2. Солонці лучно-чорноземні глибокостовпчасті, солончакуваті на лесоподібних суглинках:

а – ландшафт низької лесової тераси; б – структура надсолонцевого горизонту; в – структура солонцевого горизонту; г – структура підсолонцевого горизонту.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]