2. Активізація пізнавальної діяльності учнів

В активізації пізнавальної діяльності учнів велику роль грає вміння вчителя спонукати своїх учнів до осмислення логіки і послідовності у викладі навчального матеріалу, до виділення в ньому головних і найбільш істотних положень.

В середніх та старших класах цей прийом є дійовим стимулом пізнавальної активності учнів. Якщо вчитель пропонує по ходу свого викладу виділити основні питання, тобто скласти план викладеного матеріалу, це завдання змушує школярів глибше вникати в сутність нової теми, подумки розчленовується матеріал на найважливіші логічні частини.

Хороший ефект в активізації пізнавальної діяльності при усному викладі дає прийом, пов'язаний з спонукання учнів робити порівняння, зіставляти нові факти, прийоми та положення з тим, що раніше вивчено. Прийом порівняння вимагає від учнів вміння осмислювати внутрішні зв'язки в навчальному матеріалі, звертати увагу на причини, що викликають те чи інше явище ([4] ст. 206).

Для розуміння можливостей активізації пізнавальної діяльності учнів на лекції необхідно розглянути, що таке лекція та психологічні особливості цієї форми занять. Лекція - це розгорнуте теоретичне міркування, яке поєднує в собі елементи розповіді та пояснення.

Здійснення психологічного аналізу лекції передбачає облік наступних аспектів, що висловлюють суб'єктну сторону даного виду діяльності:

- аналіз лекції як виду діяльності викладача (тут розглядається зміст і структура викладацької діяльності, її цілі, застосовані способи і прийоми управління пізнавальною активністю учнів);

- аналіз лекції як виду навчальної діяльності учнів (особливості функціонування психічних процесів, переважні психічні стани, їх динаміка в процесі занять);

- аналіз лекції, як спільної діяльності викладача та учнів (узгодженість, умотивованості і цілеспрямованість, взаєморозуміння).

З урахуванням цих аспектів аналізу розглянемо особливості лекції як форми навчання. Перш за все, виділимо найбільш загальні вимоги до функціонального призначення розглянутого методу навчання. Лекція повинна відрізнятися змістовністю і науковістю, логічністю і доказовістю, інформативністю (новизною інформації), доступністю. Лекція призначена пробудити інтерес до предмету що вивчається, допомогти учневі зорієнтуватися в його основних проблемах, озброїти студента фундаментальними знаннями. Іншими словами, лекція повинна виконати не тільки функцію повідомлення знань, але й вчити мислити, здобувати знання, виховувати особистісні якості.

Сучасні вимоги до лекції припускають, що вона повинна носити проблемний характер, відображати актуальні питання теорії і практики, сприяти поглибленню самостійної роботи. Для кращих лекцій характерна логічність їх структури, глибоке розкриття викладачем.

Коротко розглянемо зміст і специфіку основних психологічних характеристик лекції як виду діяльності викладача: її цілі, мотиви, способи і засоби здійснення.

Мета лекції - це передбачувані результати, тобто те, чого хоче досягнути викладач: чому навчити, які якості виховати, які проблеми поставити перед учнями для їх самостійного осмислення.

Мотиви підготовки та читання лекції викладачем це збуджувачі його активності, що додають той чи інший зміст його діяльності. Такими мотивами можуть бути: почуття відповідальності за якість лекції, інтерес викладача до предмету.

Мотивація - це як би внутрішня рушійна сила дій і вчинків особистості, педагоги прагнуть збуджувати її та керувати нею, враховувати її у побудові навчального процесу ([5] ст. 97).

Способи підготовки та читання лекції визначаються на основі співвідношення її цілей з конкретними умовами та завданнями діяльності. Залежно від цього в одному випадку викладач може вибрати спосіб глибокого теоретичного аналізу проблеми, в іншому провідну роль відвести демонстрації яскравих фактів, які запам’ятовуються.

Особливе значення для активізації пізнавальної діяльності учнів має проблемне викладення, коли лектор не робить готових, однозначних висновків, а як би розмірковує, заперечує, висловлює наукові припущення і тим самим підводить учнів до самостійного формулювання висновків.

Підготовка і особливо читання лекції досить складна діяльність, що вимагає від викладача всебічної підготовки, великого напруження його сил і майстерності. Крім того, потрібно враховувати динаміку навчальної працеспроможності та закономірності пізнавальної діяльності учнів. Виходячи з цього, дуже важливо правильно визначити функціонально-змістову динаміку лекції, співвідношення з її основними інформаційними блоками. Наприклад, якщо на початку лекції викладачу необхідно привернути до неї увагу учнів, то потім по мірі викладу матеріалу не тільки підтримувати, але й через інтерес, інтелектуальні почуття посилювати їх увагу, домагаючись активного сприйняття і осмислення основного її змісту. Для цього, поряд із загальною психолого-педагогічною підготовкою, потрібне володіння навичками публічного виступу, уміле звернення до досвіду і знань учнів, здатність постановки проблемних питань.

Викладачеві не слід переповнювати лекцію емоціями. Посилення аргументації, обгрунтування положень, переконання повинні йти за двома напрямками: раціональним і емоційним. Не варто емоційними прийомами, "натиском" на голос намагатися подолати «інформаційну пустоту», наукову та логічну неспроможність пропонованих для засвоєння положень. Доведено, що "позитивний ефект, який дасть емоційний процес при деякій оптимальній інтенсивності, може перейти в свою протилежність і дати негативний дезорганізуючий ефект при надмірному посиленні емоційного збудження".

Діяльність викладача під час читання лекції буде найбільш оптимальною тоді, коли він буде враховувати психологічні особливості аудиторії, закономірності функціонування пізнавальних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення), емоційних і вольових процесів учнів.

Розглянемо деякі психологічні прийоми управління увагою учнів в ході лекції. Задача зосередження уваги вирішується, перш за все, у вступній частині лекції, але головне, і це є найбільш важким завданням, - утримувати її протягом всього виступу. Дня цього необхідно, щоб зміст лекції відповідав інтересам та установкам аудиторії. У той же час стійкість уваги безпосередньо залежить і від педагогічної майстерності викладача.

Для того щоб активізувати увагу аудиторії, досить посилити мову або змінити тон. Але після відновлення уваги - повернутися до нормального тону, так як різке і тривале підвищення голосу може бути розцінено як свідчення нервозності викладача. Іноді використовується і зворотний прийом - пониження голосу до шепоту. Відновити увагу можна зміною темпу мовлення, особливо його уповільненням, а також збільшенням значущість слів та фраз.

Розрахована і вміло витримана пауза в середині лекції здатна проявити «гіпнотизуючий» вплив, зосередивши увагу аудиторії на найбільш важливій для засвоєння інформації.

Вказуючий жест, рух у бік аудиторії допомагає зосередити увагу, особливо у поєднанні з іншими прийомами. Разом з тим рух назад, від аудиторії, дасть певну розрядку, яка сприймається як певна інформаційно-смислова пауза.

Наочні засоби, маючи власну науково-пізнавальну значимість, є ефективним способом перемикання уваги за рахунок варіювання різних модальностей.

Одним з найбільш ефективних засобів психологічної розрядки є гумор.

«Мозковим штурмом» можна активізувати навчально-пізнавальну діяльность учнів в діалогових формах лекційних занять.

«Мозковий штурм» - основне завдання методу збирання якомога більшого числа ідей в результаті звільнення учасників обговорення від інерції мислення і стереотипів. Починається штурм з розминки швидкого пошуку відповідей на питання тренувального характеру. Потім ще раз уточнюється поставлене завдання, нагадують правила обговореннями і старт. Кожен може висловити свої ідеї, доповнювати і уточнювати. До груп прикріпляється експерт, завдання якого - фіксувати на папері висунуті ідеї. Для «штурму» пропонуються запитання, що вимагають нетрадиційного рішення. Робота ведеться в наступних групах: генерації ідей, аналізу проблемної ситуації та оцінки ідей, генерації контрідей. Генерація ідей відбувається в групах за певними правилами. На етапі генерації ідей будь-яка критика заборонена. Всіляко заохочуються репліки, жарти, невимушена обстановка. Потім отримані в групах ідеї систематизуються, об’єднуються за загальним принципам і підходом. Далі розглядаються всілякі перешкоди до реалізації відібраних ідей. Оцінюються зроблені критичні зауваження. Остаточно відбираються тільки ті ідеї, які не були відкинуті критичними зауваженнями і контр ідеями ([6] ст. 463).

Знання, засвоєні «активно», міцніше запам'ятовуються і легше актуалізується. Рішення проблемних задач виступає своєрідним тренінгом в розвитку інтелекту. Знання, засвоєні "активно", більш глибокі, систематизовані та мають властивість переносу в інші ситуації ефект розвитку, творчого мислення. Нарешті, подібного роду засвоєння підвищує інтерес до засвоювання змісту і покращує професійну підготовленість до професійної діяльності.

Програмована лекція-консультація. Ця форма занять відрізняється від звичайної групової консультації тим, що викладач сам складає і пропонує питання учням. На підготовлені питання викладач спочатку просить відповісти учнів, а потім проводить аналіз та обговорення неправильних відповідей.

Групова консультацію проводять, як правило, після лекції або циклу занять, присвячених цій темі. Таким чином, відповідаючи на поставлені питання, учні актуалізують отримані знання, залучаючи свій досвід, і показують тим самим розуміння проблеми та вміння правильно застосовувати те чи інше положення в конкретній ситуації.

Перевага лекції-консультації перед іншими формами проведення лекційного заняття в тому, що вона дозволяє в більшій мірі наблизити зміст заняття до практичних інтересів учнів, в якійсь степені індивідуалізувати процес навчання з урахуванням рівня розуміння і сприйняття матеріалу кожним учнем.

Лекція із застосуванням техніки зворотного зв'язку. При проведенні такої лекції використовуються спеціально обладнані класи для програмованого навчання, де є можливість за допомогою технічних засобів отримувати відомості від всієї групи учнів на поставлене запитання. Питання задаються на початку і наприкінці викладу кожного логічного розділу лекції. Перший - для того, щоб дізнатися, наскільки учні інформовані про проблеми, які викладаються. Другий - для контролю якості засвоєння матеріалу. В подальшому, в залежності від кількості правильних відповідей, викладач коригує зауважений порядок викладу матеріалу.