Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Osipova_N_P__Sotsiologiya_prava_Pidruchnik.doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.01 Mб
Скачать

11*5-403

163

Розділ 6

оціночну;

регулятивну.

Відповідно до цих функцій визначаються основні функціональні компоненти правосвідомості. Пізнавальній діяльності відповідає певна сума юридичних знань, або правова підготовка. Оціночній функції відповідає система оцінок і думок з юридичних питань, або оціночне ставлення до права, до практики його виконання і застосу­вання. Дія регулятивної функції виявляється у формуванні право­вих орієнтацій і настанов (див. табл. 7).

Пізнавальна функція визначає правову підготовку людей, яка не вичерпується їх формальними юридичними знаннями. Можна мати знання, але не вміти ними користуватися. Рівень правових знань і вміння застосовувати їх на практиці піддаються емпіричній пере­вірці з певним ступенем вірогідності.

Пізнаючи правову дійсність, люди не залишаються байдужими до отриманих знань. Виникає інтелектуально-емоційне утворення — психічне ставлення до об'єктів правового пізнання і правової прак­тичної діяльності, що виявляється в оцінці, тобто у визнанні цінності чого-небудь з погляду індивіда, групи чи суспільства.

Структуру правосвідомості складають чотири види оціночного ставлення: до права (його інститутів, норм); до правової поведінки оточуючих; до правоохоронних органів і їх діяльності; до своєї пра­вової поведінки (самооцінка).

164

Правова культура та правова поведінка

Ставлення до правових цінностей виражається в оціночних су­дженнях, які можуть бути виявлені емпіричним дослідженням з більшим чи меншим ступенем відповідності дійсним оцінкам до­сліджуваних осіб.

Сфера правових оцінок порівняно з правовими знаннями важче піддається емпіричному виявленню, що потребує більш складних методик.

Самі по собі ціннісні відносини як інтелектуально-емоційні утво­рення ще не наділені здатністю до практичної реалізації без психіч­них сил, що відіграють роль рушійних механізмів діяльності. Таку роль виконують інтелектуально-емоційно-вольові утворення — со­ціальні настанови, під якими ми розуміємо тенденцію чи схиль­ність особистості сприймати і оцінювати який-небудь об'єкт певним чином і готовність діяти щодо нього у відповідності до цієї оцінки. Коли об'єктом настанови є різні правові оцінки, ми говоримо про правові настанови.

У своїй сукупності настанови організуються в систему ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації — стійкі системи настанов, певним чином зорієнтовані на соціальні цінності, що спрямовують поведін­ку людей щодо цих цінностей в умовах їх складної взаємодії. Пра­вова орієнтація — сукупність правових настанов індивіда чи спіль­ноти, що безпосередньо формує внутрішній план, програму діяльно­сті в юридично значущих ситуаціях.

Отже, регулятивна функція правосвідомості здійснюється через правові настанови і орієнтації, що синтезують у собі всі інші джере­ла правової активності.

Регулятивна функція правосвідомості піддається науковому ви­вченню тільки експериментальним шляхом. При цьому експери­мент повинен з достатнім наближенням відтворити об'єктивні і су­б'єктивні фактори, що мають місце в реальному житті. Цій меті служить метод вербального експерименте, в якому досліджувані здійснюють оцінку і вибір різних варіантів правової поведінки, при­ймають рішення і обґрунтовують свою програму дій в динамічній ситуації конфлікте різних цінностей, зокрема правових.

У соціологічному підході до вивчення правосвідомості особливе значення має дослідження правових поглядів людей, які виступа­ють у двох суттєво різних формах:

1) як елементи безпосередньої свідомості;

165

Розділ 6

2) як зовнішньо об'єктивовані факти, що виявляються у поведін­ці та інших видах діяльності.

Звідси відмінність у методиці отримання інформації. У першому випадку інформація може бути отримана, головним чином, за допо­могою різних видів опитування (анкетування, інтерв'ювання) і про­ведення тестів. Джерелами отримання інформації про поведінку є документальні матеріали відповідних закладів, спостереження, ана­ліз практичних дій.

На процес формування правосвідомості вирішальний вплив здій­снює сукупність взаємодіючих факторів, що включають у себе:

  1. безпосередні умови життя і роботи;

  2. організовану систему освіти і виховання;

  3. засоби масової комунікації.

Суттєвий вплив на формування правової свідомості має практич­на діяльність людей у сфері права, соціально-політична і соціаль­но-правова активність.

Зростання соціальної активності породжує потребу у правових знаннях, яка може бути задоволена шляхом детального вдоскона­лення правосвідомості.

Структуру соціологічного дослідження правосвідомості можна представити таким чином (див. табл. 8):

Когнітивний аспект правосвідомості характеризується даними, що свідчать про правові знання респондентів, про витоки і обсяг правових знань, їх системність, стійкість.

166

Правова культура та правова поведінка

Глибина внутрішнього переконання в необхідності дотримання вимог норм права, ступінь усвідомлення його головних принципів та ідей становлять зміст аспекту переконання.

Оціночний аспект характеризується ставленням суб'єкта до пра­вових явищ як цінностей (до права в цілому, до конкретної правової норми, до діяльності правозастосовних та правоохоронних органів).

Про вольовий аспект правосвідомості свідчать ступінь і спрямо­ваність соціально-правової активності (участь респондентів у різних формах правотворчості (в обговоренні законопроектів, відправки листів у державні органи, до редакцій газет, радіо тощо), участь у діяльності правозастосовних і правоохоронних органів у ролі народ­них засідателів, членів товариських судів, комітетів народного конт­ролю тощо).

Соціологічне дослідження правосвідомості дає можливість отри­мати відомості про стан правосвідомості окремих особистостей, різ­них соціальних груп, суспільства в цілому на певний момент, щодо конкретного соціально значущого факту, події. Використання та­ких відомостей сприяє вирішенню важливих проблем суспільного життя.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]