
- •І.Вступ
- •Історичні відомості
- •Іі. Теоретична частина
- •2.1 Особливості формування і засвоєння основних понять теорії комплексних чисел.
- •Основні поняття теорії комплексних чисел:
- •2.2. Поняття розширення числа.
- •2.3. Розширення множини дійсних чисел. Поняття комплексного числа.
- •2.4 Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі
- •2.4.1. Додавання комплексних чисел.
- •2.4.2. Віднімання комплексних чисел.
- •2.4.3. Множення комплексних чисел.
- •2.4.4. Ділення комплексних чисел.
- •2.4.5. Піднесення до степеня уявної одиниці.
- •2.4.6. Квадратний корінь з комплексного числа.
- •2.4.7. Властивості спряжених комплексних чисел.
- •2.5 Теорія комплексних чисел як упорядкованих пар дійсних чисел.
- •2.6 Геометрична інтерпретація комплексних чисел.
- •2.6.1. Зображення комплексних чисел точками на площині
- •2.6.2. Векторна інтерпретація операцій з комплексними числами
- •2.7. Тригонометрична форма комплексного числа. Модуль і аргумент комплексного числа
- •2.7.1. Полярні координати точки і її радіус-вектора
- •2.7.2. Модуль комплексного числа.
2.3. Розширення множини дійсних чисел. Поняття комплексного числа.
Під час розв’язування деяких задач виникла потреба добувати квадратний корінь з від’ємних чисел. Зокрема, так було під час розв’язування квадратних рівнянь з від’ємним дискримінантом.
Наприклад:
Добування
кореня парного степеня з від’ємного
числа неможливо, якщо обмежуватися
розгляданням тільки дійсних чисел.
Серед дійсних чисел немає
.
Коренем парного степеня з від’ємного
числа являються особливі (не дійсні)
числа.
Щоб виконувалась ця операція, необхідно розширити множину дійсних чисел приєднанням до неї нових чисел так, щоб множина утворила числове поле, в якому, крім перелічених вище дій, завжди можна було виконувати і добування коренів. Це питання було успішно розв’язане лише у ХІХ ст. При розширені множини дійсних чисел повинні виконуватися такі умови:
визначення нових чисел повинно опиратися на поняття дійсного числа, і нова множина повинна містити всі дійсні числа;
для нових чисел повинно виконуватися п’ять законів перших арифметичних дій;
в новій числовій множині повинно мати розв’язки рівняння
, так як в цій множині повинна виконуватися дія, обернена до піднесення до степеня, вважаючи її розв’язком цього рівняння.
Домовившись
позначити буквоюі
і називати уявною одиницею, тобто
.
Отже,
за означенням і
– число, квадрат якого дорівнює -1,
тобто
.
Як бачимо, що нова множина, крім дійсних чисел, містить й число і.
Розв’яжемо
квадратне рівняння:
Кожен з найдених коренів представляє собою алгебраїчну суму дійсного і уявного доданків. Такі числа називаються комплексними числами.
Комплексним
числом називається будь – яке число,
яке має вигляд
,
деa
і
b
– дійсні числа, а і – уявна одиниця.
Оскільки
в цій множині можливе множення, то вона
містить і всі числа виду bi.
Завжди
можливе в цій множині і додавання, тому
їй належать і всі числа виду
.
Число
а
прийнято називати дійсною
частиною,
вираз bi
– уявною
частиною
комплексного числа
.
Числоb
називається
коефіцієнтом
при уявній частині. Комплексне число
позначають буквою z.
Наприклад,
для комплексного числа
дійсною частиною є4,
а уявною – вираз 6і,
коефіцієнт при уявній частині дорівнює
6,
для числа
дійсною частиною є число0,
а уявною – вираз 7і,
коефіцієнт при уявній частині 7.
Із
визначення комплексного числа випливає,
що дійсні і уявні числа можна розглядати
як окремі випадки комплексних чисел.
Дійсно, в комплексному числі
коефіцієнт
то
.
Комплексне число стає дійсним. Якщо ж
,
то
,
тобто комплексне число стає чисто
уявним.
Поняття комплексного числа, яке ввійшло в математику ще з XVIII ст., на протязі довгого часу мало лише теоретичне значення і служило тільки потребам математики, утворюючи ряд незручностей при розв’язанні рівнянь. В науці доволі довго не було реальних явищ, які описувались би за допомогою комплексних чисел, і це призвело до того, що комплексні числа довго розглядалися як поняття, які не відповідають чому – не будь, що має місце в реальному світі. Звідси і походить термін "уявне число", тобто "реально не існуюче". Але в останній час цей погляд невірний.
Комплексне число використовується в багатьох науках: електротехніці, радіотехніці, аеродинаміці і т.д.
Із сказаного вище випливає, що комплексне число представляє корисне значення для нашої практичної діяльності розширення і узагальнення поняття числа, яке дозволяє описати важкі реальні явища, і тому являється поняттям таким же реальним, як і дійсне число.
Відносно комплексних чисел прийняті наступні властивості:
Два комплексних числа
і
називаються рівними тоді. І тільки тоді, коли їх дійсні і уявні частини рівні і рівні коефіцієнти при уявній одиниці, тобто
якщо
і
.
З
умови рівності комплексних чисел
визначимо х
і у
у рівнянні
З умови рівності комплексних чисел випливає:
Розв’яжемо отриману систему з двох лінійних рівнянь з двома невідомими:
Перевірка:
З умови рівності комплексних чисел виходить, що комплексне число
дорівнює нулю тоді, і тільки тоді, коли його дійсна частина дорівнює нулю і коефіцієнт біля уявної частини дорівнює нулю, тобто
, якщо
і
.
Модулем комплексного числа називається корінь квадратний із суми квадратів його дійсної частини і коефіцієнта біля уявної частини, тобто
. Модуль є величина додатна, тобто яка виражає арифметичне значення кореня.
Наприклад:
,
.
Два комплексних числа
і
, які відрізняються лише знаком коефіцієнта біля уявної частини, називаються спряженими.
Наприклад:
і
- спряжені комплексні числа.
Комплексні корені квадратного рівняння завжди будуть спряженими числами.
Покажемо, що модулі двох спряжених чисел рівні між собою:
тобто
.
Кожне
комплексне число z
може бути записане у вигляді:
,
деa
і
b
– дійсні числа, а і – уявна одиниця. Ця
форма запису комплексного числа
називається алгебраїчною
формою
комплексного числа.
Дії над комплексними числами виконують за правилами дій над многочленами.