1.2. Педагогічний контроль за фізичною підготовленістю юнаків

Тестування рухових можливостей людини є однією з найбільш важливих областей діяльності науковців і спортивних педагогів. Воно допомагає вирішенню низки складних педагогічних завдань: виявляє рівні розвитку кондиційних і координаційних здібностей, дозволяє оцінювати якість технічної і тактичної підготовленості. На основі результатів тестування можна: порівнювати підготовленість як окремих учнів, так і цілих груп, проводити спортивний відбір для занять тим чи іншим видом спорту, для участі в змаганнях; здійснювати в значній мірі об'єктивний контроль за навчанням (тренуванням) школярів і юних спортсменів, виявляти переваги і недоліки застосовуваних засобів, методів навчання, форм організації занять; нарешті, обґрунтовувати норми (вікові, індивідуальні) фізичної підготовленості підлітків [2].

Крім цього завдання тестування зводяться до наступного:

- Навчити самих школярів визначати рівень своєї фізичної підготовленості та планувати необхідні для себе комплекси фізичних вправ;

- Стимулювати учнів до подальшого підвищення свого фізичного стану (форми);

- Знати не стільки вихідний рівень розвитку рухової здібності, скільки її зміну за певний час;

- Стимулювати учнів, які добилися високих результатів, але не стільки за високий рівень, за заплановане підвищення особистих результатів [35].

Однією з причин того, що за останні 25 років у дітей та підлітків США не підвищився, а навіть знизився рівень фізичної підготовленості, відомий фахівець Р.Є. Крафт називає традиційний підхід до тестування, коли результати стандартизованих тестів і нормативів порівнюються з показаним результатом, що може викликати у більшості учнів негативне ставлення до тестування. Тестування повинне сприяти підвищенню інтересу у школярів до занять фізичними вправами, приносити їм радість, а не вести до розвитку комплексу неповноцінності. У цьому зв'язку вчений говорить про необхідність перегляду організації тестування. Ним розроблено батарея тестів, в якій:

1. Результати тестів не порівнюються з нормативами, оцінка їх виконання заснована на зміни, що відбулися за певний період часу;

2. Всі компоненти тесту модифікуються; використовуються полегшені варіанти вправ (вправи, що входять в зміст тесту, повинні бути досить легкими, щоб ймовірність успішного виконання була велика, оцінки нуль і зі знаком мінус виключені) [35].

Отже, при тестуванні важливо зближення наукових (теоретичних) завдань і особисто значущих позитивних для людини мотивів участі в даній процедурі.

Контроль за фізичною підготовленістю виступає як оперативне управління, яке забезпечує функціонування системи відповідно до намічених планів. Воно полягає в періодичному і безперервному порівнянні отриманих результатів з наміченими планами та подальшою корекцією процесу підготовки, і самих планів. Система контролю служить для отримання інформації про поточний стан процесу фізичного виховання. Від інформаційного забезпечення залежить ефективність управління процесу фізичного виховання та спорту [1].

При оцінці загальної фізичної підготовленості дітей, як уже зазначалося, можна використовувати найрізноманітніші батареї тестів, вибір яких залежить від конкретних завдань тестування та наявності необхідних умов. Однак, у зв'язку з тим, що отримані результати тестування можна оцінювати лише шляхом порівняння, доцільно вибирати тести, які широко представлені в теорії і практиці фізичного виховання дітей.

Педагогічний контроль обумовлений змістом навчально-виховного процесу, правильна організація якого передбачає постійний обмін інформацією між тренером і спортсменом про реальні результати їх спільної праці. Сутність такого контролю своєчасне отримання об'єктивної і повної інформації про ступінь оволодіння технікою досліджуваного рухової дії і про рівень розвитку рухових якостей на кожному етапі навчання.