
- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •1.1. Встановлення комуністичного (тоталітарного) режиму.
- •1.2. Розвиток Польщі в 1950—1980-ті рр.
- •1.3. Польща на сучасному етапі.
- •1.4. Польща па сучасному етапі.
- •2.1. Установлення комуністичного режиму в Чехословаччині.
- •2.2. Будівництво соціалізму. Празька весна.
- •2.3. Криза тоталітарного режиму. «Оксамитова революція».
- •Із Хартії-77 — правозахисного руху в Чехословаччині
- •2.4. Чеська Республіка.
- •2.5. Словацька Республіка.
- •1. Установлення комуністичного режиму.
- •2. Революція 1956 р.
- •З маніфесту державного міністра Іштвана Бібо
- •3. «Вітрина» соціалізму. Кадарівський соціалізм.
- •4. Угорщина на сучасному етапі.
- •4.1. Установлення комуністичного режиму в Югославії.
- •4.2. Конфлікт Тіто — Сталін.
- •Зі спогадів м. Джиласа, члена цк Союзу комуністів Югославії (скю)
- •4.3. Югославська модель соціалізму.
- •4.4. Криза Югославії.
- •4.5. Розпад Югославії. Міжетнічні конфлікти і війни на території колишньої Югославії.
2.4. Чеська Республіка.
Після утворення Чеської Республіки було продовжено політичний курс, започаткований після 1989 р. Свідченням цього стало обрання президентом країни В. Гавела, а головою уряду — В. Клауса, лідера Громадянського демократичного форуму (ГДФ), провідника економічних реформ.
Нова держава була визнана світовим співтовариством. Чехія стала членом ООН, членом Ради Європи і Організації економічного співробітництва і розвитку.
У 1994—1996 рр. завдяки здійсненим реформам Чехія мала стабільні результати економічного зростання — понад 4 % на рік. Також в основному було подолано інфляцію. Проте в 1997 р. країна зіткнулася із серйозними економічними труднощами. Прорахунки під час проведення реформ — фактичне припинення у 1995 р. приватизації, збитковість третини підприємств, втрата країною інвестиційної привабливості, незавершеність структуризації економіки, невідповідність банківської системи вимогам часу, слабкий розвиток фондового ринку та інші — призвели до падіння темпів розвитку країни, зростання безробіття, зниження життєвого рівня населення і, як результат, до зростання соціальної напруги.
Економічні негаразди спричинили урядову кризу. Новим прем'єр-міністром Чехії став Й. Тосовський. Його уряд зосередив основну увагу на економічній стабілізації.
У 1998 р. відбулись президентські вибори (президентом знову став В. Гавел) і дострокові парламентські, на яких перемогу здобула Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП). Перемога соціал-демократів не була переконливою (32,3 %) і це не дало змоги їм сформувати однопартійний уряд. Усі спроби домовитись про коаліцію натикались на опір головних політичних конкурентів ГДФ. Зрештою лідери ЧСДП і ГДФ уклали безпрецедентну Стабілізаційну угоду, згідно з якою передбачався розподіл основних посад у державі. Лідер соціал-демократів М. Земан став прем'єр-міністром, лідер ГДФ В. Клаус — спікером парламенту.
Уряд М. Земана продовжив курс на приватизацію, поглиблення ринкових реформ, у той же час передбачався розвиток соціальної сфери. Уряд також розпочав перегляд усіх сумнівних справ з приватизації, розгорнув боротьбу з корупцією. Такі заходи дали позитивний результат. Чехія відновила динамічний розвиток.
У зовнішній політиці М. Земан продовжив зусилля своїх попередників, спрямовані на якнайшвидше «повернення в Європу». У 1999 р. Чехія стала членом НАТО.
Важливим напрямком роботи уряду стало приведення економічної, політичної і соціальної моделі розвитку Чехії до стандартів ЄС. На цьому шляху країна досягла вагомих успіхів і 1 травня 2004 р. стала повноправним членом ЄС.
Наприкінці лютого 2003 р. після тривалого процесу виборів президентом Чехії було обрано В. Клауса.
2.5. Словацька Республіка.
1 січня 1993 р. на карті світу з'явилась нова держава — Словацька Республіка. Завершилась тривала боротьба словаків за власну державність. У лютому 1993 р. було обрано першого президента країни — Міхала Ковача, колишнього голову Федеральних зборів ЧСФР. Прем'єр-міністром нової держави став В. Меч'яр.
Становлення нової держави відбувалося в умовах економічних перетворень, які були розпочаті ще за часів існування Чехословаччини. Крім загальних труднощів перехідного періоду, перед Словаччиною постали і специфічні проблеми, зумовлені попереднім однобічним розвитком промисловості країни (переважна кількість підприємств спеціалізувалася на первинній переробці сировини, надмірна концентрація підприємств військової галузі). Така специфіка розвитку країни зумовлювала більш глибоку економічну кризу і, відповідно, більш негативні її наслідки, ніж у Чехії. У країні процвітало безробіття, більша половина населення знаходилась за межею бідності, високою була інфляція.
Уряд В. Меч'яра не зумів забезпечити відповідний рівень проведення реформ. Країна стала значно відставати від своїх сусідів, економічні проблеми вирішувалися дуже повільно. Словацька продукція була неконкурентоспроможною на європейському ринку. У вищих ешелонах влади процвітала корупція. Зовнішньополітичний курс країни був зорієнтований на Москву (головний торговельний партнер).
Усе це зумовило падіння авторитету В. Меч'яра і його партії «Рух за демократичну Словаччину». Зрештою у 1998 р. відбулись зміни уряду, новим прем'єром став М. Дзурінда. Він здійснив крутий поворот, як у зовнішній, так і внутрішній політиці: «Ми повинні будемо змінити майже все, не говорячи про те, що повинні повернути Словаччину на шлях до Заходу». Гарантом такого курсу країни став обраний у 1999 р. новий президент Рудольф Шустер. Новий політичний курс дав позитивні результати. Країна активно долала економічні труднощі, пристосовуючи свою економічну, політичну, соціальну структуру до європейських стандартів. У 2004 р. Словаччина стала членом НАТО і ЄС.
Отже, у лютому 1948 р. в результаті перевороту до влади в Чехо-словаччині прийшли комуністи. Проте побудова соціалізму не забезпечила процвітання країни. Колись найбільш збалансована економіка Європи стала розпадатися. Усвідомлюючи необхідність змін, керівництво Чехословаччини взялось до реформування соціалізму, надаючи йому «людського обличчя». У такому реформуванні радянське керівництво побачило загрозу соціалізму. Празька весна була придушена танками країн ОВД. Ця акція ще на двадцять років продовжила існування соціалізму в країні. Падіння соціалізму в Чехословаччині відбулось у результаті «оксамитової революції». 1 січня 1993 р. на теренах Чехословаччини в результаті «цивілізованого розлучення» в Європі утворилися дві держави: Чехія і Словаччина. Обидві держави взяли курс на «повернення» до Європи. У 1999 р. Чехія вступила до НАТО, у 2004 р. Чехія і Словаччина стали членами ЄС.
Угорщина