
- •Рецензенти:
- •Авторський колектив
- •1.2. Функції соціології права
- •2.2. Класичні теорії в соціології права: м. Вебер, е. Дюркгейм, к. Маркс, т. Парсонс
- •3.2. Соціальна природа суб'єктів права
- •3.4. Механізм соціальної дії права. Соціальні функції права
- •3.5. Прогнозування у праві
- •4.3. Показники соціальної ефективності права
- •5.1. Зміст і структура правової соціалізації особистості
- •5.2. Особливості процесу правової соціалізації особистості
- •5.3. Механізм правової соціалізації
- •6.2. Специфіка правосвідомості як елемента правової культури
- •11*5-403
- •6.3. Правова поведінка особистості
- •7.2. Закон як соціальне явище
- •8.2. Судовий процес як соціальна взаємодія
- •8.3. Соціологічна експертиза і соціологічне тлумачення закону
- •Запитання для самоконтролю
- •9.1. Предмет соціології кримінального права
- •9.3. Соціальний механізм дії кримінально-правових норм та забезпечення їх ефективності
- •10.2. Класифікація соціально-правових конфліктів
- •10.3. Характеристика окремих видів правових конфліків
- •10.4. Об'єктивні та суб'єктивні чинники правового конфлікту
- •10.5. Учасники правового конфлікту: соціально-рольова і поведінкова характеристика
- •10.6. Динаміка правового конфлікту. Розвиток конфліктної боротьби
- •10.7. Механізми розв'язання і запобігання соціально-правовим конфліктам
- •Рекомендована література
11*5-403
163
оціночну;
регулятивну.
Відповідно до цих функцій визначаються основні функціональні компоненти правосвідомості. Пізнавальній діяльності відповідає певна сума юридичних знань, або правова підготовка. Оціночній функції відповідає система оцінок і думок з юридичних питань, або оціночне ставлення до права, до практики його виконання і застосування. Дія регулятивної функції виявляється у формуванні правових орієнтацій і настанов (див. табл. 7).
Пізнавальна функція визначає правову підготовку людей, яка не вичерпується їх формальними юридичними знаннями. Можна мати знання, але не вміти ними користуватися. Рівень правових знань і вміння застосовувати їх на практиці піддаються емпіричній перевірці з певним ступенем вірогідності.
Пізнаючи правову дійсність, люди не залишаються байдужими до отриманих знань. Виникає інтелектуально-емоційне утворення — психічне ставлення до об'єктів правового пізнання і правової практичної діяльності, що виявляється в оцінці, тобто у визнанні цінності чого-небудь з погляду індивіда, групи чи суспільства.
Структуру правосвідомості складають чотири види оціночного ставлення: до права (його інститутів, норм); до правової поведінки оточуючих; до правоохоронних органів і їх діяльності; до своєї правової поведінки (самооцінка).
164
Правова культура та правова поведінка
Ставлення
до правових цінностей виражається в
оціночних судженнях,
які можуть бути виявлені емпіричним
дослідженням з більшим
чи меншим ступенем відповідності дійсним
оцінкам досліджуваних осіб.
Сфера правових оцінок порівняно з правовими знаннями важче піддається емпіричному виявленню, що потребує більш складних методик.
Самі по собі ціннісні відносини як інтелектуально-емоційні утворення ще не наділені здатністю до практичної реалізації без психічних сил, що відіграють роль рушійних механізмів діяльності. Таку роль виконують інтелектуально-емоційно-вольові утворення — соціальні настанови, під якими ми розуміємо тенденцію чи схильність особистості сприймати і оцінювати який-небудь об'єкт певним чином і готовність діяти щодо нього у відповідності до цієї оцінки. Коли об'єктом настанови є різні правові оцінки, ми говоримо про правові настанови.
У своїй сукупності настанови організуються в систему ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації — стійкі системи настанов, певним чином зорієнтовані на соціальні цінності, що спрямовують поведінку людей щодо цих цінностей в умовах їх складної взаємодії. Правова орієнтація — сукупність правових настанов індивіда чи спільноти, що безпосередньо формує внутрішній план, програму діяльності в юридично значущих ситуаціях.
Отже, регулятивна функція правосвідомості здійснюється через правові настанови і орієнтації, що синтезують у собі всі інші джерела правової активності.
Регулятивна функція правосвідомості піддається науковому вивченню тільки експериментальним шляхом. При цьому експеримент повинен з достатнім наближенням відтворити об'єктивні і суб'єктивні фактори, що мають місце в реальному житті. Цій меті служить метод вербального експерименте, в якому досліджувані здійснюють оцінку і вибір різних варіантів правової поведінки, приймають рішення і обґрунтовують свою програму дій в динамічній ситуації конфлікте різних цінностей, зокрема правових.
У соціологічному підході до вивчення правосвідомості особливе значення має дослідження правових поглядів людей, які виступають у двох суттєво різних формах:
1) як елементи безпосередньої свідомості;
165
2)
як зовнішньо об'єктивовані факти, що
виявляються у поведінці
та інших видах діяльності.
Звідси відмінність у методиці отримання інформації. У першому випадку інформація може бути отримана, головним чином, за допомогою різних видів опитування (анкетування, інтерв'ювання) і проведення тестів. Джерелами отримання інформації про поведінку є документальні матеріали відповідних закладів, спостереження, аналіз практичних дій.
На процес формування правосвідомості вирішальний вплив здійснює сукупність взаємодіючих факторів, що включають у себе:
безпосередні умови життя і роботи;
організовану систему освіти і виховання;
засоби масової комунікації.
Суттєвий вплив на формування правової свідомості має практична діяльність людей у сфері права, соціально-політична і соціально-правова активність.
Зростання соціальної активності породжує потребу у правових знаннях, яка може бути задоволена шляхом детального вдосконалення правосвідомості.
Структуру соціологічного дослідження правосвідомості можна представити таким чином (див. табл. 8):
Когнітивний аспект правосвідомості характеризується даними, що свідчать про правові знання респондентів, про витоки і обсяг правових знань, їх системність, стійкість.
166
Правова культура та правова поведінка
—
Глибина внутрішнього переконання в необхідності дотримання вимог норм права, ступінь усвідомлення його головних принципів та ідей становлять зміст аспекту переконання.
Оціночний аспект характеризується ставленням суб'єкта до правових явищ як цінностей (до права в цілому, до конкретної правової норми, до діяльності правозастосовних та правоохоронних органів).
Про вольовий аспект правосвідомості свідчать ступінь і спрямованість соціально-правової активності (участь респондентів у різних формах правотворчості (в обговоренні законопроектів, відправки листів у державні органи, до редакцій газет, радіо тощо), участь у діяльності правозастосовних і правоохоронних органів у ролі народних засідателів, членів товариських судів, комітетів народного контролю тощо).
Соціологічне дослідження правосвідомості дає можливість отримати відомості про стан правосвідомості окремих особистостей, різних соціальних груп, суспільства в цілому на певний момент, щодо конкретного соціально значущого факту, події. Використання таких відомостей сприяє вирішенню важливих проблем суспільного життя.