13

Тема 1. Методологічні основи інвестування. Суб’єкти і об’єкти інвестиційної діяльності

Лекційне заняття №1 (2 год)

Мета заняття: з'ясувати особливості організації інвестиційного процесу в умовах ринкової економіки; визначити як впливає кон'юнктура інвестиційного ринку на активність суб'єктів інвестування.

План

1. Економічна сутність інвестицій.

2. Класифікація інвестицій та форми інвестування.

3. Інвестиційний процес як складова інвестиційної діяльності.

4. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності.

5. Функціональні учасники інвестиційного процесу.

6. Мотивація інвестиційної діяльності.

1. Економічна сутність інвестицій.

В країні з ринковою економікою роль і місце інвестиційної діяльності має дуже важливе значення. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить успіх в сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова цивілізованого суспільства. Ось чому викликають інтерес питання, пов’язані з інвестуванням, способами і методами його активізації, вивчення умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залученням інвестицій та їхнім ефективним використанням.

Слово «інвестор» означає – вкладник: особа, організація чи держава, що здійснює вкладення капіталу (інвестицію) в будь-яке підприємство, захід. Коли говорять «вкладник», то в багатьох виникають асоціації з особистими вкладеннями, оскільки це найбільш відомий вид інвестування. Сьогодні цей спосіб дещо втратив свою привабливість, особливо після знецінення заощаджень населення у 90-ті роки.

Альтернативою такому накопиченню багато хто обрав вкладення грошей в товари, нерухомість, інвестиційні проекти, автомобілі, золото, антикваріат та ін. Якщо внаслідок цих дій очікується якась вигода (передусім - фінансова) то це і є інвестуванням.

Існують різні тлумачення поняття «інвестиції». Розглянемо їх детальніше. Наприклад, у радянській економіці термін «капітальні вкладення» застосовувався як синонім інвестицій взагалі. Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення у відтворення основних фондів (будівлі, устаткування, транспортні засоби то­що). Однак інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні засоби, різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо). Отже, капіта­льні вкладення -— поняття більш вузьке, вони можуть розгляда­тися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.

У розвинених країнах (наприклад, у США) інвестиції ототож­нюють з купівлею цінних паперів, сприймаючи капітальні вкла­дення або зберігання грошей у банку як повсякденні обов'язкові . операції.

Найтиповіша помилка полягає в тому, що під інвестиціями ро­зуміють будь-яке вкладення коштів, яке може і не привести до зростання капіталу, чи до одержання прибутку. Це, так би мови­ти, «споживчі інвестиції» (купівля телевізорів, автомобілів, квар­тир, дач тощо), які за економічним змістом до інвестицій не на­лежать, — кошти для придбання цих товарів витрачаються безпо­середньо на довгострокове споживання (коли придбання не пе­редбачає мети подальшого продажу).

Іноді інвестиції трактуються як довгострокове вкладення кош­тів. З цим можна погодитися, коли йдеться про капітальні вкла­дення, які здебільшого мають довгостроковий характер, однак ін­вестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, вкладен­ня в облігації, депозитні сертифікати).

Неправильно розглядати інвестиції як вкладення виключно грошових коштів. Інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій формі, а й у формі рухомого і нерухомого май­на, різних фінансових інструментів, нематеріальних активів.

(Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. «інвестиціями» є всі види майнових та інтелектуаль­них цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефекту.

Термін «інвестиція» походить від латинського «investire», що означає довгострокове вкладення коштів. У широкому тлумаченні під інвестиціями слід розуміти довгострокові вкладення капіталу й інших цінностей у конкретну справу з метою подальшого їх збільшення.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької і інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Відповідно до Закону, до майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать:

– Грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші папери;

– Рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

– Майнові права. Що впливають з авторського права, навички та інші інтелектуальні цінності;

– Сукупність технологічних, технічних, комерційних і інших знань, що оформлені в вигляді технічної документації навичок і виробничого вміння, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

– Права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і цінності.

Ці цінності та майнові права складають об’єкти інвестиційної діяльності. Основним джерелом інвестування є національний доход, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.