- •Вуж звичайний - це велика і сильна змія, проте він не є небезпечним для людини. Зазвичай вуж зустрічається по берегах ставків, озер і струмків.
- •Спосіб життя
- •Розмноження
- •Спостереження за вужем
- •[Ред.] Розповсюдження
- •[Ред.] Будова
- •[Ред.] Спосіб життя
- •[Ред.] Розмноження
- •[Ред.] Значення
- •[Ред.] Ареал розповсюдження
- •[Ред.] Поширення в Україні
- •[Ред.] Місця проживання та чисельність
- •[Ред.] Зовнішній вигляд
- •[Ред.] Особливості біології [ред.] Поведінка
- •[Ред.] Живлення
- •[Ред.] Розмноження
- •[Ред.] Пуголовки
- •[Ред.] Хижаки
- •[Ред.] Охорона
- •[Ред.] Література
- •Ропуха звичайна
- •Інша назва:
- •Ареал розповсюдження:
- •Чисельність:
- •Зовнішній вигляд:
- •Генетика:
- •Життя у природі:
- •Горобець хатній
- •[Ред.] Зовнішній вигляд
- •[Ред.] Ареал
- •[Ред.] Спосіб життя
- •[Ред.] Живлення
- •[Ред.] Розмноження
- •Горобець хатній (Passer domesticus)
- •Сизий голуб
- •[Ред.] Опис [ред.] Зовнішній вигляд
- •[Ред.] Голос
- •[Ред.] Органи чуття
- •[Ред.] Рух
- •[Ред.] Доглядання за собою
- •[Ред.] Розповсюдження [ред.] Ареал
- •[Ред.] Місця проживання
- •[Ред.] Розмноження
- •[Ред.] Харчування
- •[Ред.] Природні вороги
- •[Ред.] Голуб і людина [ред.] Одомашнення
- •[Ред.] Поштові голуби
- •[Ред.] Голуби в культурі
- •[Ред.] Дія на людину і її місце існування
- •[Ред.] Класифікація [ред.] Зовнішня класифікація
- •[Ред.] Дикі підвиди
- •[Ред.] Породи домашніх голубів
- •[Ред.] Примітки та джерела
- •Миша хатня
- •[Ред.] Особливості біології
- •[Ред.] Харчування
- •[Ред.] Декоративна миша
- •[Ред.] дослідження миші хатньої
- •[Ред.] Експерименти з мишами
- •[Ред.] Класифікація (підвиди і аловиди)
- •[Ред.] Миші, як об'єкти творчості
- •[Ред.] Усна народна творчість, у якій згадуються миші
- •[Ред.] Таксономія
- •[Ред.] Поширення
- •[Ред.] Морфологія та екологія
- •[Ред.] Цікаве про їжаків
- •[Ред.] в мистецтві
- •[Ред.] Утримання в неволі
- •[Ред.] Література
- •[Ред.] Різноманіття кажанів
- •[Ред.] Деякі факти про кажанів
- •[Ред.] Експерименти з підковиками
- •[Ред.] Таксономія
- •[Ред.] Цікаві факти
- •[Ред.] Література в інтернеті
- •[Ред.] Джерела в інтернеті
- •Український центр охорони кажанів
[Ред.] Поштові голуби
Поштові голуби з повідомленнями
На загальну думку фахівців, одомашнені голуби спочатку використовувалися людиною як джерело їжі, проте найбільшу популярність у світі придбали як переносники повідомлень. Вважається, що на здібність сизих голубів повертатися до місця свого гніздування звернули увагу стародавні мореплавці, оскільки випущені в морі птахи завжди прагнули повернутися назад до скелястих берегів, їх природного місця існування[1]. Задовго до нашої ери поштових голубів використовували багато культур Середземномор'я. Найранішим відомим на сьогодні фактом такого використання вважається звільнення в 2900 році до н. е. птахів з кораблів, що наближалися до берегів Єгипту, з метою попередити власті про прибуття важливих гостей[48]. У 2350 році до н. е. цар Аккаду (держави у Межиріччі на території сучасного Іраку) Саргон Стародавній наказав своїм посланникам тримати при собі домашніх голубів — у разі полонення ті зобов'язані були звільнити птахів[48]. Починаючи з VIII століття до н. е., стародавні греки за допомогою голубів повідомляли імена переможців Олімпійських ігор[1]. Поштових голубів активно використовували в Римі, Персії, Китаї та Індії, особливо під час війни. У 77 році н. е. вийшла у світ «Природна історія» (лат. Naturalis Historia) римського письменника Плінія Старшого — прообраз сучасної енциклопедії, в якій описані не тільки особливості поведінки голубів, але й надані рекомендації з їх використання для передачі повідомлень під час військових дій[49].
Халіф Аль-Азіз, що правив у Північній Африці в 975—996 роках, замовив своєму візирю вподобану йому черешню, вирощену в ліванському місті Баальбеці. Чиновник відправив до Лівану 600 голубів, де до їхніх ніг були прикріплені ці фрукти, упаковані в шовкові мішечки. Птахи благополучно повернулися до Каїру — цей випадок став першим достовірно відомою «поштовою посилкою», відправленою повітрям[50]. Початком комерційної поштової служби із використанням голубів вважається 1146 рік, коли сирійський правитель емір Нур Ад-Дін почав будувати спеціальні голубники в багатьох містах Сирії і Єгипту, і зобов'язав дозорних відправляти і приймати повідомлення на постійній основі[51]. Пізніше голубина пошта стала вельми популярною в світі, і до винаходу телеграфу в середині 19 століття залишалася найбільш швидким способом передачі повідомлень[48].
[Ред.] Голуби в культурі
«Ной випускає голуба», мозаїка в Соборі Святого Марка, Венеція
Людина і сизий голуб протягом всієї історії були тісно пов'язані один з одним, і з цієї причини птах не міг залишитися осторонь у культурній спадщині багатьох народів світу. Згідно з Книгою Буття, священним писанням в іудаїзмі і християнстві, Ной зі свого ковчега тричі випускав голуба, сподіваючись на те, що той принесе звістку про закінчення всесвітнього потопу. Вперше голуб повернувся ні з чим, вдруге приніс у дзьобі оливкову гілку, а втретє не повернувся зовсім, що означало, що «вода зійшла з землі» (Буття 8:8—12). Через цю історію, голуб у багатьох народів став втіленням доброї новини та миру — символом, який часто використовується і у наш час. Наприклад, символом I Всесвітнього конгресу прихильників миру в 1949 році став білий голуб, намальований Пабло Пікассо[52].
У шумеро-аккадській міфології голуб символізував богиню родючості Іштар — про це свідчать археологічні терракотові фігурки богині, на піднятій руці якої часто зображався цей птах[43]. У Вавілоні зображення голуба було на прапорах — у цій державі, а також в Ассирії він символізував царство. Вавилонські версії слів «голуб» і «народитися» мали схоже звучання, а сам птах асоціювався з народженням дитини[53]. Він також був одним з атрибутів давньогрецього героя Геракла, разом з дубом, жолудем, змією і омелою[43][54]. У грецькій міфології голуб і горобець були присвячені богині любові і родючості Афродиті. Під час плавання аргонавтів з Егейського до Чорного моря, корабель повинен був пройти між Сімплегадами — блукаючими міфічними скелями, розташованими біля входу в Чорне море, що знищували судна, які проходили між ними. Аргонавти пропустили вперед голубку і засікли час, за який можна було безперешкодно пройти вузьку протоку[55].
У християнстві білий голуб часто втілює собою святий дух. Такий образ бере свій початок в Євангелії від Луки, де описується, як під час молитви Христа «розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк. 3:22). Інша згадка святого духу в образі голуба можна знайти в Євангелії від Івана: «І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.» (Ів. 3:32). У 536 році Константинопольський Собор офіційно проголосив птаха символом Святого Духу. У багатьох народів, у тому числі і у слов'янських, душа померлого оберталася голубом — звідси часте зображення птаха на могильних пам'ятниках. У мусульман голуб — священний птах, що носив Мухаммеду воду в дзьобі для миття[53].
У 1984 році на екрани вийшов радянський комедійний фільм «Любов і голуби», поставлений режисером Володимиром Меньшовим за однойменною п'єсою Володимира Гуркіна. У фільмі головний герой, сибіряк Василь Кузякин, розводить домашніх голубів, що стали однією з центральних тем комедії.
У 1986 році культова рок-група Звуки Му записала одну зі своїх найвідоміших музичних композицій «Сірий голуб», в якій виконавець ставить себе на місце вуличного голуба — брудного і хворого, але, однак, здатного літати.
Трійця, Ель Греко, Музей Прадо, Мадрид
Голуб миру, Пабло Пікассо
Поштова марка СРСР, 1957