1.3.3. Фізична якість витривалість і методика її розвитку

В теорії і методиці фізичної культури витривалість визначають як здатність підтримувати задану, необхідну для забезпечення професійної діяльності, потужність навантаження і протистояти втомі, що виникає в процесі виконання роботи [25]

Будучи багатофункціональною властивістю людського організму, витривалість інтегрує в собі велике число процесів, що відбуваються на різних рівнях: від клітинного і до цілісного організму. Однак, як показують результати сучасних наукових досліджень, в переважаючій більшості випадків провідна роль в проявах витривалості належить чинникам енергетичного обміну і вегетативним системам його забезпечення - серцево-судинної та дихальної, а також центральній нервовій системи.

Витривалість - це єдність прояву психофізіологічних і біоенергетичних функцій організму людини, що дозволяють тривало протистояти втомі при механічній роботі, вважає Б.А. Ашмарін [3].

З витривалістю зазвичай ототожнюють здатність спортсмена до тривалого виконання м'язової роботи [8].

Витривалість - здатність організму людини долати наступаюче стомлення [10]

Для розвитку витривалості Б.А. Ашмарін [3] пропонує застосовувати метод повторний, суворо регламентованої вправи і ігровий. Основними засобами розвитку витривалості є вправи циклічного і ациклічні характеру (біг, ходьба, метання).У розвитку витривалості до циклічних вправ використовуються дві основні групи методів: методи стандартного вправи і методи змінного вправи. До першої групи належать: 1) метод безперервної вправи (пробігання дистанції з постійною швидкістю). Він використовується для розвитку загальної витривалості; 2) метод стандартної інтервальної вправи використовується, наприклад, при повторному бігу дистанції 200м з близькограничною швидкістю. Ці методи можуть застосовуватися і для ациклічних рухів, яким надається циклічний характер (віджимання, присідання, жими штанги і т. д.

Методи змінної безперервної вправи. Наприклад, пробігання дистанції з різною швидкістю на її відрізках.

Метод змінної інтервальної вправи, наприклад, метод прогресуючої вправи. Кожне наступне пробігання дистанції виконується з більшою швидкістю або в кожному черговому підході до штанги долається більша вага. При цьому методі жорсткі інтервали відпочинку непридатні: потрібно повне відновлення.

Метод спадної (по зовнішньому навантаженню) вправи. Наприклад, при вихованні швидкісної витривалості повторно пробігають 100м +400 м +200 м з інтервалами 5-7 хв, швидкість бігу підтримується на одному рівні [24].

Для розвитку витривалості Є. Захаров, А. Карасьов, А. Сафонов [25] пропонують застосовувати різні методи тренування, які можна розділити на кілька груп:

1. Рівномірний безперервний метод полягає в однократному рівномірному виконанні вправ малої і помірної потужності тривалістю від 15-30 хв і до 1-3 годин, тобто в діапазоні швидкостей від звичайної ходьби до темпового кросового бігу і аналогічних по інтенсивності інших видів вправ. Цим методом розвивають аеробні здібності.

2. Перемінний безперервний метод. Цей метод відрізняється від регламентованого рівномірного періодичною зміною інтенсивності безупинно виконуваної роботи, характерною, для спортивних ігор, рухливих ігор, єдиноборств. Перемінний безперервний метод призначений для розвитку як спеціальної, так і загальної витривалості, і рекомендується для добре підготовлених людей.

3. Інтервальний метод тренування полягає в дозованому повторному виконанні вправ щодо невеликої тривалості (зазвичай до 120 сек) через строго певні інтервали відпочинку. Цей метод зазвичай використовується для розвитку специфічної витривалості до якої-небудь певної роботи, широко застосовується в спортивному тренуванні, особливо легкоатлетами, плавцями і представниками інших циклічних видів спорту. Цей метод широко застосовується у фізичній підготовці та спорті для розвитку різних видів витривалості.

4. Повторний метод полягає в повторному виконанні вправи з максимальною або регламентованою інтенсивністю і довільною тривалістю інтервалів відпочинку до необхідного ступеня відновлення організму.

Особливості застосування цього методу визначаються конкретною методикою тренування в різних розділах фізичної підготовки і видах спорту.

Для розвитку ЛМВ (локальна м'язова витривалість) застосовуються вправи з обтяженням, стрибкові вправи і біг в гору, що виконуються і повторно-серійним і інтервальним методом [8].

Контрольний, змагальний метод полягає в однократному або повторному виконанні тестів для оцінки витривалості. Інтенсивність виконання не завжди може бути максимальною, так як існують і «неграничні» тести. Рівень розвитку витривалості найбільш достовірно визначається за результатами участі у спортивних змаганнях чи контрольних перевірках.