Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Osipova_N_P__Sotsiologiya_prava_Pidruchnik.doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.01 Mб
Скачать

5.2. Особливості процесу правової соціалізації особистості

Із різноманіття об'єктивних впливів у процесі правової соціа­лізації особистості необхідно виділити такі, які, по-перше, відно­сяться до сфери саме соціально-правових відносин, по-друге, мають основоположне значення, тобто по відношенню до яких інші соціа­льні об'єктивні фактори впливу на правову соціалізацію відіграють похідну роль. До них слід віднести:

а) природу права як соціального явища з приєднанням до цього впливу функціональних форм, через які ця природа проявляється;

б) власність як об'єктивну, предметну форму втілення волі осо­ бистості;

в) поле правової соціалізації, тобто уже існуючий соціально-пра­ вовий простір, у межах якого відбуваються соціалізуючі особистість

іроцеси.

Для вирішення проблем соціалізації визначення сутності права має фундаментальне значення, оскільки від поняття права зале-

125

Розділ 5

Правова соціалізація особистості

жать, по-перше, його субстанціональні форми існування, по-друге, його суспільні функції, тобто те, що специфічним чином відбиває суспільні структури і відносини, в яких задіяна людина. Обидві за­значені похідні від сутності права визначають методологію підходу до правової соціалізації.

Наголошуючи на необхідності в процесі соціалізації виходити з функціональної визначеності права у відповідності до його природи і сутності, водночас слід зважати на те, що ця функціональність реа­лізується при певних соціальних відносинах і у зв'язку з цим має конкретні соціальні форми прояву. Це особливо актуально за сучас­них умов, оскільки із трьох можливих станів законності (справжній закон, видимість закону, беззаконня) наше суспільство сьогодні ха­рактеризується ніяк не першим його станом. А це означає, що і реа­лізація функцій права в нашому суспільстві хоча і не може здійсню­ватися всупереч його природі, але водночас має великі особливості з вкрай негативними наслідками для правової соціалізації особистості.

Загальновизнаними вважаються п'ять функцій права.

  1. Визначальною є функція інтеграції і згуртування соціальних утворень — груп, класів, націй і народностей, усього суспільства — у відповідності до загальнолюдських демократичних норм.

  2. Функція забезпечення правом контролю за поведінкою людей на основі створення умов для прямої демократії, а також створення юридичних засад діяльності різних суспільних організацій та ланок політичної системи.

  3. Регулятивна функція, у відповідності до якої суб'єкти право­ вих відносин наділяються певними взаємними правами і обов'язка­ ми. Ця функція не може бути обмежена примусом. Вона передбачає стимулювання нових форм суспільних відносин, упорядкування то­ го, що вже випробувано у суспільній практиці як соціальна цінність.

  4. Охоронна функція передбачає необхідність захисту суспільних відносин у формі захисту інтересів громадян, соціальних груп, всьо­ го суспільства. Ця функція, як і регулятивна, опирається на весь комплекс регулятивних норм. Головним призначенням охоронної функції визнається запобігання правопорушень.

  5. Комунікативна функція. Особливістю правової інформації як основи здійснення цієї функції є її прескриптивний характер, тобто характер припису. Реалізація цієї функції є об'єктивно необхідною передумовою в забезпеченні всіх аспектів соціалізації особистості.

Структура і характер функцій права є вихідною позицією, що на­дає їм значення фундаментальних засад правової соціалізації. Вод-

126

ночас оцінка впливу на правову соціалізацію особистості за функ­ціональними ознаками права може мати методологічні недоліки. Пояснити це можна двома обставинами. По-перше, у тому визна­ченні функцій, яке стало певною традицією, система правових від­носин виступає в ході правової соціалізації як система виключно зовнішнього впливу. При цьому не враховується та обставина, що право породжується внутрішньою природою самої людини — а зна­чить і функції повинні мати таку форму прояву, що забезпечувала б реалізацію у суспільно прийнятних формах саме цієї природи. У підході до функцій права існує обмеженість ще в одному аспекті. Як правило, не зазначається головний суб'єкт, воля якого визначає від­сутність права, або під цим суб'єктом розуміються спільноти. У зв'язку з цим може бути викривленим поняття про те, щодо кого здійснюються функції права, в чому полягає їх спрямованість, зна­чить і про те, хто є центральною, поєднуючою фігурою об'єктивного і суб'єктивного аспектів процесу правової соціалізації.

Право полягає в тому, що наявне буття певного суб'єкта висту­пає як наявне буття свободної волі. Тобто право, за термінологією Гегеля, є взагалі свобода як ідея. Однак таке загальне формулюван­ня необхідно доповнити відповіддю на запитання, а яким чином і в якій формі свобода виступає безпосередньо і конкретно, як вона ма­теріалізується. Якщо розглядати соціологічний аспект цієї пробле­ми, то безпосередньою формою прояву свободи особистості є влас­ність і угода. Зважаючи на залишки економічного детермінізму, коли власність розглядалася тільки як економічна категорія і від­носилася до так званого базису, однозначно визначаючи всю су­спільну структуру, в тому числі і такі суспільні інститути, як дер­жава, право тощо, слід зробити необхідні пояснення методологічно­го характеру.

Оскільки власність є предметною формою буття волі особистості, то це означає, що відносини власності — це відносини між людьми як цілісними особистостями у всьому різноманітті їх економічних, соціальних, психологічних і духовних якостей. Саме тому власність розглядається як складна і багатопланова соціологічна категорія.

Відносини власності об'єктивно виконують соціальну функцію розвитку кожної із передумов існування суспільства — особистості працівників, засобів, форм і методів праці, інформації, соціальних і психологічних форм спілкування тощо. Саме тому ці відносини про­низують всю соціальну тканину суспільства і визначають стан та

127

Розділ 5

Правова соціалізація особистості

майбутнє кожного його члена. Оскільки відносини власності відби­вають у найбільш суттєвій і багатоплановій формі стан і напрями суспільного розвитку, то і соціологію права, особливо коли йдеться про питання правової соціалізації, цікавити мають, насамперед, со­ціальні наслідки правового регулювання відносин власності, право­мірність такого регулювання і пов'язаний з нею рівень соціальної та економіко-правової захищеності громадян. Все це є об'єктивною за­садою найбільш фундаментального аспекту правової соціалізації — того, що пов'язаний з предметною формою буття особистості та її ін­тересами. Основоположний і інтегральний вплив власності на пра­вову соціалізацію та форми її практичного прояву виявляється також через соціально-психологічні механізми функціонування правової системи. Хоча соціально-психологічні аспекти віддзерка­люють поверхневі форми відносин власності, вони мають надзви­чайно велике значення у формуванні підґрунтя певного типу право­вої свідомості. Так, новий стан суспільної психології щодо власності означає формування нового суспільного ставлення до різних форм власності, подолання або поглиблення байдужого ставлення до неї, а фактично — новий стан правової соціалізації.

Професор Чернівецького університету Є. Ерліх, один з основопо­ложників концепції так званого «живого права», вважав, що в жит­ті більшість правових колізій вирішується спонтанно, незалежно від формально чинного права — за справедливістю і шляхом взаєм­ного узгодження індивідуальних чи колективних бажань. Цю кон­цепцію він вивів шляхом вивчення масової юридичної практики на Буковині, де поєднувалися залишки багатьох абстрактних право­вих систем, а люди, незалежно від національності, керувалися здо­ровим глуздом і почуттям справедливості. Найцікавіше полягає в тому, що таке вирішення правових конфліктів сформувалося під впливом поваги до тих правових рішень, що стосувалися найбіль­шої частки цих конфліктів — проблем власності.

Отже, власність як соціальне явище є передумовою ефективної правової соціалізації навіть у тих випадках, коли йдеться про її со­ціально-психологічний механізм. Дослідження Є. Ерліха довели, що механізм правової соціалізації може навіть замінити безпосеред­ню дію абстрактного права. Значення цього механізму подвійне. По-перше, завдяки йому вирішується значна частина безпосередніх правових проблем, особливо на побутовому рівні. Подруге, він ство­рює таку суспільну атмосферу сприйняття права, яка придатна для

128

входження особистості в систему правових відносин і робить макси­мально ефективними всі ланки правової соціалізації.

Що стосується поля правової соціалізації, як її об'єктивного фак­тора, то під цим полем розуміється сукупність суспільних відносин, в які включена особистість і які упорядковані за допомогою ієрар­хічної системи нормативних актів і вимог. Принципова схема поля правової соціалізації сучасної України подана у табл. 2. Як свідчать дані цієї таблиці, побудова структур поля правової соціалізації має базуватися на таких принципах:

  1. визнання суспільних відносин як явища, що визначає зміст не тільки поля правової соціалізації, але й правових форм, щодо яких соціалізація відбувається;

  2. погляд на суспільні відносини як систему, що побудована ієрар­ хічно;

  3. розуміння поля правової соціалізації відбувається від опану­ вання фундаментальних понять до розуміння понять і явищ більш конкретних; практичне ж засвоєння вимог правової соціалізації на кожному рівні її поля відбувається у зворотному напрямі — від кон­ кретного, поодинокого до більш загального;

  4. кожному рівню структури поля відповідає певна законодавча форма її правового відбиття, яка і є правовою формою організації процесу правової соціалізації особистості.

Аналіз поля правової соціалізації особистості як її об'єктивного фактора посідає одне з чільних місць, оскільки він дозволяє ви­рішити не тільки питання про методологію дослідження зазначених проблем, але й про практичні аспекти соціалізації; ті питання, що є відбиттям як поверхових, так і глибинних процесів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]