7. Програмування приходить у наші домівки

Після написання інтерпретатора мови Бейсік для комп’ютера “Альтаїр” першокурсником Гарвардського університету Білом Гейтсом та його другом Поллом Алленом, молодим програмістом з фірми “Хоніуелл”, фірма МІТС почала продавати власну версію Бейсіка за 500 дол., відраховуючи відсотки з кожної проданої копії Гейтсу і Аллену. Приблизно у той же час у 1975 р. Боб Албрехт почав свій проектМалюк-Бейсік. На початку 70-х років Албрехт організував видавничу фірму “Дімакс”, яка випустила серію книг-посібників з Бейсіку (серед них була і його книга), метою яких було прагнення впровадити комп’ютери у повсякденне життя.

Албрехт також організував загальнодоступний обчислювальний центр в Менло-парку неподалік від Сан-Франциско. Центр мав у своєму розпорядженні міні-комп’ютер PDP-8, поставлений фірмою ДЕК (DEC, від Digital Equipment Corporation – корпорація з виробництва цифрового устаткування) в обмін на обіцянку Албрехта написати посібник з програмування на Бейсіку для машини PDP-8. За 50 центів за годину кожен міг зайти у центр і потішитися з комп’ютером. Центр також організував доступні всім термінальні класи для роботи з Бейсіком, які особливо привертали підлітків і навіть бізнесменів. Останні сподівалися завоювати ринок, розробивши програми, що прогнозують зміни цін.

Спільно з Томом Пітманом, членом комп’ютерного клубу, Албрехт написав інтерпретатор для Малюка-Бейсіка. Колеги Пітмана по комп’ютерному клубу обурилися високою ціною Бейсіка для “Альтаїра”, і наполягали на безкоштовному розповсюдженні програмного забезпечення. Різні варіанти Малюка-Бейсіка були надруковані у журналах. Албрехт та його друзі тоді вважали, що все програмне забезпечення повинне бути вільним.

7.1. Розквіт Бейсіка

Історія “Альтаїра” та Малюка-Бейсіка завершилася у кінці 70-х років. Мікрокомп’ютери тепер випускалися у повністю зібраному вигляді, з великою пам’яттю, здатною вміщувати великі діалекти Бейсіка. Деякі виробники вбудовували інтерпретатори власних версій Бейсіка безпосередньо в ПЗП (Постійний Запам’ятовуючий Пристрій) комп’ютера.

Багато у чому завдяки заповзятливості Гейтса та Аллена, невтомній діяльності Боба Албрехта та ентузіазму маловідомих розробників, ця мова завоювала провідне місце у програмуванні мікрокомп’ютерів. В середині 80-х років вже мільйони людей у США та інших країнах використовували Бейсік, причому головним чином на персональних комп’ютерах.

Два перші розробники Бейсіка, Джон Кемені та Томас Курц, переживали стосовно феноменального успіху своєї мови змішані почуття. Вони були безмірно горді тією роллю, яку ця мова зіграла “відкриттю комп’ютерів масам”, але одночасно збентежені тим, на що перетворилося їх творіння – безліч клонів та варіантів в основному через обмежену пам’ять перших мікрокомп’ютерів.

В результаті багато версій Бейсіка виявилося неможливим переносити з машини на машину. Виявилися, також, інші проблеми. Багато фахівців з інформатики відносилися до Бейсіка досить зневажливо. Наприклад, англієць Хоар порівнював програмування на Бейсіку з грою на піаніно двома пальцями: граючи прості мелодії, новачки швидко роблять успіхи, але потім стикаються з величезними труднощами. Бейсік зручний для написання простих коротких програм, але через відсутність у мові структури не придатний для складних програм. Це стало причиною рішення деяких коледжів та шкіл відмовитися від використання Бейсіка для навчання програмуванню, та замінити його більш структурованою мовою Паскаль, яка була створена Никлаусом Віртом.