Епіграф до заняття:
“Про моральні якості людини судять не за окремими її зусиллями, а за її повсякденним життям” (Б. Паскаль)
1. Вступне слово викладача
В давні часи існував церковний шлюб, де відносини між чоловіком та жінкою освячувалися та благословлялися церквою. Ті люди, для яких процедура вінчання була недоступною, просто жили разом, і таке спільне життя носило назву “позацерковного союзу”. Тому можна вважати, що громадянський шлюб існував вже тоді.
Відношення до громадянського шлюбу завжди було і залишається двозначним. Чоловіки та жінки сприймають його по-різному. Чоловіки, як правило, цінують свою свободу і бояться її втратити. Жити в громадянському шлюбі для чоловіка не так відповідально, як в зареєстрованому. В нього є сім’я: жінка, іноді й діти. Але він відносно вільний, в будь-який час може покинути дружину, без проблем з паперовою тяганиною. Тому чоловіки охоче вступають в громадянський шлюб, для них це зручно і вигідно.
Звичайна жінка мріє вийти заміж для того, щоб отримати коханого і надійного чоловіка, народити і виховати разом дітей. Але при небажанні чоловіка узаконювати стосунки, більшість жінок погоджуються на "синицю в руках".
Безумовно, для будь-якої дівчини весілля завжди бажане – весільна сукня, святкова церемонія, квіти, подарунки...Та водночас сучасні жінки частіше приходять до висновку, що з вибраним супутником життя спочатку потрібно пожити разом, для того, щоб краще його пізнати в повсякденному житті.
Люди старшого віку, які вирішили бути разом, вважають, що справляти весілля вже є не досить доречним, тому простіше жити разом, насолоджуючись присутністю близької людини.
Нині у суспільстві деякі цінності переорієнтовуються або ж узагалі втрачають свою суть. Якщо ще 30-40 років тому статеві стосунки до шлюбу вважалися аморальними, то сьогодні переважна більшість молодих людей переступила це так зване табу. Поширеним явищем стали громадянські шлюби. Для чого реєструвати шлюб чи вінчатися, коли можна жити “на віру”. Врешті-решт, не штамп у паспорті тримає людей разом. А спільне проживання допоможе з’ясувати, чи підходять люди одне одному і чи справді потрібно одружуватися.
Проте, згадана вище церква вважає громадянські шлюби гріхом, а віруючих людей щороку збільшується. Багато хто осуджує тих, хто не давав клятви перед Богом та не зареєстрував відповідно до закону свій шлюб. Погодьтеся, любимо ми перемивати кісточки іншим. А тут ще й батьки не завжди у захваті від рішення своїх чад жити разом, не узаконюючи стосунків. Тож чи потрібні громадянські шлюби взагалі? Яка їх роль у суспільстві? Як ставляться до такого явища наші громадяни? Щоб з’ясувати відповіді на ці запитання, звернемося до вас.
2. Основна частина
Зараз кожній партії я роздам по два листка, на яких вміщена інформація про “юридичні зобов’язання для членів громадянського шлюбу” (див. додаток 1) та “cоціологічне опитування жителів м. Рівне (100 осіб) щодо їх ставлення до громадянського шлюбу” (див. додаток 2). Після їх опрацювання група має розділитися на 2 підгрупи, одна з яких сяде по мою ліву руку, а інша – по праву. Далі ми проведемо дискусійне обговорення проблеми громадянського шлюбу в сучасному українському суспільстві між цими підгрупами, я ж виступатиму в ролі рефері, стараючись об’єктивно оцінювати ваші позиції. Тож не гаєм часу!