3. Відомчі та галузеві документи

Законодавство про охорону праці визначає, що норма­тивно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші доку­менти, обов'язкові для виконання.

Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-пра­вових актів з охорони праці регламентується ст. 28 Зако­ну «Про охорону праці» та Положенням про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування міжгалузевих та галу­зевих нормативних актів про охорону праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці поділяються на загальнодержавні, галузеві та нормативно-правові акти підприємства.

Опрацювання проектів загальнодержавних та галузевих нор­мативно-правових актів з охорони праці здійснюється під ке­рівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю проф­спілок та Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків; нормативно-правові акти із забезпечення санітарних умов праці - спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади з питань гігієни праці; нормативно-правові акти з пожежної безпеки - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з пожежної безпеки; нормативно-пра­вові акти з радіаційної безпеки - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з радіаційної безпеки.

Розробку нормативного документа здійснює базова орга­нізація, яка у випадку розробки загальнодержавного акта, визначається спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади; в разі розробки галузевого акта -міністерством або відомством за обов'язковим погоджен­ням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприя­ють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого се­редовища, але не рідше одного разу на десять років.

4. Вимоги Кодексу законів про працю України щодо охорони праці

Питання охорони праці розглядаються у главі XI «Охорона праці».

Так, у ст.153 йдеться про створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах, організаціях. Ці умови повинен виконувати власник або уповноважений ним орган, наприклад, правління чи дирекція.

Ніхто не вправі вимагати від працівника виконання ро­боти, поєднаної з явною небезпекою для життя, а та­кож в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуа­ція, небезпечна для його життя чи здоров'я або для лю­дей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Стаття 154 вимагає додержання вимог щодо охорони пра­ці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та рекон­струкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

З урахуванням вимог щодо охорони праці повинні про­вадитися:

• проектування виробничих об'єктів;

• розробка нових технологій;

• розробка засобів виробництва;

• розробка засобів колективного та індивідуального за­хисту працюючих.

У ст.155 йдеться про заборону введення в експлуата­цію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці. Якщо не створено безпечних і нешкідливих умов праці, то підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію.

Дозвіл на початок роботи зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці влас­ник, який створив нове підприємство.

Стаття 156 вимагає заборони передачі у виробництво зразків нових машин та інших засобів виробництва, впро­вадження нових технологій, що не відповідають вимогам охорони праці.

Повинен бути дозвіл органів державного нагляду за охоро­ною праці для виготовлення і передачі у виробництво зраз­ків нових машин, механізмів, устаткування та інших засо­бів виробництва, а також впровадження нових технологій.

У ст.157 йдеться про державні міжгалузеві та галузеві нор­мативні акти про охорону праці: правила, стандарти, нор­ми, положення, інструкції та інші документи, які є обов'яз­ковими до виконання.

Нормативні акти про охорону праці розробляються органа­ми державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України

Якщо в нормативних актах про охорону праці відсутні вимоги, які необхідно виконати для забезпечення без­печних і нешкідливих умов праці на певних роботах, під­приємство зобов'язане вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що за­безпечать безпеку працівників.

Підприємство зобов'язане вживати заходів щодо полег­шення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань - про це говориться в ст.158

Стаття 159 присвячена обов'язку працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.

Працівник зобов'язаний:

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, ме­ханізмами, устаткуванням та іншими засобами ви­робництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

• додержувати зобов'язань щодо охорони праці, перед­бачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового роз­порядку підприємства, установи, організації;

• проходити у встановленому порядку попередні та періо­дичні медичні огляди;

• співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього ке­рівника або іншу посадову особу.

Звичайно, повинен бути і контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці. Це вимога ст.160. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 161 вимагає розробки (за участі профспілки) і включення до колективного договору Плану заходів щодо охорони праці.

У ст.162 йдеться про кошти (і необхідні матеріали) на за­ходи з охорони праці.

Ці кошти і матеріали витрачати на інші цілі забороняється, а прядок використання їх визнача­ється в колективних договорах і контролюється трудовим колективом.

Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуаль­ного захисту регламентується ст.163. Працівникам вида­ються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту на роботах із шкідливими та небезпечними умо­вами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах.

Підприємство повинне організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Стаття 164 регламентує компенсаційні виплати за невида­ний спеціальний одяг і спеціальне взуття. Не дозволяється видавати замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання.

Видача мила та знешкоджуючих засобів регламентується ст.165. Мило видається безплатно за встановленими нормами на роботах, пов'язаних із забрудненням. На тих роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливих речовин, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами змиваючі та знешкоджувальні засоби.

Працівникам на роботах зі шкідливими умовами праці ви­даються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти, а на роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне хар­чування (ст.166).

Підприємство зобов'язане безплатно забезпечувати пра­цівників гарячих цехів і виробничих дільниць газованою солоною водою (ст.167). Ці цехи і виробничі дільниці, де організовується постачання газованою солоною водою, визначаються органами санітарного нагляду за погоджен­ням з підприємством.

Стаття 168 регламентує перерви в роботі для обігрівання і відпочинку працівників, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних примі­щеннях. Ці перерви включаються у робочий час. Підприєм­ство зобов'язане обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.

У ст.169 йдеться про обов'язкові медичні огляди працівни­ків певних категорій.

За свої кошти підприємство повинно організувати прове­дення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівни­ків, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Переведення на легшу роботу регламентовано ст.170. Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, підприємство повинно перевести, за їх­ньою згодою, на таку роботу згідно з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві викладено у ст.171. Стаття передбачає, що підприємство повинно проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, профе­сійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 172 визначає застосування праці інвалідів. Так, у випадках, передбачених законодавством, підприємство зо­бов'язане організувати навчання, перекваліфікацію і пра­цевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомен­дацій, встановити на їхнє прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Про відшкодування у встановленому законодавством по­рядку шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників, пов'я­заним з виконанням трудових обов'язків, йдеться у ст.173.