Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lekts_33.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
255.49 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність: 5.03051001 Товарознавство та комерційна діяльність,

5.03050702 Комерційна діяльність,

5.03050801 Фінанси і кредит,

5.03050802 Оціночна діяльність,

5.05170101 Виробництво харчової продукції

Дисципліна: „Всесвітня історія”

Лекція № ____

Тема: Відновленні та нові незалежні держави.

План.

  1. Росія у 1991-2009 рр.

  2. Соціально-економічне та політичне становище Прибалтійських країн, Білорусі, Молдови, держав Закавказзя та Центральної Азії.

  3. Міжнародні суперечності. Збройні локальні конфлікти.

  4. Нові незалежні держави на міжнародній арені. Їх відносини з Україною

Основна література:

Ладиченко Т. Всесвітня історія. К. 2003, С.174-181.

Опорний конспект лекції. Хм.2008.

Основні поняття і терміни: ринкова економіка, законодав­ча влада, виконавча влада, Федеральні Збори, Рада Феде­рації, Державна Дума, ринкові реформи, суверенітет, СНД, проблема Нагорного Карабаху, грузино-абхазький конфлікт, інтеграція

Основні дати: 8 грудня 1991 р. — створення СНД; 21 грудня 1991 р. — приєднання до СНД решти колишніх союзних республік, крім країн Прибалтики, Азербайджану та Грузії; 26 грудня 1991 р. — юридичне припинення існування СРСР, Початок 1992 р.— здійснення ради­кальної економічної реформи; кві­тень 1993 р.— Всенародний рефе­рендум, виявлення довіри Прези­дентові Б. Єльцину; 3—4 жовтня 1993 р,— політична криза, штурм урядовими військами Білого дому; 12 грудня 1993 р.— вибори до Феде­ральних Зборів, прийняття Консти­туції РФ; грудень 1994 р.— початок війни Росії проти Чечні (Ічкерії); 3 липня 1996 р,— обрання Б. Єльци­на Президентом РФ на другий тер­мін; 2000 р.— обрання Президентом РФ В. Путіна, 1991 р.— початок громадянської вій­ни в Таджикістані; 1992 р.— конф­лікт Молдови і Придністров'я; 1994 р.— прихід до влади в Білорусії О. Лукашенка; березень 1996 р.— підписання договору про поглиб­лення інтеграції між Росією, Біло­русією, Казахстаном і Киргизста­ном; 1997 р.—підписання Союзного договору Білорусією і Росією.

Особистість: Б. Єльцин, Є. Гайдар, В. Чорномирдін, О. Руцькой, Є. Примаков, Г. Зюганов, Д. Дудаєв, М. Касьянов, В. Путін, Л. Мері, Г. Улманіс, А. Бразаускас, О. Лукашенко, Г. Алієв, Е. Шеварднадзе, Р. Кочарян, А. Акаєв, С. Ніязов, Е. Рахмонов; Н. Назарбаєв

Крах СРСР був не настільки не передбачуваним процесом. Більшість країн Заходу не була зацікавлена в розпаді Радянського Союзу. Вони всіляко підтримували спроби М. Горбачова зберегти імперію. Західні країни звикли до світового порядку, у якому існують дві наддержави, де кожна посідає своє місце в системі міжнародних відносин. Поява нових держав обумовлювала нові міжнародні проблеми.

Беззастережною підтримкою користувалися лише країни Балтії, перед якими Захід відчував моральну відповідальність.

Однак, коли розпад СРСР став фактом історії, країни Заходу почали визнавати нові держави, висунувши натомість низку умов:

  • у новоутворених державах повинні гарантуватися права людини;

  • країни повинні приєднатися до договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а Україна, Білорусь і Казахстан до договору з обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1).

Новоутвореним державам (крім Росії, Білорусі та України) довелось про­йти процедуру прийняття в ООН.

Міжнародне співтовариство, насамперед країни «великої сімки», погодилися надати країнам СНД фінансову допомогу для виходу з економічної кризи, але за умови проведення ринкових реформ, запровадження приватної власності та дотримання міжнародних угод про права людини.

Країни СНД уклали між собою договори про дружбу і співробітництво. Крім того, кожна з них розширює свої міжнародні зв'язки. Мусульманські країни налагоджують зв'язки з мусульманським світом. Молдова відновлює зв'язки з Румунією, Україною та Росією, Казахстан і Білорусь орієнтуються на Росію. Україна намагається стати мостом між Заходом і Сходом, про­водить багатовекторну політику.

При створенні СНД лідери України, Росії, Білорусі домовились, що координуючими органами СНД стануть Ради голів держав та Ради урядів. Місцем їх перебування визначено Мінськ.

Уже на перших засіданнях координуючих органів СНД з'ясувалось, що країни-члени Співдружності мають різні підходи щодо подальшої долі організації.

Так, Україна, Молдова, Закавказькі держави, Туркменістан вважають, що завдання СНД — підготувати кожну з держав до того, щоб вона стала повністю незалежною.

Іншу позицію займають Росія і Білорусь. Вони прагнуть перетворити СНД організацію, яка нагадувала б федеративну державу на зразок СРСР. На ому шляху вже зроблено перші кроки: підписано Ташкентський пакт про воєнне співробітництво деяких країн СНД, з метою уніфікації законодавства створено Міжпарламентську асамблею, між Росією, Білоруссю, Казахстаном Киргизією створено митний союз. Росія і Білорусь заявили про співтовариство і узгодження дій з багатьох питань економічного і політичного життя.

Одна з найгостріших проблем у відносинах країн СНД є згортання господарських зв'язків між підприємствами. Головна причина руйнування цих зв'язків полягає в тім, що вони за радянських часів створювалися для потреб ВПК, який на сьогодні втратив свою могутність.

Серед країн СНД найбільш неврегульованими були відносини між Україною і Росією, Азербайджаном і Вірменією. Зрештою у червні 1997 р. між Україною і Росією було підписано широкомасштабний договір, який Державна Дума Росії ратифікувала лише в грудні 1998 р. У 2003 р. було підписано угоду про сухопутний кордон між Україною і Росією. Невизначеною залишилась ділянка морського кордону в Азовському морі та в Керченській протоці, попередня домовленість про яку була досягнута в грудні 2003 р. після конфлікту навколо українського острова Тузла.

Розпад СРСР і утворення нових незалежних держав зумовили нову розстановку політичних сил у країнах СНД. Основне протистояння відбувається між демократичними і прокомуністичними силами, набираючи нерідко форм відкритої боротьби.

1. Росія у 1991-2009 рр .

На першому з'їзді народних депутатів РРФСР 12'червня 1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет, яка проголосила, що вся повнота влади на території Росії належить її державним органам. У Декларації говорилось про «прагнення створити демократичну правову державу».

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.