Види стратифікації

• закрита – передбачає жорстка межі страт, заборону переходу із однієї страти в іншу (кастовий лад в Індії, в країнах Африки);

• відкрита –не обмежує перехід з однієї страти в іншу, не має заборони на змішані шлюби тощо.

Згідно теорії стратифікації західне суспільство пройшло еволюцію від пірамідального типу структури суспільства до ромбовидного, де середній прошарок є найчисельнішим.

Основою віднесення себе до певного прошарку є матеріально-економічний достаток чи диференціація прибутків.

До вищого прошарку – відносять людей, прибуток яких є достатнім для того, щоб ні в чому собі не відмовляти.

До середнього прошарку– відносять людей, прибуток яких такий, що вистачає для придбання необхідних продуктів, товарів і послуг.

До нижчого прошарку– відносять людей, прибутку яких ледь вистачає лише для придбання продуктів харчування, вони часто гроші беруть в борг.

Представники цих прошарків можуть відноситись до різних суспільних груп (робітники, селяни, інтелігенція тощо). Будь-яке суспільство – ієрархічне, і соціальна нерівність – це об’єктивне явище, що є наслідком нерівності позицій. Суспільство без розшарування – це міф. Соціальна стратифікація – це постійна характеристика для будь-якого суспільства.

Форми стратифікації

(розроблені соціологом П.Сорокіним в роботі

„Соціальна і культурна мобільність” )

1. Економічна стратифікація– виникає на базі майнової нерівності. Флуктуації (коливання) відносяться до економічного падіння і підйому соціальних груп, та до росту і скорочення економічної стратифікації всередині групи.Майнова основа стратифікації періодично змінюється, відповідно сприяє розпаду складних стратифікаційних пірамід і появи нових, тобто у всіх соціальних груп є шанс.

2. Політична стратифікація – виникає на основі політичної нерівності. Гіпотеза зникнення політичних страт невірна. В політичних змінах немає постійної тенденції до скорочення стратифікації, цьому сприяє те, що в будь-якому суспільстві йде боротьба між силами стратифікації та силами політичного вирівнювання.

3. Професійна стратифікація – проявляється в двох формах – у формі ієрархії основних професійних груп; у формі внутрішньої професійної стратифікації.

Соціальна стратифікація сучасного українського суспільства:

1. Загальноукраїнські елітні групи – володіють власністю, яка розмірами досягає найбільших західних багатств.

2. Регіональні та корпоративні еліти – власники значних за українськими масштабами багатств та впливу на рівні регіонів.

3. Український верхній середній клас – володіє власністю і прибутками, яка дорівнюють західним стандартам життя.

4. Український динамічний середній клас – володіє власністю, яка забезпечує середньо українські стандарти життя.

5. Аутсайдери – характеризуються низькою соціальною активністю та невеликими прибутками.

6. Маргінали – характеризуються низькою адаптацією і антисоціальними установками.

7. Криміналітет.

3. Соціальна мобільність та її особливості. Канали соціальної циркуляції.

Соціальна мобільність– це будь-яке переміщення індивіда чи соціального об’єкта з однієї соціальної позиції в іншу.

ТИПИ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ:

1. Горизонтальна – переміщення соціальних об’єктів в межах одного соціального прошарку;

2. Вертикальна - переміщення соціальних об’єктів з одного соціального прошарку в інший. Буває 2-х типів:

• висхідна

• нисхідна

Якщо не відбувається вчасний перехід людей по вертикалі, то з часом накопичується „горючий матеріал в соціальному плані”, це призводить до бунту.

КАНАЛИ СОЦІАЛЬНОЇ ЦИРКУЛЯЦІЇ – (це мембрани, отвори, ліфти, через які індивіди можуть переміщатися вгору та вниз). Ці функції виконують соціальні інститути, насамперед:

• армія;

• церква;

• освіта;

• політичні партії та організації;

• професійні організації;

• сім’я.

ПІДСУМОК: в стабільному стані будь-яке суспільство здійснює соціальну циркуляцію. Розподіл індивідів за стратами здійснюється за допомогою соціальних інститутів. Ніколи не існувало суспільство, в якому б була відсутня вертикальна мобільність, і вона була б абсолютно вільною, без опору.