Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича

Факультет: Історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра: «Міжнародні відносини»

ІНДЗ

з спеціальності: «Історія міжнародних відносин»

на тему:

«Міжнародно-політичний перебіг та значення Нідерландської революції»

Студента 106 групи:

Злотовецького Олега Валерійовича

Викладач:

Стецюк Андрій Володимирович

ЗМІСТ

1. Передісторія та передумови

2. Релігійне та соціальне становище

3. Іспанський режим

4. Гентський мир

5. Дон Жуан Австрійський

6. Релігійна війна

7. Примирення валлонських провінцій з Іспанією та розпад Нідерландів

8. Правління ерцгертського подружжя

9. Висновок

1.Передісторія та передумови

Карл V отримав у спадок від свого батька Філіпа Красивого Нідерланди, а від матері – Іспанію. Сам Карл V народився на тогочасні території Нідерландів, в яку станом на XVI ст. окрім сучасних територій ще входили Бельгія, Люксембург та частина Франції. Країна складалася із 17 провінцій, найбільшими були: Ено, Артуа, Люксембург, Намюр, Фландрія, Брабант, Голандія, Зеландія, Фрісландія, Утрехт, Хелдер. У 1549 році він видав Прагматичну санкцію, таким чином відділивши Сімнадцять провінцій від Священної Римської Імперії, що і обумовлювало спадкове володіння Габсбургів на цю територію. В 1555 році Карл V відрікся від Нідерландів на користь свого сина Філіпа ІІ, а в 1556 році і від іспанської корони. Таким чином дім Габсбургів розділився на дві гілки з центрами у Відні та Мадриді. Братові Фердинанду І залишилася Німеччина, Чехія та Угорщина. До володінь Філіпа ІІ тепер уже входили: Іспанія, Нідерланди, Неаполітанське королівство та колоніальні володіння.

Ще за свого правління Карл V не користувався особливою любов’ю у своїх північних володіннях. Свобода думки у політичних питаннях та віротерпимість протиставлялися його абсолютизму та затятому католицизму. У XVI ст. в Нідерландах серед інтелігенції набули популярності ідеї гуманізму та Реформації. Протягом 1517-1520 в країні розповсюдилося Лютеранство, проте його не прийняли широкі верстви населення. Серед простих громадян найбільшої популярності набули ідеї анабаптизму з їхніми радикальними вимогами. Також велику роль у поширенні ідей Реформації та критиці існуючого державного ладу відігравали так звані риторичні суспільства які існували у містах. Один із їхніх з’їздів став прологом до повстання 1539-1540, що було придушене і супроводжувалося жорстокими репресіями. Ще у 1522 році був створений спеціальний інквізиційний трибунал для боротьби з єресю на чолі з Францем ван дер Хюльстом.

За Карла V податки в Нідерландах були високими, проте він у своїй політиці враховував не лишень вузькі інтереси Іспанії, але й імперії в цілому. Нідерландські купці мали доступ до іспанських колоній, для них був відкритий весь імперський ринок. Власники мануфактур отримували без обмитнення іспанську вовну. Таким чином ми бачимо, що для заможної верхівки Нідерландів було вигідно бути в складі імперії.

Коли у 28-річному віці Філіп ІІ вступив в управління Нідерландами його політичне становище було дуже стійким. Було покінчено з війною з Францією, ніякої небезпеки збоку Німецької імперії не очікувалося, адже там правив його дядько Фердинанд І, стосовно Англії, то з нею велася активна економічна політика до того ж шлюб Філіпа з Марією Тюдор гарантував їм повну безпеку. « Карл V уже с давних пор подготовил все, чтобы обеспечить своему сыну обладание Нидерландами. Аугсбургский религиозный мир, Прагматическая санкция и наконец признание Филиппа провинциями в 1549 г. заранее устранили все трудности, которые могли произойти…Словом, никогда еще вступление на престол не происходило при более нормальных и более обстоятельствах, чем это…» ¹ Таким чином Карл V консолідував Нідерланди і також підготував їх до боротьби з його сином.

Карл V покинув Нідерланди лиш восени 1556 і був присутнім при початку царювання Філіпа. З ним залишився найвпливовіший імператорський міністр Гранвелла, якого він включив до державної ради. До якої також ввійшли ряд місцевих молодих вельмож, таких як: принц Оранський, граф Егмонт та інші, проте це була лише формальність. Проте вже з перших днів володарювання Філіпа ІІ почалася боротьба між Нідерландами і Іспанією. В листопаді 1555 Філіп ІІ відновив і посилив інструкції для інквізиторів. 20 серпня 1556 він дозволив єзуїтському ордену розгорнути свою діяльність в Бельгії.

У 1553, після того як Карл V перебазував велику кількість іспанської піхоти на північні кордони, котра себе дуже нахабно вела, породилася національна ненависть до іспанців, а за Філіпа ІІ вона посилювалася з кожним роком. Незабаром після зречення Карлом V престолу стало очевидним те що знову розгориться військовий конфлікт між Францією та королівством. Фінансове становище Нідерландів було дуже скрутне: великий державний борг, було закладено державні власності, встановлено мито на іспанську вовну, закрито доступ до іспанських колоній. Проте Генеральні штати домоглися від короля рішення перекласти всю долю майбутніх військових витрат на Іспанію. Успішна військова кампанія була перервана і в червні 1557 Іспанія визнала своє банкрутство та в подальшому була змушена іти на поступки щоб отримувати значні субсидії від Нідерландів. Після підписання Като-Камбрезійського миру 1558р. Філіп ІІ покидаючи країну, поставив штатгальтером свою сестру герцогиню Маргариту Пармську та залишив при ній Гранвеллу , віддав під командування принцу Оранському та графу Егмонту 3 тис. іспанської піхоти. Після цього аж до Нової доби на території Нідерландів не з’являвся жоден король чи імператор. У листопаді 1558 року померла Марія Тюдор і таким чином Філіп ІІ позбувся підтримки Англії котра могла у його відсутність стримувати Нідерланди. До того ж англійська корона перейшла до єретичної королеви.

«Если бы Филипп ІІ даже не был тем человеком, каким он был на самом деле, он все равно не мог бы поддержать равновесие между Испанией и Нидерландами. Будучи чисто испанским государем, он неизбежно должен был жертвовать интересами Нидерландов ради Испании, и следовательно должен был обращаться с ними не как с особым государством, а как с «владением», предназначенным служить опорным пунктом и операционной базой для испанского государства на севере Европы, и соответствено пытаться лишить их автономии и независимости»²

Маргариті Пармській Філіп ІІ в секретних інструкціях наказав радитися у всіх важливих питаннях з Гранвеллою, з головою таємної ради Вігліусом та головою фінансового відомства Берлемоном. В дані ситуації можна сказати, що Маргарита була лише лицем, а в дійсності майже всі справи стосовно управління країною вів Гранвелла.

12 травня 1559 року Філіп ІІ домігся отримання від папи Павла ІV були, завдяки якій поруч із колишніми єпископствами створювалося 14 нових, кожне з яких охоплювало приблизно 160 тис. жителів. Вони були підпорядковані трьом архієпископствам в Камбре, Утрехті та Мехельні. Нова церковна організація повинна була залежати лиш від короля, котрий мав право призначати єпископів та утримувати їх. Неважко здогадатися, що ці реформи спричинили хвилю обурення серед населення, через те що вони значно посилювали королівську владу та через острах введення інквізиції на зразок іспанської.

11 травня 1563 року принц Оранський, граф Егмонт і Горн відправили акт обвинувачення королю проти Гранвелли (проти якого була також налаштована Маргарита Пармська). Цей ультиматум підписало майже все вище дворянство, а в березні 1564 Гранвелла залишив країну.