5.Дон Жуан Австрійський

3 листопада 1576 року два вершники прибули в Люксембург, серед яких був переодягнений в одяг слуги новий штатгальтер Нідерландів дон Жуан. Сам він був не законно народженим сином Карла V, про походження якого дізналися лише після прочитання заповіту Карла. Дон Жуан не поспішав зайняти свій пост штатгальтера, він висунув свої умови Філіпу. Він хотів після утихомирення повстання, виступити проти Англії, скинути Єлизавету та одружитися на Марії Стюарт. Філіп ІІ був готовий іти на всі уступки, він глибоко розчарувався у своїй політиці щодо Нідерландів.

«…он (Филипп) советовал своему брату говорить только по-французки…. заменить испанский титул «дон» на французкий «мисье», и наконец, не брать себе фавориток из знатных семей»¹

Після приїзду дон Жуана Австрійського його холодно зустріли і не бажали йти на переговори, як державна рада, так і генеральні штати, останні вимагали виведення іспанських військ. Проте вже у грудні дон Жуан погодився піти на поступки і навіть прийняв Гентське примирення. Все це було обумовлене повідомленням про те, що король має наміри направити іспанські війська проти Англії, а дон Жуан сподівався здійснити свої плани, щодо англійської корони. І 12 лютого він підписав Вічний едикт в якому було схвалено Гентське примирення, встановлено строк виведення королівських військ, але від штатів вимагалася покірність королю і розпуск навербованих військ. В цьому едиктові був пункт який зазначав, що дон Жуан не буде визнаний доки не будуть виконані всі умови. Але йому було не дозволено вивести війська морем, адже Голландія та Зеландія не дозволили військам пройти їхньою територією, таким чином його плани та особисті інтереси зруйнувалися, що призвело до розчарування і він навіть просив щоб король відкликав його назад.

А тим часом державна рада непокоїлась про те, що у генеральних штатах стали формуватися дів партії, яки х умовно можна поділити на тих які виступали за католицизм і примирення із королем, і на тих які жертвували релігійним питання заради політичного та були заодно з принцом Оранським котрі бажали скинення влади короля. Прибічники першої партії становили більшість і складалися переважно із духовенства, дворянства та заможної буржуазії, а друга партія складалася з адвокатів, вчених, прибічників монархомахів та всіх кому остогидла іспанська влада.

Багато вельмож тяжко мирилися з великою популярність Оранського. 9 грудня 1577 р. вони підписали Брюссельську унію. Вона майже нічим не відрізнялася від договору примирення і фактично була лише доповненням в якій наголошувалося про те, що буде зберігатися римо-католицька віра та вірність королю Ініціаторами унії були: граф Буссі та Лален, маркіз Гавре та інші. Відносини між штатами дали тріщину.

Нарешті 12 травня 1577 року дон Жуан Австрійський був помпезно прийнятий в Брюсселі. До цього передувало визнання генеральними штатами 3 травня, проте це все було зроблено з явним незадоволення та холодністю.

З часом шанси Вільгельма лише покращувалися, він тепер міг розраховувати на Єлизавету, якій були відому плани Жуана, на герцога Анжуйського, котрий був братом французького короля.

Дон Жуан відчував себе полоненим в Брюселі, йому доводилося часто принижуватися та здержувати себе, що явно не було в його стилі. До того ж він дізнався, що Оранський планує захопити його в полон. І 11 червня він відійшов до м. Мхельн, 14 відправився до Намюра де через 10 днів захопив цитадель, де він залишався у безпеці.