Відшкодування моральної шкоди

Згідно із ст. 1167 ЦК відшкодування моральної шкоди можливе за:

• наявності такої шкоди;

• протиправної поведінки заподіювача;

• наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою;

• наявності вини.

На підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у : завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я; протиправної поведінки щодо членів сім’ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.

При завданні особі моральної шкоди, обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була завдана потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідальність особи, яка завдала шкоди без вини, може мати місце лише у випадках:

• якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або життю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

• якщо шкоди завдано фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписи про невиїзд, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, незаконного затримання.

29.2. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки % Інформація

На підставі ст. 1187 ЦКУ джерело підвищеної небезпеки – це діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, що цю діяльність здійснюють та інших осіб. (Наприклад, літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвої зупинки; будівництво – тією ж неможливістю зупинки техніки; предметами, піднятими на висоту, або заглибленими і заподіянням саме механічних ушкоджень (каліцтво); хімічні, радіоактивні, вибухові і вогненебезпечні та інші речовини, дикі звірі, службові собаки, собаки бійцівських порід, танки, артилерія, ракети та ін.).

В керівних роз’ясненнях Пленуму ВСУ, а саме в постанові від 27.03.92 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших о6’єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості.

Характерні ознаки:

• Неможливість повного контролю зі сторони людини;

• Наявність шкідливих властивостей;

• Велика ймовірність завдання шкоди.

Не визнається джерелом підвищеної небезпеки: домашні тварини; зберігання каністри з бензином в гаражі власника автомашини; діяльність зі зброєю та ін.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності:

наявність шкоди;

протиправна дія заподіювача шкоди;

наявність причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою.

Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов’язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Це особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суб’єктом права вимоги є особи, яким заподіяно шкоду джерелом підвищеної небезпеки (пасажири транспортних засобів, відвідувачі зоопарків, пішоходи та ін. особи).

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.