Лекція 7 (4 год.).

П р а в о м і ж н а р о д н и х д о г о в о р і в

1. Поняття права міжнародних договорів, їх джерела та суб’єкти. Поняття міжнародного договору.

2. Класифікація, форми та найменування міжнародних договорів.

3. Укладання міжнародних договорів.

4. Дія договорів, їх застосування та тлумачення. Законодавство України про міжнародні договори

5. Недійсність, призупинення або припинення дії міжнародних договорів.

Рекомендована література:

1. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. Навчальний посібник. – Київ: Юрінком Інтер, 2001. – С. 321 – 351.

2. Баймуратов М.А. Международное публичное право. Ученик. – К.: Истина, 2004. - С.135-178.

3. Международное право. – М.: Международные отношения, 2001. – С. 177 – 203.

4. Черкес М.Ю. Міжнародне право. Підручник. – Київ, 2006. – С.106-136.

5. Шамара О., Андрусенко О. Договірно-правова практика США стосовно норм міжнародних договорів //htth://www.yurradnik.com.ua/stride/ur/inde[.php?m=402&art=486

Проблемні питання:

1. У чому особливість права міжнародних договорів у порівнянні з іншими галузями міжнародного публічного права?

2. Назвіть джерела права міжнародних договорів.

3. Наведіть визначення міжнародного договору.

4. Що таке багатосторонній і що таке загальний багатосторонній договір?

5. Що таке відкритий і що таке закритий міжнародний договір?

6. Що таке ратифікація міжнародного договору? Назвіть момент вступу в силу міжнародного договору у випадку його ратифікації?

7. Які функції депозитарію міжнародного договору?

8. Які є способи припинення дії міжнародного договору?

Ключові слова і терміни: Альтернат, анулювання, автентичність, декларація, денонсація, депозитарій, джентльменська угода, застереження, картель, комюніке, конвенція, конкордат, міжнародний договір, меморандум, “модус вівенді”, недійсність міжнародного договору, нотифікація, обмін нотами, загальні багатосторонні договори, односторонній міжнародний юридичний акт, протокол, угода, пакт, парафування, підписання ad referendum, приєднання, пролонгація, промульгація, ратифікація, ратифікаційна грамота, реєстрація, трактат.

Методичні рекомендації: На лекції особливу увагу треба звернути на наявність великої кількості понять з теми права міжнародних договорів, наголосити на його джерелах і суб’єктах. Розкрити види міжнародних договорів, проаналізувати процес укладання міжнародних договорів, їх повноваження., стадії укладання міжнародних договорів, його вступ в силу, форма і структура, мова, тлумачення міжнародного договору, види тлумачення, умови дійсності договору, припинення й призупинення його дії. Охарактеризувати процес внесення поправок до договорів та зміни договорів, висвітлити. функції й повноваження депозитарію та етапи реєстрація і опублікування договору.

1. Поняття права міжнародних договорів, їх джерела та суб’єкти. Поняття міжнародного договору.

Держави з давніх давен визначали свої права та обов’язки шляхом підписання договорів. Довготривале застосування договорів в якості регулятора міжнародних відносин були вироблені певні міжнародно-правові норми, які встановлювали порядок прийняття, дії, дійсності, тлумачення та припинення дії договорів. Ці норми у своїй сукупності і склали особливу галузь МП – право міжнародних договорів. Воно посідає в системі МП особливе місце.

До недавнього часу такі норми носили звичаєво-правовий характер. У 1968-1969 рр. у Відні відбулася конференція, яка була скликана з метою кодифікації та прогресивного розвитку права міжнародних договорів. Наслідком конференції стала Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., яка вступила в силу у 1980 р. Ще одним з основних джерел права міжнародних договорів стала Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 р. Ця конвенція стала відповіддю на те, що у ХХ ст. активними суб’єктами МП стали міжнародні організації (міждержавні і міжурядові). З’явилася велика кількість договорів, підписаних поміж ними. Названа конвенція не вступила в силу, але багато її положень діють в якості звичаєвих норм.

Поряд із зазначеними вище Віденськими конвенціями ряд важливих загальновизнаних норм права міжнародних договорів закріплений в універсальних міжнародних договорах. Наприклад, у Статуті ООН (преамбула і ст.2 Статуту ООН) ми знаходимо один із найважливіших принципів як права міжнародних договорів, так і МП в цілому. Там же закріплений інститут реєстрації міжнародних договорів (ст.102 Статуту), а також встановлений порядок застосування договорів у разі суперечності їх Статуту ООН (ст.103).

У 1978 р. була прийнята ще й Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів, яка кодифікувала відповідні звичаєві міжнародно-правові норми. Ця Конвенція вступила в силу 6 листопада 1996 р.

Окрім норм права міжнародних договорів певне значення мають норми національного права, які встановлюють внутрішньодержавний порядок укладення і забезпечення виконання міжнародних договорів. Такі норми містяться, як правило, в конституціях або у спеціальних законах. Наприклад, у Конституції України містяться загальні положення, що стосуються міжнародних договорів. Важливим є положення ст. 9 Конституції про те, що “укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України”. Від імені держави міжнародні договори укладає тільки Президент України (п.3 ст.106).

Поняття міжнародного договору.

Під міжнародним договором, як це слідує із ст.2 Віденської конвенції 1969 р. і Віденської конвенції 1986 р., потрібно розуміти регульовану міжнародним правом угоду, яка укладена державою та іншими суб’єктами МП у письмовій формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або більше пов’язаних між собою документах, а також незалежно від конкретного найменування.

Хоча в Конвенції говориться тільки про договори у письмовій формі, це не означає, що держава не може укладати договори в усній формі і розповсюджувати на них дії, наприклад, Віденської конвенції 1969 р.

Договорами у міжнародно-правовому розумінні виступають тільки угоди поміж суб’єктами МП. До таких договорів не відносяться угоди, які укладаються, зокрема, поміж ТНК та державами. Міжнародними договорами не можуть рахуватися і такі міжнародні акти у письмовій формі, які зовні можуть нагадувати договори. Тут прикладом може служити Заключний акт НБСЄ 1975 р. і Паризька хартія для Нової Європи 1990 р. Зміст цих актів засвідчує, що держави не побажали надати їм форму договорів. Зокрема, названі акти не підлягали реєстрації в Секретаріаті ООН, хоча така реєстрація і є обов’язком членів ООН, що передбачено Статутом цієї Організації.

Міжнародними договорами є угоди, які можуть міститися у двох або більш пов’язаних поміж собою документах

Об’єктом міжнародного договору є все те, з приводу чого держави заключають договір, тобто вступають у договірні стосунки. У якості об’єкту можуть виступати матеріальні та нематеріальні блага, дії та утримання від дій. Міжнародне право не містить будь-яких обмежень стосовно вибору об’єкта для міжнародних договорів.

Ціллю договору є те, що суб’єкти МП намагаються здійснити або досягти шляхом прийняття договору.

Об’єкт визначається у назві або в контексті договору, а ціль - в преамбулі або у перших статтях договору. Так, наприклад, об’єктом Статуту ООН є створення міжнародної організації по підтриманню міжнародного миру та безпеки. Ціллю (метою) Віденської конвенції 1969 р. є кодифікація та прогресивний розвиток норм міжнародних договорів.