6

Тема 1. Методологічні основи інвестування. Субєкти і об’єкти інвестиційної діяльності

Мета заняття: зясувати особливості організації інвестиційного процесу в умовах ринкової економіки

План

1. Економічна сутність інвестицій.

2. Класифікація інвестицій та форми інвестування.

3. Інвестиційний процес як складова інвестиційної діяльності.

1. Економічна сутність інвестицій.

В країні з ринковою економікою роль і місце інвестиційної діяльності має дуже важливе значення. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить успіх в сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова цивілізованого суспільства. Ось чому викликають інтерес питання, пов’язані з інвестуванням, способами і методами його активізації, вивчення умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залученням інвестицій та їхнім ефективним використанням.

Слово «інвестор» означає – вкладник: особа, організація чи держава, що здійснює вкладення капіталу (інвестицію) в будь-яке підприємство, захід. Коли говорять «вкладник», то в багатьох виникають асоціації з особистими вкладеннями, оскільки це найбільш відомий вид інвестування. Сьогодні цей спосіб дещо втратив свою привабливість, особливо після знецінення заощаджень населення у 90-ті роки.

Альтернативою такому накопиченню багато хто обрав вкладення грошей в товари, нерухомість, інвестиційні проекти, автомобілі, золото, антикваріат та ін. Якщо внаслідок цих дій очікується якась вигода (передусім - фінансова) то це і є інвестуванням.

Існують різні тлумачення поняття «інвестиції». Розглянемо їх детальніше. Наприклад, у радянській економіці термін «капітальні вкладення» застосовувався як синонім інвестицій взагалі. Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення у відтворення основних фондів (будівлі, устаткування, транспортні засоби то­що). Однак інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні засоби, різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо). Отже, капіта­льні вкладення -— поняття більш вузьке, вони можуть розгляда­тися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.

У розвинених країнах (наприклад, у США) інвестиції ототож­нюють з купівлею цінних паперів, сприймаючи капітальні вкла­дення або зберігання грошей у банку як повсякденні обов'язкові . операції.

Найтиповіша помилка полягає в тому, що під інвестиціями ро­зуміють будь-яке вкладення коштів, яке може і не привести до зростання капіталу, чи до одержання прибутку. Це, так би мови­ти, «споживчі інвестиції» (купівля телевізорів, автомобілів, квар­тир, дач тощо), які за економічним змістом до інвестицій не на­лежать, — кошти для придбання цих товарів витрачаються безпо­середньо на довгострокове споживання (коли придбання не пе­редбачає мети подальшого продажу).

Іноді інвестиції трактуються як довгострокове вкладення кош­тів. З цим можна погодитися, коли йдеться про капітальні вкла­дення, які здебільшого мають довгостроковий характер, однак ін­вестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, вкладен­ня в облігації, депозитні сертифікати).

Неправильно розглядати інвестиції як вкладення виключно грошових коштів. Інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій формі, а й у формі рухомого і нерухомого май­на, різних фінансових інструментів, нематеріальних активів.

(Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. «інвестиціями» є всі види майнових та інтелектуаль­них цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефекту.

Термін «інвестиція» походить від латинського «investire», що означає довгострокове вкладення коштів. У широкому тлумаченні під інвестиціями слід розуміти довгострокові вкладення капіталу й інших цінностей у конкретну справу з метою подальшого їх збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення

Фінансове визначення інвестицій — всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій — видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміниоборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Відповідно до Закону, до майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать:

• Грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші папери;

• Рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

• Майнові права. Що впливають з авторського права, навички та інші інтелектуальні цінності;

• Сукупність технологічних, технічних, комерційних і інших знань, що оформлені в вигляді технічної документації навичок і виробничого вміння, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• Права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і цінності.

Ці цінності та майнові права складають об’єкти інвестиційної діяльності. Основним джерелом інвестування є національний доход, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.