26.4. Права та обов'язки сторін за договором зберігання. Відповідальність сторін. % Інформація

Змістом договору зберігання є права та обов'язки сторін. Отже, слід диференціювати права та обов'язки поклажодавця і зберігача. До обов'язків поклажодавця відносять:

1. обов'язок попередити про властивості речі, переданої на збе­рігання, та особливості її зберігання (ст. 952 ЦК України);

2. обов'язок оплатити витрати, пов'язані зі зберіганням, коли це обумовлено договором чи законом (ч. 3 ст. 947 ЦК України);

3. обов'язок внести за зберігання плату при умові, що вона та строки її внесення встановлені договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України);

4. обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч. 2 ст. 947 ЦК України);

5. обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Що стосується зберігача, то спектр його обов'язків є значно шир­шим і містить у собі:

1. обов'язок прийняти річ на зберігання (ст. 940 ЦК України);

2. обов'язок зберігати річ впродовж всього обумовленого догово­ром строку або до моменту витребування речі поклажодавцем (ч. 1 ст. 938 ЦК України);

3. обов'язок забезпечувати схоронність речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України);

4. обов'язок піклуватися про річ як про свою власну у разі, коли зберігання здійснюється безоплатно (ч. 2 ст. 942 ЦК України), — це означає, що речі поклажодавця мають зберігатись у тих самих умовах, що й аналогічні речі зберігача;

5. обов'язок надавати послуги щодо зберігання особисто (ч. 1 ст. 943 ЦК України);

6. обов'язок не користуватися річчю, переданою поклажодав­цем, а також не передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України);

7. обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхід­ність зміни умов зберігання речі й отримати на це його відповідь (ч. 1 ст. 945 ЦК України);

8. обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості у випадку іррегулярного зберігання (ч. 1 ст. 949 ЦК України).

Відповідальність сторін за договором зберігання

Поклажодавець відповідає перед контрагентом за договором:

1. за збитки, заподіяні зберігачеві внаслідок того, що зберігання не відбулося (ч. 2 ст. 939 ЦК України);

2. за несвоєчасність чи неповноту сплати винагороди за збе­рігання та за відшкодування витрат на зберігання (ч. 2 ст. 625 ЦК України);

3. за несвоєчасне отримання речі зі зберігання (ст. 948 ЦК Украї­ни) поклажодавець зобов'язаний не лише внести плату за весь фак­тичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України), а й відшкодувати всі збитки, пов'язані з тим, що він не забрав річ після закінчення строку договору зберігання;

4. за збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на збе­рігання (ст. 952 ЦК України).

Відповідальність зберігача:

1. за відмову від прийняття речей на зберігання (ст. 940 ЦК України);

2. за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання (ст. 950 ЦК України).

26.5. Зберігання на товарному складі % Інформація

За договором складського зберігання товарний склад зобов'я­зується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути його у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК України). Даний до­говір слід охарактеризувати як двосторонній, консенсуальний та сплатний.

Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким виступає товарний склад. Товарним складом згідно з ч. 1 ст. 956 ЦК Украї­ни є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. При цьому за­конодавець розрізняє два види товарних складів: власне товарний склад і товарний склад загального користування. Суттєва відмін­ність між ними полягає у тому, що товарний склад загального кори­стування здійснює свою діяльність на підставі публічного договору (ч. 2 ст. 957 ЦК України), тобто на підставі закону, інших норма­тивно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний при­ймати на зберігання товари від будь-якої особи (ч. 2 ст. 956 ЦК України). Є також певна специфіка у визначенні поклажодавця за договором складського зберігання. За даним договором поклажодавець конкретизується, як правило, коли він передає товар для збе­рігання на склад.

Об'єктом договору складського зберігання є товар, який з точки зору економічної теорії розуміється як результат пра­ці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання.

Договір складського зберігання має бути укладений у письмовій формі. Однак на практиці між контрагентами інколи укладаються письмові договори складського зберігання, в яких зазначається не лише факт передачі товару на склад, а мають місце і чітко зазначені права й обов'язки сторін та інші істотні умови. Тому законодавець вважає, що письмова форма даного договору дотримується у разі, коли товарний склад видав поклажодавцю складський документ. До складських документів належать: складська квитанція, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.