Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цив та сім право.doc
Скачиваний:
170
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
2.49 Mб
Скачать

26.3. Поняття, сторони, предмет, об’єкт, форма та строк договору зберігання. % Інформація

Ч. 1 ст. 936 ЦК України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Даний договір покликаний регулювати відносини щодо зберіган­ня у побутовій сфері. Він характеризується односторонністю, без­оплатністю, реальністю та особистісністю договірних зв'язків.

В ч. 2 ст. 936 ЦК України йдеться про відносини зберігання у професійній сфері – у разі, якщо зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяль­ності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.

Тут прослідковується двосторонність, оплатність та консенсуальність даного договору, а у разі, коли зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, при­міщеннях) загального користування, договір набуває ще й ознак публічного договору.

Сторонами(контрагентами) за даним договором є поклажодавець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на збе­рігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, уповноважена для передання речі на зберігання. Щодо спеціальних видів зберігання можуть ви­різнятися і певні вимоги до поклажодавця. Так, у разі зберігання речей пасажира Поклажодавцем може бути лише пасажир. Що сто­сується зберігача, то ним слід визнавати особу, яка зобов'язана прийняти річ на зберігання, утримувати її впродовж певного строку і повернути у цілісності та схоронності. Зберігачем також може бу­ти, як правило, право- та дієздатна фізична або юридична особа, од­нак в окремих випадках до особи — зберігача також можуть стави­тися певні умови. Наприклад, у разі встановлення обов'язку збе­рігати майно у майбутньому зберігач має бути професійним зберігачем, тобто повинен здійснювати свою діяльність на засадах підприємницької діяльності.

Предметомдоговору зберігання є послуга, що полягає в сукуп­ності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та по­дальше повернення зберігачем певного об'єкта.

Об'єктомзберігання, як правило, є рухома річ. При цьому вона може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками, наприклад, у разі зберігання речей, що є предметом спо­ру (секвестр).

Іншою істотною обставиною даного договору є строк (термін) даного договору, тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнен­ня якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. При цьому договір зберігання може бути строковим (тобто укладеним на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні).

Особливим аспектом договору зберігання є можливість встанов­лення його оплатності за згодою сторін, тому окрема роль при цьому відводиться ціні договору.

Формадоговору зберігання залежить від різних обставин. Так, якщо сторонами договору є фізичні особи, то договір укладається, як правило, в усній формі. При цьому окремі різновиди договорів зберігання можуть укладатися вчиненням конклюдентних дій, на­приклад, під час зберігання речей у камерах схову.

Письмова форма вимагається у разі, коли договір укладається між двома юридичними особами, між фізичною та юридичною осо­бами або коли сума оплати перевищує у двадцять і більше разів роз­мір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 208 ЦК України).

Крім загальних підстав, письмова форма для договору зберігання є обов'язковою у разі, коли зберігач зобов'язується взяти річ, незале­жно від її вартості, на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК Украї­ни). До простої письмової форми договору зберігання прирівнюються документи (розписка, квитанція та ін.), підписані зберігачем.

Підтвердженням наявності між особами договірних відносин, а також того, що річ була передана на зберігання, крім письмового договору може бути наявність у поклажодавця легітимаційного зна­ка (номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання), якщо це встановлено законом, іншими актами цивільно­го законодавства або є звичним для цього виду зберігання. При цьо­му утримувач даного легітимаційного знака презюмується належним поклажодавцем, тому зберігач зобов'язується виконати свої зобов'я­зання зі зберігання перед пред'явником легітимаційного знака.