4.Гентський мир

1 квітня 1576 року Рода, з яким таємно вів переписку Філіп ІІ і якого він бажав поставити правителем Нідерландів, писав королю, що країна більше не в змозі виносити тягар військових витрат, державна рада була бездіяльна, а народ всюди озброювався. 17 квітня в Мадрид було відправлено пред’явлення королю в якому вимагалося, щоб країну негайно покинули іноземці (іспанці), щоб над країною був поставлений принц королівської крові та скликання Генеральних штатів

Король Філіп ІІ зупинив свій вибір на братові дон Жуані Австрійському, проте останній відмовився. А тим часом залишені в Нідерландах війська, через невиплату коштів почали грабувати ті провінції які залишалися вірні королю. Це дало змогу відновити свої сили Оранському. Щодо підтримка із-за кордону, то Франція і Англія не приходили йому на допомогу. Єлизавета на противагу Франції рекомендувала Оранському вступити в переговори з Мадридом, Генріх ІІІ боявся розірвати відносини з Іспанією. До того ж ситуація та умови які склалися в Голландії та Зеландії фактично робили їх окремою країною на чолі з кальвіністами, тому вони не цікавилися долею інших провінцій, окрім самого Вільгельма Оранського.

В липні 1576 прибічники Оранського почали активно діяти. Вони буквально засипали державну раду листами з різного роду вимогами.

4 вересня один із офіцерів Хеза Жак Гліма, на чолі 2 отрядів проник у замок і арештував Мансфельда, Барлємона та інших членів ради та привселюдно повів їх до в’язниці. Це була так звана реакція на призначення нового намісника

Тим часом штати почали робити засідання рішення яких ставало обов’язковим для державної ради. Генеральні штати зайняли місце короля

12 жовтня вони розіслали посланців до сусідніх держав із повідомленням про останні зміни. А вже 17 жовтня надіслали лист-обвинувачення Філіпу ІІ, в якому пояснили чому вони взяли на себе умиротворення країни. В листі було сказано що вони назавжди залишаться вірними королю і католицизму, але просили вивести всі іспанські війська. Проте Генеральні штати чудово розуміли що король не піде на такі умови і поспішили збирати армію. Багато представників вищої знаті перейшли на їхню сторону. Син графа Егмонта Філіп прийняв звання поковника, герцог Арсхот, який був теж заарештований 4 вересня, займав пост головнокомандуючого армії. І по країні почався наступ на королівські війська. Проте всі іспанські військові частини рушили в напрямку до Антверпена і зібралися в цитаделі під керівництвом Санчо д’Авіли, де їх обложили війська штатів. Проте в неділю 4 листопада посеред дня, іспанці виступили зі своїх засідок і неочікувано для військ штатів пішли у наступ. Врезультаті штатські війська вдалися до втечі, місто Антверпен було сильно пограбоване.

Уже з 19 жовтня представники Генеральних штатів вели переговори зі штатами Голландії та Зеландії у місті Генті. У дебатах домінували представники від В.Оранського. 31 жовтня сторони погодилися на всі пропозиції Марнікса. 5 листопада державна рада схвалила рішення про примирення, яке дістало назву «Гентське примирення».

«В примирении провозглашались прочные и нерушимые «мир, согласие и дружба» между договаривающимися сторонами, которые обязывались, не щадя ни жизни, ни имущества, помогать друг другу, в особенности в том, чтобы изгнать испанских солдат…»¹

Всі накази Альби стосовно єретиків були відмінені, положення принца Оранського залишалося незмінним, всі арештовані були звільнені та повернено майно