6.Релігійна війна

Через три дні після захоплення Намюра доном Жуаном, англійський посол Девісон офіційно запропонував генеральним штатам звернутися до посередництва королеви. 23 вересня 1577 року принц Оранський прибув у Брюссель. Ніколи ще прихід правителя не був таким радісним та помпезним.

5 жовтня Оранський відправив королю «документ-оправдання» який фактично містив погрози закликати на допомогу іноземців, якщо не розпустить навербованих для боротьби з Нідерландами солдатів, та не відізве дон Жуана. Фактично це оголосило війну Іспанії.

Уже в жовтні була проголошена мобілізація у всіх 17 провінціях, та відрядженно війська для облоги Намюра, було наказано звернутися за допомогою до пфальцграфа Іоана Казимира, та королеви англійської. Усі прибічники королівської влади та «ненадійні» люди були зняті з постів. У своїй політиці Оранський намагався не надавати переваги протестантам чи католиками, він балансував.

В 1576 р. підчас переговорів з дон Жуаном, син германського імператора ерцгерцог Матвій запропонував генеральним штатам свої послуги. Це був 19-річний хлопчина, який нічого із себе не являв, проте він був католиком і належав до австрійського дому, таким чином він міг переконати Філіпа ІІ передати йому в управління Нідерланди, таким чином уникнути конфлікту із законністю правителя . Герцог Арсхот, котрий бувв прибічником католицизму, взявся за цю справу. 28 жовтня 1577 року ерцгерцог Матвій прибув у Мастрихт. Його батько імператор Священної Римської імперії хоча і підтримував свого сина у цій справі, проте не бажаючи мати конфлікт з Іспанією, заявив про свою непричетність. Натомість він ста сов зброєю Оранського. 28 жовтня вночі на дім Арсхота напали, а його самого взяли під варту.

Тепер Генеральні штати передали «патріотам» (або «оранжистам») керівництво усіма справами. 7 грудня дон Жуан був офіційно проголошений ворогом народу. 10 грудня знову була проголошена Брюссельська унія, але уже не містила католицький характер. 8 грудня генеральні штати таки попросили ерцгерцога Матвія прийняти управління Нідерландами, але йому нав’язали умови, які поставили його в положення чисто формальної та декоративної фігури. При ньому був призначений генеральним замісником принц Вільгельм Оранський, хоча він і так мав такі ж повноваження, але тепер офіційно.

На початку грудня 1578 року Олександр Фарнезе привів дон Жуану армію з Ломбардії, Мансфельд навербував для нього близько 5 тис., в результаті він мав 20-тисячну армію, яку благословив Папа Григорій ХІІІ.

31 грудня коли армія штатів передислоковувалася, її ар’єргард піддався нападу іспанської кавалерії. Дон Жуан наказав Фарнезе продовжити наступ, в чому він не прорахувався, адже їм вдалося розпорошити основні сили штатських військ. 5 лютого ерцгерцог Матвій і принц Оранський вдалися до втечі до Антверпена. Після цього національна армія не могла швидко реабілітуватися, кожне місто тепер думало про самозахист, а Голландія та Зеландія не спішили з наданням допомоги, проте війська Фарнезе не були настільки великі, щоб пробратися вглиб країни. 8 лютого, Амстердам, який до цього часу залишався вірним католицизму і королю, приєднався до інших Голландських міст, таким чином, перейшов під владу кальвіністів.

З того часу як Вільгельм Оранський почав діяти проти Філіпа ІІ, він весь час домагався допомоги від сусідів. У своїх сподіваннях стосовно Германії він розчарувався, проте в залежності від умов їм допомагала Англія та Франція, проте відкрито ніхто із них не хотів виступити проти Іспанії, але саме іноземне втручання допомогло витримати боротьбу Голландії та Зеландії проти Альби та Рекезенса. В цій ситуації генеральним штатам теж потрібна була допомога ззовні. Знову ж таки Імператор Священної Римської імперії не бажав конфліктувати зі своїм іспанським кузеном, Англія вела політику балансу сил, тому вона надавала лишень непряму допомогу, але і не хотіла щоб замість неї вмішалася Франція (завадити планам герцога Анжуйського), тому через вимогу Єлизавети генеральні штати звернулися до пфальцграфа Іоана Казимира і визнали його своїм замісником та прийняли до державної ради.

Граф Лален заздрив впливу та популярності якою користувався Оранський, тому він хотів протиставити йому конкурента. Він забажав зробити для герцога Анжуйського (останній являвся братом французькому королю) те, що у свій час зробив Арсхот для Матвія. Але Вільгельм дізнався про його плани та схилив на свою сторону Анжуйського, котрий 16 листопада 1577 року написав йому, що точно вирішив слідувати його порадам. 31 серпня 1578 генеральні штати прийняли договір, який підготував Марнікс та Лісвельт, на основі якого герцог Анжуйський повинен був протягом 3 місяців утримувати за свій рахунок 12 тис. військо та отримав титул «захисника свободи Нідерландів…» та якщо генеральні штати захочуть вибрати іншого правителя, то вони зобов’язуються надати йому перевагу.

1 жовтня 1578 дон Жуан в якому Філіп ІІ остаточно зневірився, помер.

Два рази підряд принц Вільгельм Оранський руйнував плани своїх суперників та ще й підсилювався.