ІУиг&мня для самоконтролю

1- В чому полягали впливи транспортної революції на розвиток мандрівництва?

2. Які особливості розвитку ресторанної справи в країнах Європи та Америки в XVHI-XIX ст,? Кого можна вважати засновником концепції сучасного ресторану ?

3. Чому Англія стала першою країною мандрівників?

4. Які соціально-психологічні причини становлення туризму?

5. В чому заслуга Томаса Кука як організатора туристичної галузі?

6- Охарактеризуйте основні напрямки розвитку туристичної сфери в країнах Європи в XVm-XTX ст.

Рекомендована література: 2004 ' ^{ронкова лп}- Исторня туризма и гостеприимотва. - Москва; ФАИР-ПРЕСС,

120 ^{Устеменко} Л.М., Афанасьев І.Ю. Історія туризму. - К.: Альтер-прес, 2005. - С. 91-

СВІТОВИЙ ТУРИЗМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Передумови організації та управління комплексом туристсько, екскурсійної діяльності в рамках держав і на міжнародному рівні. На початку XX ст. склались якісно нові умови для розвитку туризму. Насамперед вони позначились на транспортних умовах. Практично у всіх індустріально розвинених країнах продовжується будівництво залізниць. Визнаними лідерами були США та Росія (згігальна довжина залізниць до 1913 р. складала більше 70 тис. км. Основні залізниці будувалися в центральних і південних районах Європейської частини Росії. На межі ХІХ-ХХ ст. була прокладена Транссибірська магістраль, шо протягнулася аж до Владивостоку).

Продовжують удосконалюватися морські судна. Конкуренція змушувала судновласників постійно покращувати умови перебування та прожиііання на судні. Зручнішими ставали каюти, пасажирам гарантувалися ікісш: харчування, прекрасне обслуговування, маса розваг. Все це перетворювало судна на висококомфортабельні плавучі готелі. Будівництво морських пасажирських судів йшло шляхом створення величезних лайнерів. Так, в 1907 р. на вод;, були спущені трансатлантичні лайнери "Сиріус", "Лузітанія", "Мавританія" водотоннажністю по ЗО тис. тонн і швидкістю 26 вузлів в годину. У 1912 р. на воду був спущений "Титанік", що став самим гігантським кораблем свого часу. Вони перетинали океан практично за тиждень. Пізніше регулярні рейси став здійснювати трансатлантичний лайнер "Куш Мері", водотоннажність якого дорівнювало 80 тис. тонн, а швидкість - ЗО вузлів на годину.

Початок XX ст. був ознаменований розвитком принципово нових видів транспорту, які сприяли розвитку індустрії туризму. Насамперед це автомобілі і літаки.

З 1915 р. автобус став доступним громадським міським транспортом в багатьох містах світу. Для автобусів стали використовуватися дизельні і бензинові двигуни потужністю від 200 кінських сил і більше. Стали виготовлятися тристські автобуси великою місткістю - до 50 місць. З'явилися автобусні фір;ии-гіганти, які перейшли до випуску висококомфоргабельних пасажирських і туристських автобусів. Разом з автобусом туристи стали використовувати автомобілі. З цього моменту можна говорити про появу нового виду туризму - автомобільного, який, у свою чергу, сприяв розвитку мережі доріг і системи придорожніх точок швидкого харчування. У 20-і pp. XX ст. з'явилися перші туристські майданчики, які згодом перетворилися на мотелі. Початок автотуризму припадає на 1916 p., коли в США починає працювати служба з прокату автомобілів братв Саундерів. В 1918 р. виникає одна з найкрупніших до сьогоднішніх днів фірма з прокату автомобілів Hertz.

На початку XX ст. створюються зручні багатомісні літаки, які починають використовуватися для повітряних перевезень. Регулярні повітряні перевезення

ерше з'явилася в Німеччині. Це був маршрут ''Берлін - Лейпціг - Веймар" а певізник пізніше став відомий як "Lufthansa". Швидкість і комфорт зробили •_аПОдорожі лідируючим видом транспорту в туристських перевезення*:.

Зміни, що відбуваються, в європейському суспільстві і йол) культурі дпиводять до "ранссіюрмації видів туризму і напрямків діяльності туристських 4ірм. При цьому міняється сам характер туризму. Елітарний туризм, доступний тільки обмеженій групі людей, поступається: місцем масовому туризму. До туристської діяльності залучаються представники середнього класу, що фор^мУ^ється> ^{а пот}'^м і широкі верстви міського населення в цілому.

На межі ХІХ-ХХ ст. туристський бізнес освоїв два основні напрями туристичного ринку - елітарний туризм для представників вищих прошарків суспільства і туризм інтелігенції, поїздки якої були обумовлені головним чином культурно-освітніми цілями. Становлення і розвиток значних верств міського населення привело до формування концепції туризму як рекреаційної діяльності, дов'язаної з підновленням "життєвих сил" і оздоровленням. До традицій відпочинку, що існували у заможних людей, на дорогих, престижних курортах додаються нові види рекреації. Популярним стає дачний відпочинок серед розбагатілих представники) середнього класу, а також екскурсії на природу, які стають доступними для широкого кола населення.

Це сприяє розЕїитку туристського руху, метою якого був відпочинок на природі. Прагнення привернути якомога більше людей до цього виду туризму підтримувалась різними громадськими і державними організаціями. У 1895 р в столиці Австрії Карпом Реннером (1870-1950), активним діячем гоціал-демократичного руху, був заснований один з наймасовіших у той час туристських союзів - союз "Друзі природи". Мета його діяльності - організація походів, пізнавальних екскурсій "вихідного дня", пікніків на природу, що перекликалися із завданнями робочого руху, який набирав силу у всій Європі. Саме звідси бере початок традиція робочих "маївок", яка. з часом органічно увійшла до соціалістичного руху

З" початку XX ст. рух "Друзів природи" розповсюджується на інші країни, такі, як Німеччина. Швейцарія, Франція, Бельгія. Голландія, а також країни Східної Європи. Серед робітників поширювався новий стиль життя, пов'язаний з пропагандою здорового способу життя.

Входить і моду активний туризм, пов'язаний не тільки з походами і екскурсіями на природу, але і з розвитком різних видів спорту. Ще з середини -ОХ ст. у ряді країн Європи виникають спортивні туристські клуби і товариства, до початку XX в. до цієї діяльності підключаються молодіжні організації. Так, в Німеччині в 1901 р. виникає молодіжний рух "Перелітні птахи", мета діяльності «кого - залучення до активних видів туризму, які розуміються як засіб фізичного гарту і самоствердження у дусі певних етичних принципів. Члени цього товариства ^оа>;°плювалися тривалими пішохідними походами з пізнавальною метою, "вченням німецького фольклору. їм часто доводилося ночувати просто неба. В

1910 p. за ініціативою цього товариства була відкрита проста і дешева молодіжна І нічліжка - хостель, яка набула велике поширення в європейських країнах і д₀ і 1930 p. в Англії була створена перша Асоціація хостелей, а з 1932 р. існує І міжнародна асоціація хостелей - The International Youth Hostal Federation (IYHF) - I з штаб-квартирою в Англії.

Ця тенденція розвитку масового туризму знаходить підтримку у . представників туристського бізнесу. Загальновідома роль швейцарської^) підприємця Р. Дуттвайлера, який в 1935 p., створює фірм)' "Отельплан ". в основі діяльності якої орієнтація на розповсюдження і просування туристських послуг для І найширших верств міського насіжння. Ця концепція залучення в туризм "маленької людини" надала істотну допомогу у відновленні готельного і туристського бізнесу, який прийшов в занепад після першої світової війни і економічної депресії 30-х років XX ст.

Розвиток "народного туризму" в цей період стає метою діяльності в Німеччині, до влади в якій приходить націонал-соціалізм. Розвито» туризму береться під державну опіку. У 1933 р. був заснований імперський комітет з туризму, який підкорявся міністру народної освіти і пропаганди. У країні створюється спеціальна організація "Сила через радість ", яка направляє, масовий туризм в русло пропаганди ідей націонал-соціалістів. За такою підтримкою з боку німецької держави число туристських поїздок збільшується з 2,3 млн. в 1934 р. до 10,3 млн. в 1938 р. Німецькі туристи активно освоюють основні центри: туризму. Разом з тим подібний бум породжує і негативні моменти. З'являється ноза форма політичного туризму, коли під виглядом туризму ведеться розвідувальна і підривна робота. Наприклад, німецькі "альпіністи-туристи", що побували на Кавказі до ц другої світової війни, вивезли не тільки масу вражень про красу цього краю, але і карти найважливіших стратегічних районів. Як наслідок, туризм стає каналом збору інформації розвідувального характеру, що підсилює недовіру і конфронтацію

між країнами.

Все це відбувається на тлі економічної кризи, що посилюється, і Великої депресії 1930-х років, які охопили практично всі розвинені країни світу. Ці процеси привели до різкого скорочення, по-перше, фінансових можливостей різних версти населення для здійснення туристських поїздок, по-друге, наслідком цього стає криза в системі гостинності.

Початок нового етапу в розвитку туризм)/ пов'язаний із закінченням Другої світової війни. В 1948 р. були дозволені поїздки зарубіжних туристів до Японії. Але ще довгі роки "холодної війни" заважали повноцінному розвитку туризму. Складні політичні, економічні і соціальні процеси, події в світі в другій половині XX ст. змінили світову спільноту. Воно стало мобільнішим, демократичним; зріс рівень соціального добробуту. Bos це сприятливо відобразилося на туризмі-Міжнародні туристичні поїздки стали доступними широким верствам населення. Міжнародний туристичний обмін одержав розвиток на всій планеті. Окрім Європи (традиційного туристичного центру), активно відвідуютьсн країни Америки, Азії

■ Океанія. Домінує тенденція до знайомства з віддаленими регіонами, розвитку туризму величезну роль виконує інфраструктурний

П имітно, що Ппол. XX ст. відзначається рисами гуманізації, соціологізації кологізації економіки в цілому і туризму зокрема. Більша увага приділялась птації на задоволення потреб окремої особистості, її різноманітних запитів, а не артним, "середньостатистичним" потребам. технічногоокремої о суосбист _остіусї; ї різноманітних запитів, а не піхи Ув розвитку томобільного транспорту. авіабудуванні, засобах комінікстандартним "середньолатистичним" потребам

Найважливіші чинники розвитку туризму II пол. XX ст. (за Л.М. Устименко та І.Ю. Афанасьевим) [с. 203]:

-зростання суспільного добробуту і прибутків населення, що в повоєнні роки істотно вплинуло на структуру споживчих витрат;

- скорочення робочого часу і зростання вільного часу;

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу. Успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудуванні, засобах комунікації, інформаційних технологіях спричинили автомобільний бум, дали поштовх до вдосконалення повітряного сполучення і зменшення цін на авіаквитки, до підвищення безпеки морських перевезень;

• урбанізація. Не маючи задоволення в роботі, людина II пол. XX ст. мала дедалі менше можливостей для повноцінного оздоровлюючого відпочинку вдома. Більша частина населення в розвинутих країнах кінця XX ст. мешкала в містах, що вирізняються такими рисами як згустки струсів, метушні, анонімності життя, відсутності контактів з людьми, стерильністю міських пейзажів, відривом від природи. І саме туризм для багатьох людей став можливістю втечі з відчуженого світу міст і засобом повернення до природи;

• трансформація суспільної свідомості. В провідних країнах світу друга пол. XX ст. позначилась переходом "від суспільства робочого часу до суспільства вільного часу". Така трансформація позначилась наступними тенденціями: зміна в системі духовних цінностей споживача та зміни в теоретичній концепції вільного часу. Якщо в середині XX ст. вільний час розглядався як засіб відновлення фізичних і розумових сил для продовження продуктивної праці, то в останній чверті XX ст. вільний час: використовується на споживання матеріальних благ, що забезпечувало добробут суспільства. Кінець XX ст. позначився тенденцією до споживання матеріальних благ не як самоцілі, а заради насолоди життям (гедонизацщ вільного часу).

Розвиток готельно-ресторанної справи у XX ст. Поява нових видів

фанспорту змінювала природу готельної індустрії. Розвиток залізниць привів до

"творення системи харчування на вокзалах, а також привокзальних готелів. У

ЗД' запізниця Canadian Pacific (CP) надала своїм пасажирам можливість

йнятися в готелях, побудованих самою залізницею. Аналогічним чином

повітряний транспорт став каталізатором розвитку готелів, які оудувалися в районі

аеропортів.

Коли туристи стали освоювати автомобільний транспорт, готельний бізнес почав підстроюватися під ці потреби. На автомобільних дорогах також стали виникати готелі для автомобілістів - мотелі. Перший мотель був побудований, в Каліфорнії архітектором Артуром Хайнеманом в 1925 р. приблизно !• 200 милях від Лос-Анджелеса. Мотель був спроектований таким чином, що гості могли і підрулювати безпосередньо до дверей своїх одноповерхових бунгало або гаража, що примикаїю до бунгало. Весь ансамбль з сорока будиночків був стилізований під іспанську католицьку місію. Середньовічний колорит їй додавали башточки, біла колонада і дерева у внутрішньому дворику. Мотель Хайнемана поклав початок бурхливому будівництву мотелів по всім дорогам світу.

Розвиток автомобільного транспорту привів до появи системи придорожніх пунктів харчування. У 1927 р. Дж. Уїллард Марріотт (1900-1985) відкрив своє перше придорожнє кафе, в яких обслуговувалися, не виходячи з своєї машини. Ці заклади одержали назву "драйв-ін" (drive in - заїжджай в двір). Ця система харчуЕ>ання з часом стане невід'ємною частиною американського способу житія і одним з улкблених місць для відпочинку.

В умовах посилення конкуренції власнихи готелів звертають всю більшу увагу на задоволення потреб клієнтів. З'являються численні нововведення, які роблять перебування в готелях комфортабельнішим. Важливу роль в цьому зіграв Елсворт Статлер (1863-1928), якому належать ідеї створення недорогих готелів нового типу. Це були перші готелі, де в кожному номері були не тільки окрема ванна, але і телефон. Зручності в номерах поєднувалися з високим сервісом в

обслуговуванні.

Не звгіжаючи на економічну кризу 30-х років XX ст. готельна справа розвивається пришвидшеними темпами. Практично кожне велике місто мало ресторани та нічні клуби.

В цілому слід зазначити, що система гостинності достатньо швидко реагувала на змінні умови ринку. Під час спаду ділової активності в 30-і роки XX ст. багато підприємців перейшли на нові види обслуговування відвідувачів, Так, власник невеликого ресторану Дельмоніко став спеціалізуватися кіа приготуванні сніданків і обідів для фірм. Він обслуговував різні заходи від званих обідів, вечерь до весільних церемоній.

У другій половині XX ст. відбувся масштабний розвиток ресторанною бізнесу. У 1959 р. в Америці відкрився перший елегантний ресторан, що не наслідував французьких зразків, - Four Seasons (Чотири пори року). Він увібрав в себе весь попередній досвід ресторанної справи, і все в ньому, під просторого приміщення: до столових аксесуарів, створювало відчуття гармонії Цей ресторан відрізнявся від інших не тільки своїм сезонним меню, про що говорить його назву, але і славиися сучасною архітектурою і внутрішнім інтер'єром, що втілює тему мистецтва.

Особливе значення в ресторанному і готельному бізнесі мало створення своєрідних готельних і ресторанних ланцюгів. Під ланцюгами в готельному або ресторанному бізнесі стали розуміти групу підприємств, які здійснюють колективний бізнес і знаходяться під безпосереднім контролем керівництва лаяиюга. Серед старих готельних ланцюгів можна згадати "Hilton", який був заснований в 1927 р. Конрадом Хіптоном. До теперішнього часу "Hilton" є величезною корпорацію з штаб-квартирою в Беверлі-Хілз (Каліфорнію, США), яка, у свою чергу, складається з декількох ланцюгів, що мають власні стандарти обслуговуванню.. Другий найбільший готельний ланцюг світу - "Holiday Inc. " був заснована в 1952 р. Кеммонсом Уілсоном. Створювалися ланцюги і в ресторанному бізнесі. Це відомі сьогодні "Макдональдс", "Бургер Кінг", "Піца Хат" і ін. "Макдоиальдси" починають діяти з 1955 р. Історія компанії "Піца Хат' почалася влітку 1958 p., коли два студенти коледжу Ден і Френк Карней з штату Канзас, США, відкрили перший ресторан під такою назвою. З 1971 р. "Піца Хат" стала найкрупнішим ресторанним ланцюгом в «віті і за кількістю ресторанів, і за кількістю продаж. З 1977 р. новим власником ланцюга стає компанія "Пепсико [нкорпорейтин'". В цілому створення ланцюгів відкривало перед туристським бізнесом нові можливості і дозволяло просувати на світовому туристському ринку вищі стандарти обслуговування.

В середині XX ст. розвиток готельної справи робить акцент на оригінальності. Так, у столиці Нідерландів туриста чекає найвищий в світі плаваючий готель. Цей комфортабельній п'ятиповерховий "корабель" коливається між причалами Амстердама і створює повну ілюзію морської подорожі. Найвищим в світі є 73-поверховий готелю, розташований в Сінгапурі. В Бахрейні діє підводний готель, розташованого на дні Перської затоки, що складається з окремих корпусів, сполучених між: собою переходами. Потрапити всередину можна тільки в спеціальних прозорих ліфтах, які опускають любителів екзотики в морські глибини. Екстримально виглядає невеликий готель в Норт-оф-Спейні (столиця Республіки Тринідад і Тобаго), який ніби висить на скелі над урвищем і зайти в нього можна тільки через дах.

Сучасні туристи можуть вибрати готелі залежно від свого бюджету. Найдорожчим н світі! ВЕіажався "люкс", розташований в головній будівлі готелю 'Фермент" в Сан-Франциско, побудованого іде в 1927 р. Вартість "люкса" складає близько 6 тис. доларів в добу, що враховує не тільки розкішний інтер'єр, але і відмінний сервіс. Клієнту надається можливість круглодобово користуватися послугами покоївки, дворецького і водія.

Різноманіття готелів обумовлене не тільки прагненням задовольнити різні °**аки клієнтів, але і культурно-історичним, національними особливостями. Це привело до формування критеріїв оцінки якості обслуговування в різних державах, система класифікації готелів, серед яких найпоширенішої є система зірок, '«кивана у Фракції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії і низці інших країн, що беруть у_{Часть в} міжнародному туристичному обміні.

Пожвавлення економіки в післявоєнний період приводить о зростання мобільності, що, у свою чергу, веде до трансформації готельної спраи з індустрії малих приватних підприємств в сучасну індустрію з різноманітним способами володіння і управління. У організаційній структурі управління готелми в світовій І готельній індустрії з 50-х pp. XX ст. утвердилися дві основні модеі організації І готельної справи.

Перша модель - модель Рітца пов'язана з ім'ям швейцарської! підприємця Цезаря Рітца. Основна ставка цих готелів робилася на європейькі традиції вишуканості і аристократизму, На сьогодні ця модель в Західній Єврсіі переживає І кризу. За останні 25 років з світового ринку готельних послуг зійшли іільше 2 мли. готельних номерів в стилі "палас".

Друга модель - ланцюг готелів "Холлідгй Інн" пов'язаіий з ім'ям американського підприємця Кемонса Уїльсона. У цій моделі робитья наголос на велику гнучкість в задоволенні потреб клієнта і стандартизацію внюг незалежно від того, в якій країні знаходиться готель. Під контролем цдго ланцюга знаходиться більше 50 % готельних номерів в світі.

Найбільша концентрація готелів зафіксована у США та Залдній Європі (70 %). За концентрацією готелів в одному місці має перше місце Лас-Вегас (США). Більшість готельних ланцюгів у світі також американські.

За даними Міжнародної асоціації готелів, в світі налічується повд 308 тисяч готелів, найбільше число яких розташоване в Європі і Північній Аіериці (70 %). Велике число готельних ланцюгів в сяіті належить США. С;ред відомих американських ланцюгів можна назвати "West Inn", "Hyatt", і також вже згадуваний "Hilton", які відносяться до ланцюга класу "люкс". Де ланцюга середнього класу належать "Marriott", "Holiday Inn"', "Ramada", "Iheraton" і ін. Крім того, в світі відомі такі готельні ланцюги, як: "Ассог" (Франції), що має 700 готелів на 80 тис. номерів, "Transthouse Fort" (Великобританія) - 80( готелів на 75 тис номерів, "Club Meditrans" (Франція) з більш ніж 240 готеляни на 61 тис. номерів і ін.

Розвиток готельної індустрії світу йде шляхом збільшення спеціалізації готельних підприємств Формуються традиційні готелі з великим н{бором послуг, готелі з скороченим набором послуг, спеціалізовані готелі (конгрес-ценгри, готелі курортного типу, готелі гольфу і т. д.).

Для захисту професійних інтересів працівників готельної індустрії у деяких країнах утворено національні готельні асоціації які, у свою че>гу, утворили Міжнародну готельну асоціацію (МІЛІГРАМА), що є провідною міжнародною організацією готельної індустрії. Важливим внеском МІЛІГРАМА, у розвиток міжнародного туризму стало ухвалення в 1981 р. Міжнародних готельних правил, що визначають принципи взаємостосунків клієнта і готельної адміністрації і що не втратили своєї актуальності до сьогодні.

Формування спеціалізованих органів туризму. Конференція ООН з міжнародного туризму (Рим, вересень 1963р.), Після Другої світової війни

Загато документів, присвячених політичним та громадським правам Геоед них і право кожного на відпочинок і свободу переміщення, що було важливо для розвитку міжнародного туризму на цивілізованому рівні. ^ Одна з перших наквіїливовіших міжнародних туристських організацій, що юііонуЕала в першій половині XXст., - Міжнародний союз офіційних папських організацій (МСОТО) (рік утворення - 1947). Союз став видавати '«народний календар, де розміщувалась інформація про визначні дати истичних подій. Раз на дна місяці виходив "Всесвітній турист". З'явилось також -пільне з ЮНЕСКО ввдання-довідник "Подорожі за кордон - прикордонні формальності". МСОТО створив велику бібліотеку, де зібрані виданая, що стосуються міжнародного туризму, регулярно видавались бібліографічні збірники. Певне відношення до розвитку туристичної'індустрії мало створення у 1947 р. ЮНЕСКО як міждержавної організації, що займається питаннями освіти, науки і культури. Силами ЮНЕСКО в 1950-і роки було розроблено програму розвитку ЕКОСОС, спрямовану на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш динамічно.

Виникла потреба в створенні та діяльності науково-дослідних та навчальних закладів з питань туризму. В 1951 р. у Монако було утворено Міжнародну академію з туризму, яка сталила своєю метою визначення та вивчення понятійного апарату туризму і переіслац його на інші мови світу. Силами Академії було здійснено видання першого туристичного словника в 1953 р. спочатку французькою мовою, а згодом - англійською, німецькою, іспанською та італійськи м и мовами.

У 1954 р. з метою популяризації туризму була створена Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань туризму, до складу якої ввійшли представники 20 країн.

В 1954 р. в Нью-Йорку відбулася Міжнародна конференція з митних питань, де були розроблені Конвенція про митні пільги для туристів, Додатковий протокол до Конвенції щодо ввозу рекламних туристичних документів і матеріалів.

Але найбільше значення для організації туризму мала проведена у Римі перша Всесвітня конференція з проблем туризму 1963 р. На цій Конференції ООН з туризму були представлені 87 країн, а також 5 спеціалізованих організацій, 7 міжвідомчих і 14 неурядових установ. Роль цієї конференції була у регулюванні міжнародних туристських зв'язків, обговоренні питань прикордонних і митних формальностей, а також офіційному визначенні понять "тимчасовий відвідувач", турист", "екскурсант", що відіграло позитивну роль у розвитку статистики туризму. Розглядались питання щодо подальшої уніфікації та створення митних Формальностей, а також лібералізації питань стосовно ввозу-вявозу валюти, сума якої в день на одного туриста не повинна бути меншою 500 дол, США.

Характеристика основних світових туристських організацій та основних ^м1Жиароднмх туристських форумів. Міжнародне туристичне співробітництво виявилось у першу чергу у створенні регіональних і міжнародних туристських

організацій. Більшість із них мають не комерційний характер діяльності й ставлять І за мету сприяння розвитку туризму в межах своєї компетенції, координацію та І об'єднання зусиль для покращення його умов, розробку рекомендацій і стандартів, І інформаційне та рекламне забезпечення, вдосконалення інфріструктури й І зміцнення кадрової бази. На початку XXI ст. у світі налічувалося близько 200 і міжнародних спеціалізованих організацій, що опікувалитуризм.

Найбільш впливовою з них є Всесвітня туристська організація (ВТО), яка І була створена в 1975 р. і в даний час об'єднує більше 140 держаї світу. ВТО є І правонаступником МСОТО.

Генеральна Асамблея ООН визнала за ВТО статус міжурядової організації, що І відповідає за розвиток іноземного туризму. Штаб-квартира знаходиться в Мадриді. Кожні чотири роки скликаються сесії, між якими працює виконком Генеральної Асамблеї. Генеральний секретар призначається на 4 роки. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська та арабська. Згідно Статуту ВТО, цілями її діяльності є заохочення туризму як засоби економічного розвитку і І міжнародного взаєморозуміння для убезпечення миру, добробуту, пошани і дотримання прав людини незалежно від раси, статі, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, у області туризму.

З діяльністю Всесвітньої туристської організації пов'язане професійне свята туристів і всіх працівників цієї сфери. Починаючи з 1980 p., 27 вересня 1975 р. -день, коли був прийнятий Статут ВТО, відзначається як Всесвітній день туризму. На кожен рік секретаріат ВТО рекомендує відповідну тему (гасло) для проведення цього свята в кожній конкретній країні.

Врахувавши ряд чинників, експерти Всесвітньої туристської організації виділили шість світових туристських регіонів: Азіатсько-Тихоокеанський, Американський, Близькосхідний, Європейський, Півдеино-Азіатський і

Африканський.

Кожен з них охоплює певну територію. Так, Азіатсько-!ихоокеанський туристський регіон підрозділяється на три субрегіони - Північно-Східна Азія (Китай, Гонконг, Японія, Корейська Народно-Демократична Республіка, Республіка Кореї, Макао (Китай), Монголія, Тайвань), Південно-Східна Азія (Бруней., Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М'янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, В'єтнам) та Океанія (Американське Самоа, Австралія, Острови Кука, Фіджі, Французька Полінезія, Гуам, Кірібаті, Маршалові острови, Мікронезія, Північні Маріанські острови, Нова Каледонія, Нова Зеландія, Науру. Палау, Папуа Нова Гвінея, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Вануату).

Американський туристський регіон підрозділяється на чотири субрегіони -Північна Америка (Канада, Мексика, Сполучені Штати Америки), Карибський регіон (Ангілья, Бар буда і Антігуа, Аруба, Багами, Барбадос. Бермуди, Бонайре, Британські Віргінські Острови, Кайманові Острови, Куба, Домініка, Домініканська Республіка, Гренада, Гваделупа, Гаїті, Ямайка, Мартініка, Монсерат, Пуерто-Ріко, Саба, Санта-Лючія, о-ви Кітс і Невтс, о. Мартен, о .Вінсенх і Гренадіни. о-ви

■ ад і Тобііго, Теркс і Кайкос, Американські Віргінські Острови), Цен:;ральна ка (Беліз, Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама),

нна Америка (Аргентина, Болівія, Бразилія, Чілі, Колумбія, Еквадор, Французька Гаііана, Гайана, Парагвай, Перу, Сурінам, Уругвай, Венесуела).

Близькосхідний туристський регіон охоплює країни Бахрейн, Єгипет, Ірак, Я оданія, Кувейт, Ліван, Лівія, Оман, Палестина, Катар, Саудівська Аравія, Сірія, Об'єднані Арабські Емірати, Йемен.

До складу Європейського туристського регіону входить п'ять субреііонів -Північна Європа (Велика Британія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція), Західна Європа (Австрія, Бельгія, Франція, Німеччина, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Швейцарія), Центральна і Східна Європа (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Чеська Республіка, Естонія, Грузія, Угорщина, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Польща, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Словаччина, Таджикистан, Туркменистан, Україна, Узбекистан), Південна Європа (Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Греція, Італія, Мальта, Португалія, Сан-Маріно, Сербія, Чорногорія, Словенія, Іспанія) і Східне Середземномор'я (Кіпр, Ізраїль, Туреччина).

Південно-Азіатський туристський регіон включає країни Іран, Афганістан, Пакистан, Індія, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка

Африканський туристський регіон підрозділяється на п'ять субреґіонів -Північна Африка (Алжир, Марокко, Судан, Туніс), Західна Африка (Бенін, Буркіна-Фасо, Кабо-Ве:рде, Кот-д'ївуар. Гамбія, Гана, Гвінея, Гвіиея-Біеау, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того), Центральна Африка (Ангола, Камерун, Центральна Африканська Республіка, Чад, Конго, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Габон, Сан-Томе і Прінсіпі), Східна Африка (Бурунді, Коморські острови, Джібуті, Ерітрея, Ефіопія, Кенія, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Реюньйон, Руанда, Сейшельські острови, Танзанія, Уганда, Замбія, Зімбабве), Південна Африка (Ботсвана, Лесото, Намібія, Південна Африка, Свазіленд).

ВТО прийняла ряд декларацій у області міжнародного туризму, серед яких:

• Манільська декларація про туризм в світі (Філіппіни, 1980).

• Документ Акапулько (1982).

• "Хартія туризму" і "Кодекс туриста" (прийняті на VI сесій Генеральної Асамблеї в Софії, 1985), тоді ж прийняті були резолюція про роль туризму в справі -•мцшення миру і резолюція по молодіжному туризму.

• Гаагська декларація по туризму (1989).

Після Римської міжнародної конференції другою за значущістю варто вважати

Конференцію ООН в Манілі (Філіппіни) в 1980 р. У Манільській конференції вже

ади участь 107 країн і 91 міжурядова та неурядова організація. Важливу роль для

ікмвитку туризму зіграла прийнята на конференції Манільської декларації з

товому туризму, в якій основна увага приділялась міжнародним аспектам

Уризму, роді гуризму в національній економіці і міжнародній торгівлі як

важливому показнику світового розвитку. Також в декларації проголошувалась свобода туристських подорожей, підкреслювалась роль туризму як важливого елементу стратегії соціального розвитку, інструменті' реалізації права .години на відпочинок, користування культурним надбанням. У декларації наголошувалося на необхідності приділити увагу туршму з доку громадськості та урядів, спрощення туристичних формальностей, захист та збереження довкілля, історичної й культурної спадщини людства [3, с.ЗЗ].

Продовжуючи роботу щодо упорядкування міжнародних туристських відносин, ВТО в 1985 р. в Болгарії прийняла "Хартію туризму " і "Кодекс туриста". "Хартія туризму" визначає право людини на відпочинок, розумне обмеження робочого дня і на оплачувану відпустку, а також на право вільного пересування без обмежень. З цією метою держави повинні сприяти внутрішньому та міжнародному туризму у формі сприяння доступу туристів, підвищенню росту туристичної свідомості, забезпечувати безпеку туристів і наданню якомога вищих сервісних послуг. Водночас "Хартія" визначає необхідність толерантного і терпимого ставлення туристів до місцевого населення, його звичаїв, культурних надбань. Самі місцеві жителі мають право і повну можливість щодо участі в обслуговуванні туристів, наданні їм комплексу якісних послуг. Для надання якісних послуг в "Хартії" наголошується на необхідності професійної підготовки працівників туристської сфери.

"Кодекс туриста" визначає правила поведінки туриста, що не мають суперечити загальнолюдським та місцевим нормам. Туристи мають поважати політичний, соціальний, моральний на релігійний уклад, закони і правила тих територій, де перебувають. Водночас туристи мають право користуватись ліберальними правилами адміністративного та фінансового контролю, покращеними умовами проживання та пересування.

Перебуваючи в місцях відпочинку, туристи мають право на об'єктивну та відверту характеристику територій, умов проживання та перебування.

Разом із спеціалізованими організаціями, питаннями туризму епізодично займаються впливові міжнародні організації, зокрема: Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Економічна і соціальна Рада, Міжнародна організація праці (МОЛ), Міжнародна асоціація транспортної

авіації і ін.

Серед неурядових спеціалізованих організацій з міжнародного туризму можна

назвати:

Міжнародна асоціація наукових експертів з туризму, утворена з 1951 р. з метою об'єднання провідних учбових, наукових, проектних організацій і установ світу, що займаються проблемами туризму і здійснює консультації туристських підприємств, об'єднань, фірм в галузі маркетингу і менеджменту.

Міжнародну асоціацію з соціального туризму і відпочинку працюючих (МАСТОТ), яка з початку 80-х pp. XX ст. є правонаступницею Міжнародного профспілкового комітету з соціального туризму і відпочинку (1968). Основні

_данЯя МАСТОТ можна звести до надання допомоги членським організаціям в ішенні соціальних проблем, відпусток, що відносяться до організації, раціонального використання! вільного часу, туристської роботи. МАСТОТ також «■(мається сприянням розширенню співпраці між державами на основі двох- і багатосторонніх відносин і здійсненням контактів між національними туристичними установами. Ця організація є спеціалізованим органом ЮНЕСКО, а також членом адміністративної ради Міжнародного бюро соціального туризму (Б1ТС).

Всесеітто асоціацію туристських агентств (ВАТА), об'єднуючу більше 250 туристських агентств різних країн світу. ВАГА, що належить до числа міжнародних комерційних організацій, здійснює свою діяльність на комерційних засадах і розподіляє одержуваний прибуток на принципах пулу (угоди).

Міжнародне бюро соціального туризму (БІТС), яке об'єднує організації, близькі до Міжнародної конференції вільних профспілок. Створено в 1936 р. за ініціативою ряду профспілкових організацій дня створення умов, що сприяють залученню до міжнародного туризму широких верств населення. У складі бюро 11 міжнародних і 90 національних туристських організацій з більше 30 країн світу.

Ще в 195Я р. власники курортів організували Міжнародну федерацію з курортної трат, метою діяльності якої € рішення соціальних проблем курортної справи. На конгресах федерацією розглядалися проблеми підвищення якості бальнеотехлічних споруд, вдосконалення методів експлуатації курортних багатств.

Питаннями молодіжного туризму займаються наступні неурядові міжнародні організації:

Бюро подорожей Міжнародного союзу студентів (БПМСС), створене в 1960 p., активно організонує міжнародні поїздки студентів з пізнавальною метою. Ця організація має в своєму розпорядженні власні і орендовані студентські гуртожитки типу "Ювентус" і "Юніор", реалізує Міжнародний студентський квиток, введений в 1949 p., що дає право на знижки.

Міжнародне бюро туризму і подорожей молоді (Б1ТЕЖ), створено в 1961 р. (штаб-квартира - в Будапешті). У БГГЕЖ входять 67 молодіжних туристських організації* з більше 50 країн. Це бюро обслуговує понад 100 млн. туристів в рік. Саме за ініціативою БІТЕЖ у Відні в 1975 р. пройшла Європейська конференція з молодіжного і студентського туризму і обмінів. З 1982 р. БІТЕЖ бере участь в Діяльності ВТО. Обидві ці організації, що координують свою роботу з Міжнародною конференцією з студентського туризму - МКСТ, проводять семінари ¹ акції, пов'язані з активізацією міжнародного студентського туризму

Серед інших міжнародних туристських організацій можна назвати: