Підприємницькі товариства

На підставі ст.84 ЦК У товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками називаються підприємницькими. Вони можуть бути організованими тільки як господарські товариства або виробничі кооперативи. Ознаками підприємницького товариства є:

• мета – отримання прибутку;

• можливість розподілу цього прибутку між учасниками товариства;

• організація такої юридичної особи як господарського товариства або виробничого кооперативу.

Непідприємницькі товариства

Згідно із ч.1 ст.85 ЦК У непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькими організаціями є релігійні громади (парафії, церкви, тощо) інші релігійні організації (монастирі, релігійні братства, місії, навчальні заклади) – на підставі Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»; політичні партії та громадські організації – на підставі Закону України «Про об’єднання громадян»; благодійні організації – на підставі Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»; торгово-промислові палати – на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; профспілки – на підставі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Створення юридичної особи

На підставі ст.87 ЦК У для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Підставою для створення підприємства є рішення власника (власників майна) чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або трудового колективу. Таке рішення повинно бути зафіксоване письмово і підкріплене відповідними установчими документами, підписаними всіма учасниками.

Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації і з цього моменту набуває правоздатності. Згідно ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” під державною реєстрацією юридичних осіб слід розуміти засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок реєстрації юридичної особи визначається ст.58 Господарського кодексу та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ”.

Цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб

Як суб’єкт майнових та особистих немайнових відносин юридична особа поділяється цивільною праводієздатністю. Цивільна правоздатність юридичної особи згідно із ст. 91 ЦК У виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа може мати такі самі права і обов’язки, як і фізична особа, за винятком тих прав і обов’язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини – це суть принципу загальної або універсальної правоздатності юридичних осіб .

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов’язки : право на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність, ділову репутацію.

Цивільна дієздатність (ст. 92 ЦК). Юридична особа набуває цивільних прав і приймає на себе цивільні обов’язки через свої органи, які діють відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів. Органи юридичної особи формують і виражають її волю, тому саме через ці органи, за їх допомогою, їхніми діями, юридична особа здобуває цивільні права і бере цивільні обов’язки (загальні збори, виконавчий орган – правління, дирекція та ін.). Юридична особа бере участь у цивільному обороті через своїх працівників діями яких вона не тільки здійснює свої права і обов’язки, а також набуває і припиняє їх. Дії цих працівників згідно з законом вважаються діями самої юридичної особи.

	Особисті немайнові права юридичної особи
	Право на найменування
	Право на виробничу марку
	Право на знаки для товарів і послуг
	Право на честь гідність і ділову репутацію
	Право на таємницю кореспонденції
	Право на інформацію
Органи і представники юридичної особи

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган , та особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Управління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді підприємства (правлінню) або іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.

Керівник підприємства наймається (призначається) власником або уповноваженим ним органом, з ним складається контракт (договір). Керівник підприємства самостійно розв’язує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчим органом є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи юридичної особи. Правління (дирекція) обирається загальними зборами. Повноваження правління (дирекції) визначається Законом України “Про господарські товариства” та статутом відповідного товариства.

У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, які обирають голову, а у великих кооперативах – також правління. Правління (голова) кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, що не віднесені до виключеної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Виступаючи від імені юридичної особи, орган виражає її волю, волю всього колективу, тому дії органів – це дії самої юридичної особи.

Error: Reference source not found

Error: Reference source not found

Об’єднання, створення, правове становище та організаційно-правові форми діяльності яких регламентолвані ЦК У